Рішення № 75846524, 02.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/588/18

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" (вул. Армійська, б, 18, м. Одеса, 65063, код ЄДРПОУ - 24968798)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерства оборони України (03168, м. Київ 168, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022)

До відповідача: Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. Армійська, б. 18, м. Одеса, 65063, код ЄДРПОУ - 24980210)

про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №145 від 20.04.2018 р.; ОСОБА_3- на підставі ордеру серія ОД №270917 від 18.07.2018р. та договору

Від третьої особи: ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 220/359/д від 20.11.2017 р., №220/412/д від 26.06.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_5 - на підставі довіреності №303/36/430 від 12.07.2018р., №303/36/469 від 26.07.2018р., №303/36/490 від 02.08.2018р.

У засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_3- на підставі ордеру серія ОД №270917 від 18.07.2018р. та договору;

Від третьої особи: ОСОБА_4 - на підставі довіреності №220/412/д від 26.06.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_5 - на підставі довіреності №303/36/490 від 02.08.2018р.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» (далі- ДП МОУ «Південьвійськбуд»), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі- Південне УКБ МОУ) про усунення перешкод у користуванні належними позивачу на праві власності п’ятьма нежитловими приміщеннями у будинку №18 по вул.Армійська у м. Одесі шляхом виселення з вказаного нежитлового приміщення та зобов’язання відповідача передати ДП МОУ «Південьвійськбуд» ключі від замків дверей вказаних нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, підготовче засідання призначено на 08.05.2018р.

08 травня 2018р. позивачем до суду надано позовну заяву у новій редакції , згідно прохальної частини якої позивач просить суд: виселити Південне УКБ МОУ з 6-ти службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд», зобов’язати Південне УКБ МОУ передати ДП МОУ «Південьвійськбуд» ключі від замків 6 службових приміщень , загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18; стягнути з Південного УКБ МОУ на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд» заборгованість за послуги електропостачання у розмірі 37 372 грн. 28 коп., заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 55 644 грн. 87 коп.

Отже, позивачем фактично збільшено позовні вимоги шляхом доповнення двох позовних вимог немайнового характеру, що були заявлені при подачі позову , ще двома вимогами майнового характеру.

Відповідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання , якщо справа розглядається в порядку строщеного позовного провадження.

Отже, законодавець не передбачив можливості подання позивачем до суду «позовної заяви у новій редакції». Крім того, відповідно до п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 (із змінами та доповненнями) збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру .

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що у даному випадку фактично йдеться про подання іншого позову, який може бути предметом окремої судової справи.

З урахуванням зазначеного, судом до розгляду у справі №916/588/18 приймаються лише вимоги про виселення Південного УКБ МОУ з 6-ти службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд», зобов’язання Південного УКБ МОУ передати ДП МОУ «Південьвійськбуд» ключі від замків 6 службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18.

Ухвалою суду від 11.06.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України.

05 липня 2018р. позивачем до суду знов надано позовну заяву у новій редакції (уточнення позовних вимог), згідно якої ДП МОУ «Південьвійськбуд» просить суд виселити Південне УКБ МОУ з 6-ти службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд», зобов’язати Південне УКБ МОУ передати ДП МОУ «Південьвійськбуд» ключі від замків 6 службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18.

Зазначена редакція позовної заяви містить додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог та не змінює ані предмету, ані підстав позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позову заяву та поясненнях по справі.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. закрито підготовче засідання у справі №916/588/18, визначено процесуальний статус Міністерства оборони України у даній справі як третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі пояснень представника Міністерства, та призначено справу до розгляду по сіті у судовому засіданні.

