Рішення № 75846504, 10.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1126/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д’яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

розглянувши справу №916/1126/18

За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м.Одеса, площа Митна, 1)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” (65026, м.Одеса, Митна площа, 1)

Про стягнення 121696,24 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю

Встановив: Позивач – Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 1214/18 від 07.06.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” про стягнення 121696,24 грн.

Позовні вимоги позивача у справі - Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Інвестиційного договору № КД-8317 від 01 червня 2005 року та направлено на стягнення пені у розмірі 108702,71 грн. та 3% річних у розмірі 12993,53 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2018р. прийнято позовну заяву (вх. № ГСОО 1214/18 від 07.06.2018р.) Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1126/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

15.06.2018р. до господарського суду Одеської області відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” надано відзив на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі зазначаючи суду, що укладеним між сторонами Договором жодного виду забезпечення виконання зобов’язання, в тому числі сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми – не передбачено.

Також було зазначено суду, що посилання позивача на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, як на підстави для стягнення з відповідача пені - є безпідставним.

Надалі, 13.07.2018р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” супровідним листом було залучено до матеріалів справи копії платіжних доручень.

16.07.2018р. до господарського суду Одеської області представником Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” відповідно до ст. 166 ГПК України було надано відповідь на відзив, у якій було зазначено позивачем, що він повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

23.07.2018р. присутні представники позивача та відповідача надали згоду щодо початку розгляду справи №916/1126/18 по суті у даному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1126/18 за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” про стягнення 121696,24 грн. Розпочато розгляд справи №916/1126/18 по суті в судовому засіданні 23.07.2018р.

У судовому засіданні, яке відбулось 23 липня 2018 року, відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України було оголошено перерву по справі до 10.08.2018р. об 11:30.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

01 червня 2005року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” ( Інвестор) та Державним підприємством „Одеський морський торгівельний порт” (Порт) було укладено Інвестиційний договір № КД-8317 (надалі – Договір), за умовами якого Інвестор здійснює інвестування грошових коштів, для здійснення реконструкції виробничого об’єкта Порта – відкрита складська площадка загальною площею 24500 кв.м., яка знаходиться на території Порта (м. Одеса, вул. Герта, 3) – надалі за текстом „об’єкт інвестування”, а також забезпечує реконструкцію вищевказаного об’єкту інвестування в порядки та строки, передбачені діючим законодавством України та даним Договором.

Згідно до п.1.1. у редакції додаткової угоди № КД-8317/2 від 04.02.2008р. до Інвестиційного договору № КД-8317 від 01.06.2005р., Інвестор здійснює інвестування грошових коштів для здійснення модернізації, реконструкції, в т.ч. демонтажу, об’єктів інфраструктури Порта і створення на їх базі нових об’єктів (далі по тексту „Об’єкти інвестування”), в порядку і в строки, передбачені цим договором. Орієнтований перелік Об’єктів інвестування вказаний нижче. Такий перелік не є вичерпним, у зв’язку з чим Інвестор може на умовах, передбачених цим договором, здійснювати інвестування і в інші об’єкти інфраструктури Порта, які не містяться в даному переліку. Межі території Порта, яка охоплює предметом цього договору (тобто, на які поширюються об’єкти інфраструктури Порта, є Об’єктами інвестування в рамках цього договору), відображена на Схемі розвитку та інвестування, які є додатком до цього договору.

Відповідно до п.2.1. у редакції додаткової угоди № 1 К від 11.10.2007р. до Інвестиційного договору № КД-8317 від 01.06.2005р., сторони дійшли згоди, що у відповідності з п. 5 ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” № 1560-ХП від 18.09.1991р. зі змінами і доповненнями, Інвестор в результаті інвестування має право користуватись об’єктом інвестування на підставі окремо укладеного договору, в рамках діючого законодавства України”.

Згідно до п.2.2. Договору, об’єкт інвестування – є державною власністю і знаходиться в повному господарському віданні Порта.

Відповідно до п.2.5. у редакції додаткової угоди №1 К від 11.10.2007р. до Інвестиційного договору № КД-8317 від 01.06.2005р., загальна сума інвестицій за цим Договором становить орієнтовно 100.000.000(сто мільйонів) гривень.

Згідно до п.3.1.7. у редакції додаткової угоди № КД-8317/7 від 10.08.2016р. до Інвестиційного договору № КД-8317 від 01.06.2005р., з цілю мінімізації втрат Порта від списання будівель і споруд, Інвестор компенсує Порту залишкову вартість об’єктів основних фондів, які знаходяться на балансі ГП „Одеський порт”, а саме: будівель адміністративно-промислових приміщень, інв. № 057117; будівель адміністративно-побутових приміщень, інв. № 057118; споруд вузла теплофікації, інв. №070457 і технологічного обладнання вузла №070464. Компенсація залишкової вартості вищезазначених об’єктів основних засобів Порта здійснюється Інвестором рівними частинами протягом 6 (шести) місяців на підставі виставлених Портом рахунків. Оплата має здійснюватись Інвестором на протязі 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку. Оплата вартості демонтажу (розбирання)вказаних об’єктів Інвестором здійснюється по окремому підрядному договору.

