Рішення № 75846902, 27.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

27 червня 2018 р. Справа № 802/1711/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі- управління, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні:

- інформації щодо наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної власності у Вінницькому районі, Вінницької області з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) або для ведення садівництва у відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок;

- графічних матеріалів вільних земель у Вінницькому район, Вінницької області з цільовим призначенням : для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) або для ведення садівництва.

Вказаними діями, на думку позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області порушено норми Закону України «Про публічну інформацію», що слугувало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2018 відкрито провадження та справу призначено до розгляду на 27.06.2018 у письмовому провадженні.

25.06.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну вимогу, згідно з якими відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

З матеріалів справи, що слідує ОСОБА_1 у період з 15.06.2016 по 15.09.2016, та в період з 12.01.2017 по 14.06.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Довідка видана позивачу тимчасово виконуючим обов'язки командиром військової частини А 2424 від 03.08.2017 № 8/393 (а.с.18).

04.12.2017 позивач звернувся до управління з листом про надання інформації щодо вільних місць земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка) або для ведення садівництва в межах та за межами с. Горбанівка, с.Ільківка, с.Агрономічне, с.Бохоники Вінницького району, Вінницької області, які можуть бути надані йому, як учаснику бойових дій.

27.12.2017 відповідачем надано відповідь про те, що запитувана інформація не перебуває у володінні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Додатково повідомлено, що обік земель на території сільських (селищних) рад ведуть інженери - землевпорядники відповідних сільських (селищних) рад (а.с.21).

17.01.2018 ОСОБА_1 звернувся з листом до Вінницької обласної державної адміністрації про надання інформації про наявність вільних земельних ділянок державної та комунальної власності у Вінницькому районі, Вінницької області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) або для ведення садівництва у відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам на підставі ст. 121 ЗК України, як учаснику АТО та учаснику бойових дій. Окрім того, просив надати належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянам у відповідності до норм ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України (а.с.22-23).

Листом від 24.01.2018 № 295-19-2 Вінницької обласною радою направлено вказаний лист за належністю до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.29).

За результатами розгляду листа ОСОБА_1 про надання інформації, листом від 30.01.2018 № 1-7770131/6-18 надано відповідь, що з метою реалізації прав учасників АТО на безоплатну приватизацію земельних ділянок на території Вінницької області було зарезервовано земельні ділянки, які плануються до передачі у власність для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва на загальну площу 2321,08 га. Вказавши при цьому, що з місцем розташування яких можна ознайомитись на сайті Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Також зазначено, що вільні земельні ділянки, які плануються передати у власність учасником АТО, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Вінницького району відсутні. Надання земельних ділянок здійснюється по мірі відшкодування нових масивів та за участю Державної служби у справах ветеранів війни, а також спілок учасників бойових дій (а.с.27-28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 3 зазначеного вище Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону "Про доступ до публічної інформації" забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити (рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012). Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, Що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та у рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Як передбачено п.6 ч.1 ст.14 цього Закону, розпорядники інформації зобов'язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся з запитом в якому просив надати інформацію щодо наявних земельних ділянок державної та комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути надані та використані під забудову.

Проте, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вбачається, що запитувана інформація не перебуває у володінні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, додатково повідомлено, що обік земель на території сільських (селищних) рад ведуть інженери - землевпорядники відповідних сільських (селищних) рад (а.с.21).

Стаття 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. ( ч. 2 ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Оскільки запитуваною інформацією володіють не один конкретний орган чи особа, а обік земель на території сільських (селищних) рад ведуть інженери - землевпорядники відповідних сільських (селищних) рад, а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області запитуваною інформацією не володіє і володіти не зобов'язано.

З огляду на вказані обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя Секретар