Рішення № 75845176, 08.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2018р. Справа №914/1151/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нові зодчі”, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Моя хата”, м. Львів,

предмет позову: стягнення 105 000,00 грн.,

підстава позову: отримання грошових коштів на підставі, яка згодом відпала,

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився.

ПРОЦЕС

23.06.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нові зодчі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Моя хата” про стягнення 105 000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 01.08.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем 09.07.2018 року, відповідачем – 10.07.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 01.08.2018 року, за участю представника позивача, розгляд справи відкладено на 08.08.2018 року.

07.08.2018 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника, повідомлено про відсутність оплат заборгованості відповідачем.

У судове засідання 08.08.2018 року відповідач явки представника повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив, заяв, клопотань не подавав.

У визначений законом і судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

СУТ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає, що відповідач безпідставно не повертає йому грошові кошти в розмірі 105 000,00 грн. у зв’язку із непоставкою товару.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі, відзиву на позовну заяву не подав, позиції щодо поданої позовної заяви не висловив, доказів на спростування наведених позивачем обставин не надав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Моя хата» (надалі по тексту рішення – відповідач) представило Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нові зодчі» (надалі по тексту рішення – позивач) рахунок на оплату №607 на суму 120 000,00 грн. за поставку товару – лайнстоун, поребрик, розгрузка і доставка товару.

30.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нові зодчі” здійснило переказ коштів з рахунку номер 26005052616732 у розмірі 120 000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Моя хата» на рахунок 26000000013845, назва операції – оплата за матеріали згідно з рахунком №607 від 30.03.2018 року.

Згідно з листом від 11.04.2018 року ТОВ «Будівельна компанія «Нові зодчі» вимагало від відповідача повернення грошових коштів, сплачених відповідно до рахунку №607 від 30.03.2018 року.

Як вбачається з платіжного доручення №134 від 20.04.2018 року, ТОВ «Компанія «Моя хата» повернуло позивачу 15 000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з листом №22 від 11.04.18р.».

01.06.2018 року позивачем надіслано відповідачу вимогу про повернення решти грошових коштів – 105 000,00 грн. (копія вимоги з доказами її надіслання долучено до позовної заяви). Вимога отримана відповідачем 11.06.2018 року, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення. Докази повернення відповідачем решти коштів та виконання вимог претензії станом на дату подання позову у матеріалах справи відсутні.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідки по контрагенту ТОВ «Компанія «Моя хата» за період з 30.03.2018 року по 29.04.2018 року, з 31.05.2018 року по 30.06.2018 року, з 01.07.2018 року по 26.07.2018 року, з 30.04.2018 року по 30.05.2018 року, у яких відсутні дані щодо здійснення відповідачем повернення спірної суми грошових коштів.

Дані факти підтверджуються матеріалами справи, сторонами не оспорювані та не спростовані.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст. 642 ЦК України).

Зі встановлених вище обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки товару, оплаченого позивачем у повному обсязі – на суму 120 000,00 грн. до моменту фактичної поставки.

У зв’язку з нездійсненням відповідачем поставки товару постачальником повернуто позивачу частину грошових коштів – 15 000,00 грн., однак, решта грошових коштів залишились неповернутими, досудова вимога позивача про необхідність повернення грошових коштів залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач стверджує, що відповідач отримав грошові кошти на підставі, яка згодом відпала, тому повинен повернути грошові кошти в сумі 105 000,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з обставин справи, відповідач після отримання листа позивача вих.№22 від 11.04.2018 року повернув частину грошових коштів, а саме 15 000,00 грн. зі 120 000,00 грн., чим погодився з пред’явленою вимогою позивача та фактично у спрощеному порядку підтвердив розірвання договору поставки, укладеного у спрощений спосіб – шляхом виставлення та прийняття до оплати рахунку №607.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Враховуючи зазначені вище обставини щодо фактичного погодження сторонами припинення зобов’язання, суд доходить висновку, що сторонами погоджено розірвання договору поставки. Відповідно, на даний час відпала підстава набуття грошових коштів постачальником, і згідно з положеннями ч.1 ст.1212 ЦК України відповідач зобов’язаний повернути отримані грошові кошти позивачу.

Відповідно, вимога позивача про повернення грошових коштів у розмірі 105 000,00 грн. є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, а також враховуючи неподання відповідачем заперечень та доказів на спростування обставин, наведених позивачем, суд доходить висновку про підтвердженість достатніми доказами та обгрунтованість вимоги позивача про повернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем як оплату за здійснення поставки товару відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім понесених витрат на суму судового збору, позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які також включають витрати на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у сумі 5 000,00 грн. Однак, позивачем вказано, що докази фактичних витрат, пов’язаних з професійною правничою допомогою адвоката, будуть надані протягом п’яти днів з дня ухвалення рішення у справі. Так, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи повідомлення позивачем про подання відповідних доказів відповідно до вимог ст.129 ГПК України, суд на даному етапі не вирішує питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 237, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Моя хата” (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Промислова, будинок 60, код ЄДР 37693767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Нові зодчі» (02081, м.Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, код ЄДР 40848812) 105 000,00 грн. боргу та 1 762,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.08.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.