Відповідно до п.5.1. Договору, за не виконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором Сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому законодавчими актами України.

На виконання п.3.1.7. укладеного між сторонами Договору позивачем на адресу відповідача було виставлено наступні рахунки.

Рахунок №360001 від 23.08.17р. на суму 1544833,89 грн. Даний рахунок отримано 29.08.17р., отже згідно до умов Договору №КД-8317 останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку було 12.09.17р., що Відповідачем не було виконано. Рахунок №360001 від 23.08.17р. сплачено частково у розмірі 257472,32 грн. 13.09.17р. Залишок суми у розмірі 1 287 361.57 грн. сплачено 05.10.17 р.(арк. 23, 24).

Рахунок № 360002 від 19.09.17р. на суму 1544 833,89 грн. Даний рахунок отримано 20.09.17 р., отже згідно до умов Договору №КД-83 17 останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку було 04.10.17р., що Відповідачем не було виконано. Рахунок №360002 від 19.09.17р. сплачено 31.10.17р. (арк. 25, 26).

Рахунок №360004 від 06.10.17р. на суму 1544 833,89 грн. Даний рахунок отримано 06.10.17 р., отже згідно до умов Договору №КД-8317 останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку було 23.10.17р., що Відповідачем не було виконано. Рахунок №360004 від 06.10.17 р. сплачено 30.11.17 р. (арк. 27, 28).

Рахунок №360005 від 01.11.17р. на суму 1544 833,89грн. Даний рахунок отримано 02.11.17 р., отже згідно до умов Договору №КД-8317 останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку було 16.11.17р., що Відповідачем не було виконано. Рахунок №360005 від 01.11.17р. сплачено 04.12.17р. (арк. 29, 30).

Також, Позивачем на адресу Відповідача було скеровано претензію від 27.11.2017р. вих. 20/6-1508/2302.

Приймаючи до уваги, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” порушувались умовами укладеного договору щодо своєчасної сплати компенсації залишкової вартості об’єктів, позивачем було здійснено нарахування пені та 3% річних окремо за кожним рахунком.

Позовні вимоги позивача у справі - Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Інвестиційного договору № КД-8317 від 01 червня 2005 року, з урахуванням додаткових угод до нього та направлено на стягнення пені у розмірі 108702,71 грн. та 3% річних у розмірі 12993,53 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” та Державним підприємством „Одеський морський торгівельний порт” виникли на підставі укладеного між ними 01 червня 2005року Інвестиційного договору № КД-8317, з урахуванням укладених додаткових угод до нього.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Інвестиційного договору № КД-8317 від 01 червня 2005 року, з урахуванням додаткових угод до нього щодо своєчасної компенсації залишкової вартості об’єктів, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме: укладеним між сторонами Договором, рахунками, а також банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних:

- по рахунку №360001 від 23.08.2017р. грн. за період з 13.09.2017р. по 13.09.2017р. на суму боргу у розмірі 1544833,89 грн., за період з 14.09.2017р. по 05.10.2017р. на суму боргу у розмірі 1287361,57 грн.;

- по рахунку №36002 від 19.09.2017р. грн. за період з 05.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму боргу у розмірі 1544833,89 грн.;

- по рахунку №36004 від 06.10.2017р. грн. за період з 24.10.2017р. по 30.11.2017р. на суму боргу у розмірі 1544833,89 грн.;

- по рахунку №36005 від 01.11.2017р. грн. за період з 17.11.2017р. по 04.12.2017р. на суму боргу у розмірі 1544833,89 грн.

Загальний розмір нарахованих 3% річних, який заявлено позивачем до стягнення з відповідача становить грошову суму у розмірі 12993,53 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 12993,53 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Умовами ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Приймаючи до уваги, що позивачем здійснено нарахування пені, за прострочення виконання зобов’язання відповідачем за умовами укладеного Інвестиційного договору № КД-8317 від 01 червня 2005 року, з урахуванням додаткових угод, з посиланням на положення, зокрема, ст. 230 Господарського кодексу України та встановлення судом факту того, що Інвестиційний договір № КД-8317 від 01 червня 2005 року, з урахуванням додаткових угод в свою чергу не містить забезпечення зобов’язання у вигляді пені, суд відмовляє у задоволенні заваленої до стягнення позивачем пені, у розмірі 108702,71 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” 3% річних у розмірі 12993,53 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 194,90 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” – задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ” (65026, м.Одеса, Митна площа, 1; код 31795619) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, площа Митна 1, код 01125666) 3% річних у розмірі 12993 (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 90 коп.

3.В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та відповідно до п.п. 17.5. п. 17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко