Постанова № 75844366, 10.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 755/5819/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Галаган В.І.

10 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Прокопчук Н.О.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2012 у розмірі 116 997,00 грн. станом на 31.01.2018, яка складається з наступного:

15 301, 98 грн. - заборгованість за кредитом;

100 812, 02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

883, 00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн. судовий збір.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2018 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу суду та повернути справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Посилається на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд, залишаючи позовну заяву без руху надав оцінку доказам ще до відкриття провадження у справі. Звертає увагу на те, що позивач вчасно усунув недоліки, адже останній день на їх усунення припав на суботу, а відповідь було надіслано в перший робочий день після вихідних 23.04.2018. Зазначає, що повноважена особа подала позовну заяву, повноваження якої прописані у самій довіреності, зокрема надавати докази та підписувати документи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5902/2018Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем з порушенням строків подано заяву на виконання ухвали суду та копія довіреності додана до позовної заяви є неналежно засвідчена.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2012 року у розмірі 116 997,00 грн. станом на 31.01.2018, яка складається з наступного: 15 301, 98 грн. - заборгованість за кредитом; 100 812, 02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 883, 00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн. (а. с. 1-4).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2018 вказану заяву залишено без руху. Зазначено, що позивачем не додано доказів на підтвердження позовної заяви, а саме: отримання відповідачем кредитної картки за наслідками укладення кредитного договору, із зазначенням строку дії картки, її виду, кредитного ліміту, а також докази можливого перевипуску картки у разі закінчення строку її дії, повідомлення відповідача про зміну процентної ставки. Вказано, що долучений до матеріалів позовної заяви розрахунок кредитної заборгованості боржника станом на 31.01.2018 не завірений належним чином. Судом зауважено, що долучене до матеріалів позовної заяви платіжне доручення про сплату судового збору не підписано відповідальним виконавцем Банку і не скріплено печаткою установи з відміткою про дату надходження та виконання платіжного доручення, яке не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору (а. с. 8-10). Дана ухвала суду надіслана та отримана позивачем на електрону адресу 17.04.2018 (а. с. 11).

На виконання вказаної ухвали суду представником ПАТ КБ «ПриватБанк» 25.04.2018 направлено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти; виписку по особовому рахунку відповідача; оригінал розрахунку; оригінал платіжного доручення № BOJ66B1IN8 від 26.03.2018; копію довіреності представника ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 12).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Усі наявні у позивача докази мають бути подані разом з позовною заявою (ч. 2 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Докази, подані після вказаного строку, до розгляду судом не приймаються.

Винятком є лише випадки, коли Позивач обґрунтує неможливість їхнього своєчасного подання через підстави, які від нього не залежали (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Існує необхідність зазначення щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви (ч. 5 ст. 95, п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із цивільним позовом (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, Позивач має про це письмово повідомити суд та зазначити: - який саме доказ не може бути подано; - причини, з яких цей доказ не може бути подано у зазначений строк; - докази, які підтверджують, що Позивач вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Зазначене свідчить про те, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою повинен зазначити докази, що підтверджують обставини, на які він посилається.

Разом з тим, не надання відповідних доказів не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом своїх прав та надав відповідні документи, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За наведеного, подаючи позовну заяву, позивач повинен надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору в належному розмірі, однак у суду наявний обов'язок перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що при залишенні позову без руху, позивачу надається строк, який не може перевищувати десяти днів для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що представник позивача на виконання ухвали суду усунув недоліки позовної заяви, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви хибними, враховуючи надходження відповідної заяви з додатками до суду 27.04.2018 та постановлення оскаржуваної ухвали 14.05.2018.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що додана до позовної заяви довіреність на підтвердження повноважень представника Банку не є належним чином засвідчена, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Матеріали справи містять копію довіреності №9437-К-Н-О від 03.11.2017 на підтвердження повноважень ОСОБА_4 діяти в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема подавати та підписувати позовну заяву, затверджену виконуючим обов'язки Голови правління банку ОСОБА_5 із проставленою печаткою (а. с. 5).

У зазначеній довіреності зазначено, що для виконання наданих повноважень представнику надається право від імені Банку підписувати, подавати, пред'являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності, та виконувати інші необхідні дії, пов'язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій.

За наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про те, що додана до позовної заяви копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_4

Крім того, суд не позбавлений можливості при розгляді справи в суді першої інстанції оглянути оригінал довіреності на відповідність поданої копії разом з позовною заявою.

На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов висновків з порушенням норм процесуального права та не в повному обсязі дослідження матеріалів справи.

За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Н.О.Прокопчук