Постанова № 75844127, 06.08.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/669/17 Провадження № 22-ц/795/646/2018 Головуючий у I інстанції - Чурупченко М. І. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Позняк О.М.

за участі: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, судового експерта Савенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І від 13 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном. Після проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи позивачем 23.11.2017 року (а.с.147-148) було уточнено вимоги заявленого позову, і ОСОБА_2 просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою та сараєм, позначеним на технічному паспорті літ.Б-1, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача: - провести будівельні роботи по переміщенню господарських будівель, а саме: сараю "Б-1" та льоху ''Г-1" з навісом та приведення їх до норм ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування та забудівля міських та сільських поселень" (зі змінами) для відновлення відстаней між господарськими будівлями сараю ''Б-1" та льоху ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм ''Б-1" за адресою АДРЕСА_1; - привести споруду над льохом ''Г-1" (навіс) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 до норм ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування та забудівля міських та сільських поселень"; - відновити покрівлю сараю ''Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 в місці примикання з навісом над льохом ''Г-1" за адресою: АДРЕСА_2; - належним чином влаштувати зовнішній водовідвід сараю ''Б-1" та льоху ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 відповідно до ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування та забудівля міських та сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 ''Покриття будинків і споруд"; - прибрати тирсу між льохом ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм ''Б-1" за адресою АДРЕСА_1. Вимоги заявленого позову ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 вчиняє йому перешкоди у користуванні майном, а також здійснює пошкодження сараю позивача.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування сараєм Б-1, розташованим на земельній ділянці по АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за даною адресою шляхом влаштування зовнішніх водовідводів з покрівлі сараю Б-1 та покрівлі льоху Г-1 з навісом, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, відповідно до вимог пунктів 1.2 та 4.5 ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд", та влаштувати ці водовідводи, щоб запобігти стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів цих будівель на територію суміжної ділянки та стіну сараю Б-1, належного ОСОБА_2 Судом стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 640 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2 592 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.03.2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. А саме, зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні позивачем майном, яке знаходиться у нього в користуванні, а саме, земельною ділянкою та сараєм, позначеним на технічному паспорті літ.Б-1, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача: - провести будівельні роботи по переміщенню господарських будівель, а саме: сараю "Б-1" та льоху "Г-1" з навісом та приведення їх до норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудівля міських та сільських поселень" (зі змінами) для відновлення відстаней між господарськими будівлями сараю "Б-1" та льоху "Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм ''Б-1" за адресою АДРЕСА_1; - відновити покрівлю сараю "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 в місці примикання з навісом над льохом "Г-1" за адресою: АДРЕСА_2; - прибрати тирсу між льохом "Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм "Б-1" за адресою АДРЕСА_1. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, при цьому має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги вказують, що всупереч плану забудови, на межі земельних ділянок сторін відповідачем без дотримання будівельних норм було збудовано погріб з навісом, також відповідач додатково засипав простір між його погребом з навісом та сараєм позивача тирсою, не отримавши при цьому відповідної згоди позивача. Наявність тирси створює додаткову вологість, внаслідок чого відбувається пошкодження стіни сараю позивача. Доводи апеляційної скарги стверджують, що сарай, який на плані зазначено під цифрою №2, має бути збудованим вглиб території відповідача на певній відстані від сараю позивача. Проте, як вказують доводи апеляційної скарги, сарай відповідача збудовано на невеликій відстані від погребу з навісом відповідача та сараю позивача, а відстань між його стінами становить близько 30 см, що свідчить про порушення будівельних та протипожежних норм, а також робить неможливим обслуговування будівлі сараю, яка належить на праві власності позивачу. Доводи апеляційної скарги зазначають, що по справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу, висновки якої фактично підтвердили обґрунтованість вимог заявленого позову, і з врахуванням висновків експертизи позивачем 23.11.2017 року було уточнено позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції фактично визнав наявність порушення відповідачем прав позивача, але при цьому необґрунтовано задовольнив вимоги заявленого позову лише частково. Доводи апеляційної скарги стверджують, що сарай відповідача, позначений на плані цифрою №2, має бути збудовано вглиб території відповідача на певній відстані від сараю позивача. Проте, сарай відповідача збудовано на невеликій відстані від сараю позивача, а відстань між його стінами становить близько 30 см, що свідчить про порушення будівельних та протипожежних норм, а також унеможливлює обслуговування існуючої будівлі сараю, яка належить на праві власності позивачу. Крім того, як стверджують доводи апеляційної скарги, господарські будівлі відповідачем збудовано таким чином, що всі стічні води стікають на земельну ділянку позивача. Доводи апеляційної скарги звертають увагу на те, що відповідач над погребом влаштував споруду із полегшуючих конструкцій без фундаменту, стіни якої з двох сторін обшиті азбестоцементними листами, покрівля зблокована із сусідньою господарською будівлею, споруда не має ознак гаражу, оскільки відсутні ворота. ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги стверджує, що висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи підтверджується, що тирсу між льохом із навісом, які належать відповідачу та сараєм, який належить позивачу, можливо прибрати лише з боку відповідача, проте, суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті вказаних обставин до уваги не взяв. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не прийняв до уваги тих обставин, що шифер з льоху відповідача підсунуто під листи шиферу, які знаходяться на сараї позивача, при цьому листи шиферу з навісу над льохом відповідача виходять за межі земельної ділянки відповідача та нависають над земельною ділянкою позивача без жодного відступу. Доводи апеляційної скарги також стверджують, що в ході судового розгляду даної справи знайшов своє підтвердження факт того, що сарай відповідача побудовано із порушенням будівельних та протипожежних норм, при цьому має місце триваюче порушення, до якого не застосовуються положення про строк позовної давності. ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги також стверджує, що до відповідача, як до нового власника, перейшли всі права та обов'язки, у тому числі, і відповідальність за об'єкти нерухомості, які споруджені на його земельній ділянці із порушенням відповідних норм та правил.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду першої інстанції від 13.03.2018 року, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном. При цьому ОСОБА_4 у доводах апеляційної скарги зазначає, що він не згоден із рішенням суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції від 13.03.2018 року у оскаржуваній частині не відповідає статтям 263,264 ЦПК України. ОСОБА_4 у доводах апеляційної скарги стверджує, що він не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача влаштувати зовнішній водовідвід сараю Б-1 та льоху Г-1, відповідно до висновку проведеної по справі судової експертизи. Доводи апеляційної скарги вказують, що експерт у висновках проведеної по справі судової експертизи не врахував, що сарай позивача Б-1 розміщено на межі земельних ділянок, як це вбачається із генерального плану, наданого позивачем, в подальшому у вказаному плані той же сарай опинився на іншій відстані від межі, а саме, 0,5 м, хоча також є розташованим із порушенням. Доводи апеляційної скарги зазначають, що для облаштуванню сараю відповідача водовідведенням необхідно, щоб позивач влаштував на своєму сараї вказане водовідведення, оскільки вода з його сараю стікає на дах сараю та льоху відповідача. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_4 стверджує, що при вирішенні спору по суті суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги та не застосував положення статей 257, 261, 267 ЦК України, і не відмовив у задоволенні вимог заявленого позову з підстав спливу позовної давності. При цьому ОСОБА_4 у доводах апеляційної скарги зазначає, що його господарські будівлі були побудовані ще іншим власником (льох), сарай побудовано відповідачем на місці старого до 1980 року. Доводи апеляційної скарги також вказують, що судом першої інстанції невірно проведено розподіл судових витрат, оскільки всупереч вимогам статті 141 ЦПК України, суд, задовольнивши одну із п'яти заявлених позовних вимог, стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування половину понесених позивачем судових витрат, а не 20%, відповідно до статті 141 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_4 просили залишити без задоволення у зв'язку з її безпідставністю.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтримав доводи та вимоги поданої ним апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити без задоволення у зв'язку з її необгрунтованістю.

