Постанова № 75843809, 06.08.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3920/18Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/659/18 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

за участі секретаря Панькевич Т., представника ПАТ "Укрнафта" - Глинки Р.Я., позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Вийванко О.М., повний текст якого складено 02.05.2018 року, у справі за № 607/3920/18 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Укрнафта", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору заступник Голови правління, Виконавчий Віце-Президент по роботі з персоналом ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_3 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.

1.1. 12 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ "Укрнафта" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

1.2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.08.2009 року він був прийнятий на роботу у ПАТ "Укрнафта" на посаду інженера-програміста у відділенні реалізації нафтопродуктів (надалі ВРНП) по Тернопільській області".

1.3. Наказом № 188-к від 07.02.2018 року із ним припинено трудовий договір та звільнено з роботи з 12.02.2018 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

1.4. Підставою для його звільнення є наказ № 1190-к від 11.12.2017 року "Про скорочення посад у відділенні реалізації нафтопродуктів по Тернопільській області" .

1.5. Вказане звільнення вважає незаконним, оскільки не відбулась реорганізація відділення, бо відділення не є юридичною особою.

1.6.Ліквідація його посади та наступне його проведено без погодження профспілковою організацією, членом якої він є.

1.7. Обсяг роботи яку він виконував, виконує приватна юридична структура.

1.8. ПАТ "Укрнафта" не запропонувала йому всі вакантні місця, які у них були, чим порушила ст. 49-2 КЗпП України.

1.9. Враховуючи те, що з 13.02.2018 року він незаконно звільнений, просить стягнути із відповідача середньомісячний заробіток по день ухвалення рішення виходячи з розміру заробітної плати зазначеної в довідці про доходи.

1.10 Просить стягнути 11000 грн. моральної шкоди, яка полягає в його душевних переживаннях та стражданнях, які він пережив внаслідок втрати джерела доходу утримання себе та сім'ї.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано наказ ПАТ "Укрнафта" №1190-к від 11.12.2017 р. "Про скорочення посади у відділенні реалізації нафтопродуктів по Тернопільській області".

Скасовано наказ ПАТ "Укрнафта" №188-к від 07.02.2018 р. про припинення трудового договору (контракту).

Поновлено ОСОБА_2 на посаді інженера - програміста ПАТ "Укрнафта" .

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року, в розмірі 13 611,58 грн. (тринадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 58 копійок).

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривень 80 копійок).

3. Короткий зміст апеляційної скарги.

3.1. 24.05.2018 року ПАТ "Укрнафта" подало апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.04.2018 року, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

3.2.В апеляційній скарзі відсутні доводи стосовно стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

3.3. Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невірне встановлення обставин справи та відсутність мотивів відхилення доказів, які надані відповідачем, чим порушив принцип рівності сторін судового процесу.

3.4. Суд першої інстанції не всебічно та повно дослідив докази у справі, не надав оцінки наказам та листам ПАТ "Укрнафта" про скорочення чисельності та штату працівників у ВРНП по Тернопільській області департаменту роздрібної торгівлі апарату управління ПАТ "Укрнафта", зробив висновок, який суперечить ст.64 ГК України.

3.5. Ненадання позивачу пропозиції, щодо вільних посад у ВРНП по Тернопільській області: інженера з кадрів, чи начальника дільниці не суперечить вимогам законодавства, оскільки у позивача відсутній досвід в сфері кадрового забезпечення, його спеціальність не дозволяє зайняти посаду начальника дільниці.

4. Аргументи учасників справи.

(1)

Позиція позивача, яка викладена у відзиві.

4.1. 05.07.2018 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.

4.2. Апеляційна скарга є необґрунтованою, тому просить рішення залишити без змін.

4.3. Суд першої інстанції вірно констатував, що реорганізація ПАТ "Укрнафта" не відбулась, оскільки відділення не має статусу юридичної особи.

4.4.Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність скорочення обсягу роботи інженера-програміста. Роботу яку він виконував у ПАТ "Укрнафта" продовжує виконувати за цивільно-правовим договором ТОВ "Інвест-Петрол" і вказана робота є необхідна у ВРНП по Тернопільській області ПАТ "Укрнафта".

(2)

Доводи представника відповідача озвучені в суді апеляційної інстанції:

4.6. В суді апеляційної інстанції представник ПАТ "Укрнафта" доводи апеляційної скарги підтримав.

4.7. Суду пояснив, що питання оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними, тому в апеляційній скарзі не наводились будь які доводи стосовно вирішення вказаних позовних вимог.

