Рішення № 75847030, 30.07.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2018 року м. Ужгород№ 807/1177/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000201403 від 09.08.2016 року про застосування штрафної санкції у сумі 18925,00 грн.

ОСОБА_5 позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14 липня 2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_6 та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області – ОСОБА_5 було проведено фактичну перевірку за результатами якої було складено акт №000479 від 14.07.2016 року та виявлено порушення п.2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 на підставі якого Виноградівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було винесене податкове повідомлення-piшення від 09.08.2016 року №0000201403 та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 18925,00 грн.

Із порушеннями зафіксованими в акті перевірки та податковим повідомленням - рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що відповідно до п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, оскільки в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення норм з регулювання обігу готівки, податковим органом правомірно винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення – рішення, а відтак в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення даного позову, оскільки відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, на підставі направлень ГУ ДФС у Закарпатській області від 14.07.2016 року №724/14-03 та 725/14-03 (а.с. 47-48), 14 липня 2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_6 та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Закарпатській області – ОСОБА_5 було проведено фактичну перевірку за результатами якої було складено акт №000479 від 14.07.2016 року (а.с. 12-13) та виявлено порушення п.2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 на підставі якого Виноградівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було винесене податкове повідомлення-piшення від 09.08.2016 року №0000201403 та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 18925,00 грн. (а.с. 11).

Із вказаними висновками та прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач не погодилась та звернулась до суду за захистом, як вона вважає, свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Фактичною перевіркою (акт перевірки від 14.07.2016 р. №000479), проведеною в господарській одиниці Кафе, (с.Шом, Берегівський район, вул.Головна, 52), встановлено не оприбуткування готівкової виручки в книгу обліку розрахункових операцій з 01.07.2016р. Z-звіту №1056 по 13.07.2016р. Z-звіту №1068 на загальну суму 3785,00 грн.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В силу приписів п.п.7 п.2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала чинності з 01.01.2011р. в наступній редакції: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів».

Відповідно до ст.54.3 Податкового кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках передбачених вказаною статтею.

В той же час, відповідно до пп.14.1.39, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.3 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно - ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95.

При цьому, Указ Президента № 436/95 прийнятий у відповідності до ст.25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, якою передбачено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відносини щодо відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані жодним іншим законодавчим актом, ніж Указ Президента № 436/95. Окрім цього, на даний момент ще не прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини.

В той же час, в рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 9 липня 1998 року зазначено, що терміном «законодавство» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно п. 110.1 ст.110 Податкового кодексу України платники податків податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, за абз. 5 вказаного пункту, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

А відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та п. 1.2 Положення № 637 КОРО - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Враховуючи викладене вище, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій : фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушення порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95).

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії була висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року (справа № 21/400а12, від 26 лютого 2013 року (справа № № 21-7а13, 21-35а13) та від 12 листопада 2013 року № 21-370а13.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок викладені у ст.81 Податкового кодексу України.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Твердження Позивача стосовно не отримання копії наказу про проведення фактичної перевірки не відповідає дійсності, оскільки Позивач власноруч поставив підпис на направленні про отримання копії наказу 14.07.2016р., чим надав працівникам ГУ ДФС у Закарпатській області дозвіл на проведення фактичної перевірки.

Стосовно твердження Позивача, щодо належності до національних меншин угорців Берегівщини та не володінням державною мовою, суд відхиляє, та зазначає, що ст.6 Закону України від 03.07.2012 року, № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» встановлює, що державною мовою України є українська мова. Українська мова, як державна мова, обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

Не знання Позивачем податкового законодавства жодним чином не може його звільнити від відповідальності, про що вказано у ст..68 Конституції України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, відповідно до ст.77 КАС України покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні доведено та підтверджено належними та допустимими доказами, що останній діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, доводи позивача спростовано, а позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняте за наслідками Акту перевірки податкове повідомлення-рішення Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області є таким, що підлягає визнанню протиправним, суд приходить до переконливого висновку про відмову у задоволенні даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову за позовною заявою ОСОБА_4 до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2018 року.

СуддяОСОБА_7