В судовому засіданні апеляційного суду судовий експерт Савенко С.М. роз'яснив та підтвердив висновок експерта №С-378 за результатами проведення судової будівель-технічної експертизи від 02.11.2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 року змінити, виклавши четвертий абзац його резолютивної частини у наступній редакції: ''Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 036 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи''. В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 року підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 10.07.1997 року (а.с.5) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2017 року (а.с.6), ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивачу належить житловий будинок літ.А-1 та сарай літ.Б-1, житловий будинок та господарські будівлі знаходяться на неприватизованій земельній ділянці.

ОСОБА_4 є власником житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

На території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, власником якої являється ОСОБА_4, знаходиться сарай ''Б-1'' та льох ''Г-1''з навісом. На території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, знаходиться сарай ''Б-1''.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області за зверненнями ОСОБА_2 14.04.2015 року, 26.08.2016 року, 27.10.2016 року були проведені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по АДРЕСА_2 (а.с.63-76).

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №117 від 14.04.2015 року (а.с.64): ''… За результатами перевірки встановлено згідно матеріалів, наданих ОСОБА_4, будівництво спірної будови проводилось до 1980 року, що підтверджується експлікацією технічного паспорту НОМЕР_1 від 23.09.1980 року, виданого Чернігівським БТІ. На час перевірки будівельні роботи не проводились.''

Як вбачається із акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №476 від 26.08.2016 року (а.с.68): ''…За результатами перевірки встановлено, що будівельні роботи не виконуються. ОСОБА_4 надано технічний паспорт НОМЕР_1 від 23.09.1980 року, виданий Чернігівським бюро технічної інвентаризації в якому, відповідно з експлікацією будівель, зазначені дані будівлі. Перевірка проводилась з 25.08.2016 року по 26.08. 2016 року ''.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №569 від 27.10.2016 року (а.с.75): ''…За результатами перевірки встановлено, що будівельні роботи не виконуються. ОСОБА_4 над погребом влаштував споруду з полегшуючих конструкцій без фундаменту, стіни якої з двох сторін обшиті азбестоцементними листами. Покрівля зблокована з сусідньою господарською будівлею. Споруда не має ознак гаражу, оскільки відсутні ворота. Перевірка проводилась 27.10.2016 року''.

Як вбачається із будівельного паспорту районної архітектури на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, 1998 рік (а.с.92-95), гараж, зазначений у експлікації під №10, розміщений по червоній лінії та по межі суміжної ділянки.

Згідно висновку експерта №С-378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2017 року (а.с.107-115):

''1.Візуальним обстеженням виявлено, що сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом споруджені вдовж межі суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1, без відступу 1,0 м від сусідньої межі, що являється порушенням п.3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 не обладнані системою водовідведення атмосферних опадів з даху, тому атмосферні опади потрапляють на земельну ділянку №6, що належить ОСОБА_2, що являється порушенням п.3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд".

Пропонується провести наступні дії по усуненню виявлених невідповідностей:

По відновленню відстаней між господарськими будівлями сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм ''Б-1" за адресою АДРЕСА_1 - можливе проведення будівельних робіт по переміщенню господарських будівель та приведення їх до норм ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами).

По неналежному влаштуванню необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної ділянки - можливе проведенням будівельних робіт по влаштуванню зовнішнього водовідводу відповідно до ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд".

2.Візуальним обстеженням виявлено, що сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом споруджені вздовж межі суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1. Покрівля навісу над льохом ''Г-1" підведена під покрівлю сараю ''Б-1", який розташований на суміжній земельній ділянці, внаслідок чого азбестоцементні хвилясті листи відірвані від основи, що призводить до затікання атмосферних опадів під покрівлю. Простір між льохом та сараєм ''Б-1" засипаний сміттям у вигляді тирси.

Внаслідок затікання атмосферних опадів під покрівлю відбувається зволоження як тирси, так і стіни сараю ''Б-1", який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Пропонується провести наступні дії по усуненню виявлених невідповідностей: привести споруду над льохом (навіс) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 до норм ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Відновити покрівлю сараю ''Б-1" за адресою: Чернігівська область, АДРЕСА_1 в місці примикання з навісом над льохом ''Г-1" за адресою: АДРЕСА_2.

Належним чином влаштувати зовнішній водовідвід відповідно до норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд".''

Частково задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції, виходячи із положень норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та фактичних обставин справи, зазначив, що в силу статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, і в даному випадку сторони мають обов'язок щодо утримання майна, яке їм належить, зокрема, покрівлі сараїв та навісу над льохом. За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо усунення перешкод у користуванні ним сараєм Б-1 шляхом зобов'язання відповідача прибрати частину даху та визначений спосіб захисту у вказаній частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача змінити конфігурацію даху для ліквідації явищ затікання атмосферних опадів, з врахуванням характеру спірних правовідносин між сторонами, не узгоджується із вимогами норм права, які регламентують дані правовідносини. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що з врахуванням висновку експерта №С-378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2017 року, в ході судового розгляду даної справи знайшли своє підтвердження вимоги заявленого позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування сараєм Б-1, який розташовано на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за вказаною адресою шляхом влаштування зовнішніх водовідводів з покрівлі сараю Б-1 та покрівлі льоху Г-1 з навісом, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, відповідно до вимог пунктів 1.2 та 4.5 ДБН В.2.6-14-97 ''Покриття будинків і споруд''. При цьому влаштувати вказані водовідводи з метою запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів зазначених будівель на територію суміжної ділянки та стіну сараю Б-1, який належить позивачу. Також суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги заявленого позову в частині зобов'язання відповідача провести будівельні роботи по переміщенню сараю Б-1 та льоху з навісом Г-1 для приведення їх до норм ДБН, і зобов'язання відповідача відновити покрівлю сараю Б-1 позивача в місці примикання з навісом над льохом Г-1, і також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прибрати тирсу між льохом Г-1 з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм Б-1 за адресою АДРЕСА_1. Відмовляючи у задоволенні вказаної частини позовних вимог, суд першої інстанції, з врахуванням положень статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, виходив з тих обставин, що зазначені споруди були побудовані не відповідачем, а попереднім власником, також суд зазначив, що позивачем в ході судового розгляду даної справи не доведено, що саме відповідач здійснив примикання покрівель та засипав тирсу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести будівельні роботи по переміщенню господарських будівель, а саме: сараю "Б-1" та льоху "Г-1" з навісом та приведення їх до норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудівля міських та сільських поселень" (зі змінами) для відновлення відстаней між господарськими будівлями сараю "Б-1" та льоху "Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм ''Б-1" за адресою АДРЕСА_1. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду. В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 є відповідач. Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені споруди були побудовані не відповідачем, льох з навісом Г-1 було побудовано попереднім власником, у якого відповідач придбав частину будинку, при цьому старий сарай було демонтовано відповідачем, і на його місці у хронологічний період до 1980 року побудовано новий сарай, обидві будівлі відображені у плані забудови земельної ділянки. В ході судового розгляду також встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області за зверненнями ОСОБА_2 14.04.2015 року, 26.08.2016 року, 27.10.2016 року були проведені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по АДРЕСА_2 (а.с.63-76). При цьому будь-які претензії в ході проведення вказаних позапланових перевірок Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області до відповідача з приводу розміщення та будівництва вказаних позивачем будівель, відсутні.

За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо необхідності зобов'язання відповідача провести будівельні роботи по переміщенню зазначених господарських будівель, є необґрунтованими. Посилання ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги на висновок експерта №С-378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2017 року не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки згідно статті 76 ЦПК України, висновок експерта є одним із видів доказів, і відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити покрівлю сараю "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 в місці примикання з навісом над льохом "Г-1" за адресою: АДРЕСА_2. Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджують, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прибрати тирсу між льохом "Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 та сараєм "Б-1" за адресою АДРЕСА_1. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, виходячи із наступного. Як вбачається із пояснень відповідача у судовому засіданні, він не порушував покрівлю на сараї позивача, хвилясті листи на сараї позивача піднімаються за рахунок просідання стін його сараю, оскільки сарай позивача побудовано без фундаменту, дерево контактує із землею і прогниває з часом, у зв'язку з цим стіни сараю позивача просідають, тирса між будівлями залишилась від попередніх власників, її прибиранню заважає дах сараю позивача. Вирішуючи вимоги заявленого позову в частині зобов'язання відповідача прибрати тирсу між будівлями, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що позивачем не доведено тих обставин, що саме відповідач провів засипання тирси між будівлями. Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову у вказаній частині, суд першої інстанції з посиланням на приписи статті 81 ЦПК України, зазначив у оскаржуваному рішенні, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог у вказаній частині. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують вказаного висновку суду першої інстанції, оскільки в силу положень статей 15,16,386,391 Цивільного кодексу України, позивач належними, допустимими та достатніми доказами має довести при вирішенні спору по суті не тільки невідповідність розташування господарських будівель відповідним нормам, але і ті обставини, що дані порушення будівельних норм призвели до порушення його прав та інтересів.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, оскільки у вказаній частині рішення ухвалено судом на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання відповідача влаштувати зовнішній водовідвід сараю Б-1 та льоху Г-1. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки вони є необґрунтованими. Судом першої інстанції зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування сараєм Б-1, розташованим на земельній ділянці по АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за даною адресою шляхом влаштування зовнішніх водовідводів з покрівлі сараю Б-1 та покрівлі льоху Г-1 з навісом, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, відповідно до вимог пунктів 1.2 та 4.5 ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд", та влаштувати ці водовідводи, щоб запобігти стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів цих будівель на територію суміжної ділянки та стіну сараю Б-1, належного ОСОБА_2 При цьому необхідно зазначити, що обґрунтованість вказаного висновку суду першої інстанції підтверджується фактичними обставинами справи, її матеріалами, а також висновком експерта №С-378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2017 року (а.с.107-115). А саме, згідно висновку експерта №С-378 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2017 року (а.с.107-115): ''1.Візуальним обстеженням виявлено, що сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом споруджені вдовж межі суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1, без відступу 1,0 м від сусідньої межі, що являється порушенням п.3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Сарай ''Б-1" та льох ''Г-1" з навісом за адресою АДРЕСА_2 не обладнані системою водовідведення атмосферних опадів з даху, тому атмосферні опади потрапляють на земельну ділянку №6, що належить ОСОБА_2, що являється порушенням п.3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд". Пропонується провести наступні дії по усуненню виявлених невідповідностей: по неналежному влаштуванню необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної ділянки - можливе проведенням будівельних робіт по влаштуванню зовнішнього водовідводу відповідно до ДБН 360-92** ''Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд".''

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 відносно того, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності та не відмовив з даних підстав у задоволенні вимог заявленого позову, як про це просив ОСОБА_4 у заяві про застосування спливу позовної давності, вчиненій до винесення судом рішення, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині. Оскільки, виходячи із аналізу норм права, які регламентують спірні правовідносини, позовна давність не поширюється на вимоги власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення і не пов'язані із позбавленням володіння, як це передбачено приписами статті 391 ЦК України, внаслідок того, що такі порушення носять триваючий характер.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 відносно того, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами судом не були враховані положення статті 141 ЦПК України. Як вбачається із заяви ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог, датованої 23.11.2017 року (а.с.147-148), позивачем було заявлено п'ять позовних вимог. Рішенням суду першої інстанції від 13.03.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково, а саме, із п'яти заявлених позовних вимог було задоволено одну позовну вимогу. Як вбачається із квитанції від 17.10.2017 року (а.с.172), за проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачем було сплачено 5 184 грн. За даних обставин, приймаючи до уваги приписи статті 141 ЦПК України та часткове задоволення судом першої інстанції вимог заявленого позову, стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає 1 036 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, а не 2 592 грн., які стягнуто рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача. Розрахунок наступний: 5 184 грн. : 5 = 1 036 грн. 80 коп.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. При цьому рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 року необхідно змінити, виклавши четвертий абзац його резолютивної частини у наступній редакції: ''Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 036 (одну тисячу тридцять шість) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи''.

В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.03.2018 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2018 року змінити, виклавши четвертий абзац його резолютивної частини у наступній редакції: ''Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 036 (одну тисячу тридцять шість) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи''.

В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 13.08.2018 року.

Головуючий:Судді: