Вирок № 75844930, 13.08.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3694/18

Номер провадження 1-кп/629/402/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря: Кремень М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380001005 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Надеждине, Сахновщинського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, вдови, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Шкребця А.Є., потерпілого ОСОБА_3,

- захисту - обвинуваченої ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2018 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебувала разом зі своїм сином ОСОБА_3 вдома за адресою: АДРЕСА_1. Через деякий час на ґрунті особистих неприязних відносин між ними виник словесний конфлікт, де у ході сварки ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, штовхнув в груди ОСОБА_1, від чого вона впала на підлогу та вдарилась головою. ОСОБА_1 в свою чергу, діючи в результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень останньому, схопила з тумби, яка знаходилась в коридорі вищезазначеної квартири, кухонний ніж та нанесла ОСОБА_3 один удар ножем в область грудної клітини зліва, внаслідок чого заподіяла йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва в області проекції 2-го ребра по середньо ключичній лінії, проникаюче в ліву плевральну порожнину з ушкодженням верхньої долі лівої легені, яке згідно висновку експерта № 152-ЛЗ/18 від 06.07.2018 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_1 винною себе в скоєнні злочину визнала та пояснила у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному нею злочині. Також пояснила, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах, а саме 30 травня 2018 року вона була вдома за адресою: АДРЕСА_1, разом з сином. Син був у нетверезому стані, між ними виникла словесна сварка, син її штовхнув і вона впала на підлогу. Потім схопила кухонний ніж та нанесла йому один удар в область грудної клітини. Цивільний позов визнає.

Визнавальні свідчення обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодилася з правовою кваліфікацією своїх дій, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності її позицій, роз'яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_1 винна у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.

Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_1 скоїла тяжкий злочини.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, має середню освіту, вдова, не працює, за місцем проживання характеризується формально.

Обвинувачена ОСОБА_1 не з'явилася для участі у підготовці досудової доповіді, оцінка ризику вчинення повторного правопорушення проводилася лише по статистичним факторам.

Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів ризику.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_1, судом не встановлена.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення/обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченій покарання не пов'язаного з позбавлення волі, з метою виправлення та запобігання вчинення повторного правопорушення в майбутньому застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою за місцем проживання; застосування соціально-виховних заходів. що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченої ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням та покладення на неї обов'язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме її виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 судом не обирався.

Цивільний позов, заявлений Лозівською місцевою прокуратурою Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі комунального закладу охорони здоров'я «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області про відшкодування витрат завданих злочином, суд вважає необхідним задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України на особу, яка вчинила злочин, покладено обов'язок відшкодувати закладові охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого від злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної самооборони або в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з вимогами ст. 1206 ЦК України сума, витрачена на лікування потерпілого від злочину, підлягає стягненню на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад, в сумі фактичних витрат з особи, що скоїла злочин, тобто обвинуваченої по справі ОСОБА_1

Згідно з довідкою комунального закладу охорони здоров'я «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області, потерпілий від даного злочину ОСОБА_3, знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» з 30.05.2018 року по 08.06.2018 року. Загальна вартість витрачених державних коштів на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 становить 3755 гривень 52 копійки, що підтверджується довідкою КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області № 1402 від 12.06.2018 року. Вказаний розрахунок проведено відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Згідно з цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому на лікуванні перебуває потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Судові витрати на проведення судових експертиз відсутні.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області був накладений арешт на майно, а саме на кухонний ніж; білу ганчірку; марлевий тампон; футболку жовтого кольору; червоні штани; гумові капці; труси; шорти.

В зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та піддати її покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.06.2018 року, а саме на: кухонний ніж; білу ганчірку; марлевий тампон; футболку жовтого кольору; червоні штани; гумові капці; труси; шорти.

Речові докази по справі:

- кухонний ніж, білу ганчірку, марлевий тампон, зрізи нігтьових пластин, які передані до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (номер книгу обліку 733, квитанція № 18/71) - знищити як такі що не мають цінності;

- футболку, червоні штани, гумові капці, труси, шорти, які належать ОСОБА_1 та передані до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (номер книгу обліку 733, квитанція № 18/71) - повернути засудженій, у разі відмови отримання - знищити як такі що не мають цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова