Ухвала суду № 75847274, 09.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

09 серпня 2018 рокум. Ужгород№ 807/464/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, представник - Секерня О.В.;

відповідача 2: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, представник - Будюх Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), якою просить:

зобов'язати Управління СБУ в Закарпатській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для перерахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії довідку про додаткові види його грошового забезпечення, до складу яких включити його матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2013;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 23.12.2013, з включенням до грошового забезпечення для обчислення пенсії суми одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням проведених;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) різниці невиплаченого розміру пенсії з 10.11.2013р., з врахуванням отриманих матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2013 роки, із 08.11.2013 (наказ № 172-ос) моменту виключення позивача зі списків особового складу УСБУ в Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Закарпатській області із 11.10.1994 року по 10.11.2013 рік на посадах осіб офіцерського складу. В зв'язку з отриманням права виходу на пенсію за вислугою років, після подання позивачем до керівництва відповідача-2 відповідного рапорту, був виключений зі списків особового складу управління у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України № 1301-ос від 05.11.2013 року (наказ № 172-ос від 08.11.2013 року по УСБУ у Закарпатській області. Відповідно до листа № 58/21/Д-8/243/25 від 17.01.2018р. УСБУ в Закарпатській області зазначено, що для обчислення позивачу пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в 2013 році УСБУ в Закарпатській області надало довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача, до складу яких не були включені матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

Водночас, від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що з поданням про призначення пенсії згідно з матеріалами діючої пенсійної справи, яка знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідач-2 звернувся до відповідача-1 02.12.2013 року. З поданням про призначення пенсії від 02.12.2013 року № 125 та зі всіма документами, які додавалися, а саме: заява, довідка за вислугу років, грошовий атестат № 65, додаток до грошового атестату, довідка ДПІ, копія паспорту, заява-зобов'язання, довідка «Ощадбанку» позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на поданні № 125, грошовому атестаті та заяві-зобов'язанні.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представники відповідачів у судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали та просили його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся ще 02.12.2013 року (а.с.47), що підтверджується копію заяви, наявної в матеріалах справи та підписом заявника - ОСОБА_1 на вказаній заяві. Окрім цього, дійсно з поданням про призначення пенсії від 02.12.2013 року № 125 (а.с.45-46) позивач був ознайомлений ще 02 грудня 2013 року, що також підтверджується його особистим підписом на поданні в графі «З поданням ознайомлений» (а.с.46). Крім того, як вбачається також у заяві-зобов'язання (а.с.54), яка підписана позивачем, де вказано, що з умовами виплати пенсії (допомоги, надбавки, підвищення) ознайомлений, тому твердження позивача про те, що йому стало відомо про не врахування до складу грошового забезпечення матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань тільки в лютому 2018 року не відповідає дійсності.

Тобто, про умови та виплати по пенсійному забезпеченню позивачу було відомо ще 02.12.2013 року. Натомість, позивач звернувся до суду лише у травні 2018 року, тобто з пропуском, встановленого процесуальним законодавством шестимісячного строку звернення до суду.

Окрім цього, позивачем не надано жодних доказів того, що саме в лютому 2018 року йому стало відомо про те, що до пенсії повинні бути включені матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

При цьому, клопотання про поновлення строку звернення до суду, заявлене позивачем у позовній заяві та в заяві на усунення недоліків позовної заяви задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Строк звернення до суду в адміністративному процесі за своєю правовою природою є подібним до поняття позовна давність в господарському та цивільному судочинстві.

Верховний Суд України у Постанові від 29.10.2014 року по справі № 6-152цс14, висловив правову позицію, згідно з якою встановив концепцію обізнаності особи про порушення своїх суб'єктивних прав та інтересів. Зокрема, зазначивши, що норма частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Положення ч. 2 ст. 122 КАС України, передбачають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дані положення є аналогічні тим, які визначенні в ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Позивач був обізнаний про умови пенсійного забезпечення ще в 2013 році, а звернувся до суду лише у травні 2018 року.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, враховуючи вищенаведене в сукупності, позивач довідався та був обізнаний про спірні правовідносини, які мали публічний характер у 2013 році. Проте, звернувся до суду лише в травні 2018 року, тобто зі спливом, встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, належних та допустимих доказів щодо поновлення строку звернення до суду позивачем чи його представником до суду надано не було.

З огляду на це, суд також зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього, принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, в тім їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав поновлення строків.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, частина 4 статті 124 КАС України передбачає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин строку звернення до суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу, що положення частини 3 та 4 статті 123 КАС України за своєю суттю носять імперативний характер у формулюванні норми про залишення позовної заяви без розгляду, якщо на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, і, за жодних обставин, не встановлюють для суду обов'язок витребовувати додатково докази причин пропуску строку звернення до суду та не передбачають вчинення судом інших дій, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

Вказані вище положення частини 3 та 4 статті 123 КАС України та наслідок їх застосування у вигляді залишення позову без розгляду жодним чином не можуть тлумачитись як такі, що обмежують доступ сторін до правосуддя, оскільки, відповідно до положень ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право повторно звернутись до адміністративного суду в загальному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України: про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.

Оскільки судом, на підставі позовної заяви та матеріалів у даній справі, не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то суд дійшов висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 240, 243, 248, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про зобов'язання Управління СБУ в Закарпатській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для перерахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії довідку про додаткові види його грошового забезпечення, до складу яких включити його матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2013; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 23.12.2013, з включенням до грошового забезпечення для обчислення пенсії суми одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням проведених; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) різниці невиплаченого розміру пенсії з 10.11.2013р., з врахуванням отриманих матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2013 роки, із 08.11.2013 (наказ № 172-ос) моменту виключення позивача зі списків особового складу УСБУ в Закарпатській області - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення судом апеляційної інстанції.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 09 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14 серпня 2018 року.