Згідно пояснень, що надійшли до суду 10.07.2018р., третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України підтримує позов ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Позивач у справі зазначає, що згідно титульним спискам капітального будівництва 1972-1973 років військова частина 52714 (ГВСУ МО) приймала пайову участь в розмірі 350 тис.руб. (кошторисна вартість об’єкта 783 тис.руб) в фінансуванні будівництва службово-виробничої будівлі ВП-690,БУ та КЕУ округу, розташованої у м.Одесі по вул.Армійська, 18. Згідно акту прийняття-передачі основних засобів, що був затверджений 03.02.2005р. директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, КЕВ м.Одеси на підставі розпорядження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України передало, а ДП МОУ «Південьвійськбуд» прийняло службові приміщення у службово- виробничій будівлі на 3 поверсі в кількості 12 приміщень, загальною площею 193,38 кв.м. Зазначене також підтверджується Авізо від 29.09.2006р. , відповідно до якого КЕВ м.Одеси передаються ДП МОУ «Південьвійськбуд» службові приміщення у службово-виробничій будівлі в м.Одесі, вул.Армійська,18 на 3-му поверсі в кількості 12 приміщень , загальною площею 193,38 кв.м згідно з планом, на підставі акту прийому-передачі основних засобів №1 від 15.02.2005р.

Але, наказом начальника Одеського гарнізону №19 від 16.11.2005р. «Про закріплення нежитлових приміщень будівлі №7 військового містечка №224 за Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України» з метою забезпечення діяльності Південного УКБ МОУ закріплено за Південним УКБ МОУ нежитлові приміщення будівлі №7 військового містечка №224, а саме: у цокольному поверсі кімнату №28, на третьому поверсі кімнати №№311,322,324,326, на четвертому поверсі кімнати №№419, 421.

Наказом начальника Південно-Східного територіального КЕУ від 11.07.2014р. №82 наказано заступнику начальника Південно-Східного територіального КЕУ організувати погодження та затвердження поверхових планів закріплення службових кабінетів тощо за установами (підприємствами), які розміщені у будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська,18). Додатками до наказу є схеми розміщення підрозділів Міністерства оборони України на установ на поверхах будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська,18).

Наказом начальника Одеського гарнізону №48 від 10.11.2014р. скасовано наказ начальника Одеського гарнізону №19 від 16.11.2005р., наказано начальнику Південного УКБ МОУ в термін до 01.01.2015р. привести взаємовідносини з балансоутримувачами нежитлових приміщень будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська,18) – КЕВ м.Одеси та ДП МОУ «Південьвійськбуд» до вимог чинного законодавства України; начальнику КЕВ м.Одеси в термін до 17.11.2014р. прийняти від Південного УКБ МОУ приміщення, які обліковуються на балансі відділу.

Позивач вважає, що Південне УКБ МОУ без законних правових підстав займає станом на даний час 6-ть службових приміщень , загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, у зв’язку з чим він неодноразово звертався до Південного УКБ МОУ з пропозиціями врегулювання взаємовідносин та приведення їх у відповідність до чинного законодавства України, зокрема, направлялися договори про оренду нерухомого майна, про відшкодування витрат на утримання орендованого майна , але домовленості досягнуто не було. Згідно аудиторського звіту №234/3/1/82/аз про результати внутрішнього аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності ДП МОУ «Південьвійськбуд» , складеного південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю 05.09.2014р. , зроблено висновок про невжиття посадовими особами ДП МОУ «Південьвійськбуд» належних заходів щодо своєчасного укладання договору оренди 5 нежитлових приміщень загальною площею 96,88 кв.м з Південним УКБ МОУ, внаслідок чого втрачено доходи як на користь державного бюджету , так і на користь балансоутримувача.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника. Відповідно ж до положень ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що набув право повного господарського відання на спірні приміщення з інших підстав, ніж підстави, зазначені у Положенні про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482, а саме: позивач зазначає , що підтвердженням права на користування та розпорядження (повного господарського відання) може бути документ , що підтверджує участь позивача у витратах на будівництво будинку для визначення його частки приміщення і лише як альтернативний варіант , може бути рішення власника (органа управляти державним майном ) про закріплення за ним певної частки будинку на праві повного господарського відання (оперативного управління). Таким чином, з урахуванням акту прийому-передачі основних засобів від 15.02.2005р. та прийняттям військовою частиною 52714 (ГВСУ МО) пайової участі у фінансуванні будівництва службово-виробничої будівлі ВП-690,БУ та КЕУ округу, розташованої у м.Одесі по вул.Армійська, 18, позивач вважає, що ним підтверджено право користування та розпорядження спірними приміщеннями.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд виселити Південне УКБ МОУ з 6-ти службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд», зобов’язати Південне УКБ МОУ передати ДП МОУ «Південьвійськбуд» ключі від замків 6 службових приміщень, загальною площею 108 кв.м, розташованих на 3-му поверсі будівлі №7 військового містечка №224 за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України підтримує позицію позивача у справі та зазначає, що спірні приміщення закріплені на праві господарського відання за ДП МОУ «Південьвійськбуд» згідно акту прийому-передачі основних засобів від 15.02.2005р. , авізо №0981 від 29.09.2006р. , у зв’язку з чим, за відсутністю договірних відносин з відповідачем, ДП МОУ «Південьвійськбуд» зобов’язано утримувати приміщення та сплачувати комунальні послуги за приміщення , які за фактом займає Південне УКБ МОУ.

Крім того, третя особа вважає неправомірними посилання Південного УКБ МОУ в обґрунтування своєї правової позиції на Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 (із змінами та доповненнями).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Південне УКБ МОУ , згідно Положення, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України №21 від 16.06.2003р., є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України , призначеною для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об’єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Органом управління УКБ є Міністерство оборони України.

Відповідач у справі не заперечує проти того, що дійсно займає нежитлові приміщення на третьому поверсі будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська,18) на підставі погодженої наказом начальника Південно-Східного територіального КЕУ від 11.07.2014р. №82 схеми розміщення підрозділів Міністерства оборони України на установ на поверхах будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська,18), але, вважає, що право позивача у даному випадку не є порушеним, адже, перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою наявності у цього підприємства права повного господарського відання державним майном. Баланс підприємства чи організації є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні підприємства.

Відповідач зазначає, що позивач у справі- ДП МОУ «Південьвійськбуд» засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України, яке є органом управління майном. Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (п.6.1 Статуту ДП МОУ «Південьвійськбуд» ).

Порядок безоплатної передачі об’єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності , Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування , до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, регламентований Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 (із змінами та доповненнями) .

Відповідно до даного Положення передача об’єктів державної власності від одного підприємства до іншого ( у разі коли підприємства належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації) здійснюється , зокрема, за рішенням органів , уповноважених управляти держмайном , за погодженням з бюджетними установами, Фондом державного майна щодо нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абзаці другому підпункту "а" цього пункту, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів набуття права повного господарського відання спірним майном відповідно до положень чинного законодавства. Зокрема, згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності: право господарського відання. Відповідно ж до ч.2 ст.3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідач також вважає, що наданий позивачем у підтвердження позовних вимог акт прийому-передачі основних засобів від 15.02.2005р. не може бути належним та допустимим доказом, адже позивачем не надано доказів наявності повноважень у директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами на розпорядження об’єктами загальнодержавної власності, зокрема, щодо передачі об’єкту нерухомості ДП МОУ «Південьвійськбуд». Крім того, відсутні номер та дата розпорядження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами, що унеможливлює його ідентифікацію.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом, згідно Статуту ДП МОУ «Південьвійськбуд» підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України (орган управління майном) , майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту (п.4.2 Статуту). Відповідно п.6.1 Статуту функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном, який зокрема, здійснює контроль за ефективністю використання, збереженням закріпленого за підприємством державного майна.

Згідно Положення, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України №21 від 16.06.2003р., Південне УКБ МОУ є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України, призначеною для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об’єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Органом управління УКБ є Міністерство оборони України .

Отже, органом управління майном, яким наділено як позивача, так і відповідача, є Міністерство оборони України, яке, відповідно до покладених на нього державою повноважень, здійснює функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює контроль за ефективністю використання, збереженням закріпленого за підприємством державного майна. При цьому, позивач та відповідач належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідно до положень ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Позивач у справі у якості доказу закріплення за ним нежитлових приміщень, розташованих у будівлі №7 військового містечка №224 (м.Одеса, вул.Армійська, 18), посилається на акт прийняття-передачі основних засобів, що був затверджений 03.02.2005р. директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, згідно якого КЕВ м.Одеси, на підставі розпорядження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України , передало, а ДП МОУ «Південьвійськбуд» прийняло службові приміщення у службово- виробничій будівлі на 3 поверсі в кількості 12 приміщень, загальною площею 193,38 кв.м, а також на Авізо від 29.09.2006р. , відповідно до якого КЕВ м.Одеси передаються ДП МОУ «Південьвійськбуд» службові приміщення у службово-виробничій будівлі в м.Одесі, вул.Армійська,18 на 3-му поверсі в кількості 12 приміщень, загальною площею 193,38 кв.м згідно з планом , на підставі акту прийому-передачі основних засобів №1 від 15.02.2005р.

Але, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності у директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України повноважень на розпорядження об’єктами нерухомості (нежитловими приміщеннями) , що належать до державної власності та управління якими здійснює Міністерство оборони України. Крім того, акт прийняття-передачі основних засобів не містить ані номеру, ані дати розпорядження директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, на підставі якого було складено даний акт.

Слід також зауважити, що відповідно до п.4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 (в редакції станом на грудень 2005р.) передача об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

Матеріали справи рішення Міністерства оборони України щодо передачі службових приміщень у службово- виробничій будівлі на 3 поверсі в кількості 12 приміщень, загальною площею 193,38 кв.м на користь ДП МОУ «Південьвійськбуд» не містять.

Посилання позивача на наявність Авізо від 29.09.2006р. ( складено більш ніж через рік після складання акту прийняття-передачі основних засобів від 15.02.2005р.) як на доказ передачі спірних приміщень у повне господарське відання сприймається судом критично, адже, авізо застосовується у бухгалтерському обліку з метою передачі від одного підприємства до іншого бухгалтерської інформації про факт проведення операції – платіж, відправка товару тощо. Сама операція має бути оформлена документально , відповідно до положень чинного законодавства.

Крім того, згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності: право господарського відання. Відповідно ж до ч.2 ст.3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження , що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

З наданої позивачем до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна станом на 06.06.2018р. стосовно об’єкта нерухомості, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Армійська, 18 вбачається, що : - нежитлове приміщення цокольного поверху , загальною площею 425,1 кв.м, належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України; - нежитлове приміщення першого поверху , загальною площею 464 кв.м, належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України; нежила будівля кафе-бару, загальною площею 169,7 кв.м, належить на праві приватної власності Малому колективному підприємству «Валентина»; нежилі приміщення цокольного поверху , 3-го, 4-го, 5-го поверхів, загальною площею 3057 кв.м, належать на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України та закріплені за Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут»; нежитлова будівля ВНС, загальною площею 201 кв.м, є комунальною власністю територіальної громади м,ОСОБА_5.

Отже, матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права господарського відання ДП МОУ «Південьвійськбуд» на будь-які приміщення , розташовані у будівлі за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18.

Слід також зауважити, що позивач у якості доказу права на частину нежитлових приміщень у будівлі за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18, послався на довідку південного оперативного командування від 21.06.2005р., за якою згідно титульним спискам капітального будівництва 1972-1973 років військова частина 52714 (ГВСУ МО) приймала пайову участь в розмірі 350 тис.руб. (кошторисна вартість об’єкта 783 тис.руб) в фінансуванні будівництва службово-виробничої будівлі ВП-690,БУ та КЕУ округу, розташованої у м.Одесі по вул.Армійська, 18.

Але, матеріали справи не містять доказів того, що ДП МОУ «Південьвійськбуд» є правонаступником військової частини 52714 (ГВСУ МО) , адже, як вже зазначалося вище, ДП МОУ «Південьвійськбуд» будо створене у 1998р. і його Статут не містить посилання на будь-яке правонаступництво.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою звернення до суду за захистом є наявність порушеного цивільного права, його невизнання або оспорювання. З матеріалів справи не вбачається і позивачем не доведено наявність порушеного ДП МОУ «Південьвійськбуд» права господарського відання у зв’язку із використанням Південне УКБ МОУ частини приміщень, розташованих у будівлі за адресою: м.Одеса, вул.Армійська, 18.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, позовна заява Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» – відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 13 серпня 2018 р.

Суддя Н.В. Рога