4.8. Товариством у 2017 році проведено звірку чисельності працівників відповідно до обсягу робіт, що ними виконуються.

4.9. За результатами звірки, 02.11.2017 року наказом №988-к "Про внесення змін до штатного розпису відділення реалізації нафтопродуктів по Тернопільській області" вирішено скоротити та виключити із штатного розпису посаду інженера-програміста та інших з метою приведення чисельності працівників у відповідність до фактичних обсягів робіт.

4.10. Вказаний наказ є законним і позивач з ним ознайомлений належним чином.

4.11. 03.11.2017 року ПАТ "Укрнафта" повідомила первинну профспілку апарату управління товариства про наступне вивільнення посади інженера програміста у ВРНП по Тернопільській області департаменту роздрібної торгівлі апарату управління ПАТ "Укрнафта".

4.12. Роботодавець не робив подання до первинної профспілкової організації про дозвіл на припинення трудового договору з позивачем, оскільки станом на грудень 2017 року, позивач не був членом первинної профспілки, що випливає зі змісту ст. 49 КЗпП України, яка передбачає лише дозвіл первинної профспілкової організації.

4.13. ПАТ "Укрнафта" не порушено процедуру вивільнення та звільнення позивача.

4.14. Ліквідація посади інженера-програміста та наступне звільнення працівника відбулось, як йому відомо, лише у Тернопільській області. У двох інших регіональних відділеннях ліквідовано аналогічні посади, які були вакантними.

4.15. Вакансії в штатних розписах є результатом використання ПАТ"Укрнафта" добровільного скорочення, що передбачає згоду працівника на отримання грошової компенсації в розмірі 8-10 місячних окладів замість попередження.

4.16. Представнику невідомо чи пропонувалась грошова компенсація позивачу замість попередження.

4.17. З серпня 2017 року позивач позбавлений доступу до ІТ інфраструктури ВРНП по Тернопільській області, оскільки обов'язки, які виконував позивач передано на виконання приватній юридичній фірмі.

4.18. Після поновлення позивача на роботі йому не відновлено доступ до ІТ інфраструктури ВРНП по Тернопільській області.

4.19. В даний час наказом позивачу оголошено про простій.

(3) Доводи позивача озвучені в суді апеляційної інстанції

4.20. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав.

4.21. Суду апеляційної інстанції пояснив, що його звільнення є наслідком конфлікту з роботодавцем, який виник в серпні 2017 року стосовно неналежних умов праці та не оплати праці в позаурочний час, в т.ч. в нічний час.

4.22. В результаті конфлікту, з 31.08.2017 року він позбавлений права на працю, оскільки йому заблокували обліковий запис як адміністратора, позбавили паролів до ІТ інфраструктури ВРНП по Тернопільській області та доступу до мережевого обладнання, персонального комп'ютера.

4.23. Вказана ситуація існує і на день розгляду справи, хоча судове рішення є виконаним.

4.24. Фактично його функціональні обов'язки з 31.08.2017 року по даний час виконує приватна структура згідно цивільно - правової угоди.

4.25. На даний час видано наказ про запровадження стосовно нього простою.

4.26. Йому не пропонували грошову компенсацію взамін попередження про звільнення у зв'язку з ліквідацією його посади у ВРНП по Тернопільській області. Можливо він би й погодився.

5. Обставини справи.

5.1. 11 серпня 2009 року ОСОБА_2 прийнято на посаду інженера-програміста ВРНП по Тернопільській області ПАТ "Укрнафта".

5.2. Будь яких зауважень до роботи чи дисциплінарних стягнень до позивача, до часу звільнення не було застосовано, що вбачається з матеріалів справи.

5.3. До вересня 2017 років позивач щомісячно отримував премії (т.1 а.с.58).

5.4. 02.11.2017 р. наказом №988-к голови правління ПАТ "Укрнафта "Про внесення змін до штатного розпису ВРНП по Тернопільській області"з метою приведення чисельності працівників у відповідність до фактичних обсягів робіт, скорочено та виключено із штатного розпису посади: майстра - 7 шт. од., інженера - програміста - 1 шт. од.; інспектора з кадрів - 1 шт. од.; та введено в штатний розпис посади начальника дільниці - 7 шт. од., інженера з кадрів - 1 шт. од. З даним наказом ОСОБА_2 ознайомлений 21.11.2017 р. (т.1 а.с. 62).

5.5. Листом №093-24/317/5 від 03.11.2017 р. ПАТ "Укрнафта" повідомило голову первинної профспілкової організації апарату управління ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_4 про скорочення лише посади інженер-програміста ВРНП по Тернопільській області. Головою первинної профспілки отримано вказаний лист 03.11.2017 р.(т.1 а.с. 76).

5.6. 15.11.2017 р. позивач призначений ЦК Всеукраїнської Незалежної Професійної Спілки "Захист праці" уповноваженим представником вказаної профспілки в ПАТ "Укрнафта" (т.1 а.с. 9).

5.7. 18.11.2017 р. ОСОБА_2 подав заяву про вихід з первинної профспілкової організації апарату управління ПАТ "Укрнафта" (т.1а.с. 13).

5.8. 11.12.2017 р. наказом ПАТ "Укрнафта"№1190-к від 11.12.2017 р. "Про скорочення посади у ВРНП по Тернопільській області" ліквідовано з 12 лютого 2018 року у вказаному відділенні посаду інженер-програміста. З даним наказом позивача ознайомлено 19.12.2017 р. ( т.1 а.с.73-74).

5.9. 12.12.2017 р. позивача попереджено про наступне його вивільнення, про що свідчить попередження за №09.3-24/347 від 11.12.2017року ( т.1 а.с.72).

5.10. 11.12.2017 р. ОСОБА_2 запропоновано листом №09.3-24/347/1 вакантні посади в ПАТ "Укрнафта", від яких 13.12.2017 р. ОСОБА_2 відмовився (т.1 а.с.127-141).

5.11. 08.02.2018 р. ОСОБА_2 повторно запропоновано зайняти вакантні посади в ПАТ "Укрнафта", які викладені в письмовій пропозиції за №01/01/10/05-28/20 від 07.02.2018 р., від яких ОСОБА_2 відмовився (т.1 а.с.77-126).

5.12. Наказом ПАТ "Укрнафта" №188-к від 07.02.2018 р. ОСОБА_2 звільнено з 12.02.2018 р. у зв'язку з реорганізацією та скорочення штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивач ознайомлений 09.02.2018 р. (т.1 а.с.7).

5.13. Представником відповідача визнано, що з 29.08.2017 року по даний час обсяг роботи інженера програміста у ВРНП по Тернопільській області згідно до цивільної угоди про надання послуг виконує юридична фірма, а позивач не має доступу до ІТ інфраструктури ВРНП по Тернопільській області після поновлення його на посаді.

5.14. Представником відповідача не спростовано доводи позивача про виникнення в серпні 2017 року конфлікту стосовно умов та оплати праці.

5.15. Представник відповідача не заперечив запровадження простою стосовно позивача в даний час.

6. Позиція апеляційного суду

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції:

6.1. Згідно до статті 367 ЦПК України - "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."

6.2. Відповідно до статті 263 ЦПК України- "Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

6.3. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права."

6.4. Рішення Тернопільського міськрайонного суду вказаній нормі процесуального права відповідає, є законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

6.5. Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

6.6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ВРНП по Тернопільській області не є юридичною особою, відповідно його реорганізація не відбулась, а мала місце зміна внутрішньої структури юридичної особи.

6.7. Висновок про поновлення позивача на роботі суд першої інстанції обґрунтував відсутністю доказів про зменшення обсягу роботи яку виконував інженер програміст у ВРНП по Тернопільській області, оскільки його обов'язки з обслуговування ІТ структур передано приватній юридичній структурі відповідно до цивільної угоди.

6.8. Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємству надано право самостійно визначати організаційну структуру, установлювати чисельність працівників і штатний розпис, відповідно, в разі виробничої потреби, скорочувати штат або чисельність працівників. Тобто роботодавець на свій розсуд має право установлювати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, при цьому чисельність одних посад зменшувати, а інших - збільшувати.

6.9. Однак фактори, які зумовлють зміни в штатному розписі повинні бути вагомими, обґрунтованими і не порушувати права найманих працівників.

6.10. В сучасних умовах використання ІТ технологій є необхідним атрибутом діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта.

6.11. Використання ІТ технологій передбачає управління обчислювальними засобами, супроводу комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, підтримання працездатності програмних продуктів, забезпечення функціонування локальної комп'ютерної мережі, забезпечення захисту інформації в автоматизованих інформаційних системах та ін.

6.12. Забезпечення використання ІТ технологій охоплювалось посадовими обов'язками інженера - програміста у ВРНП по Тернопільській області.

6.13. Частиною другої статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, на роботодавця покладено тягар доведення наявності законної підстави для звільнення працівника.

6.14. Згідно до статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

6.15. Скорочення штату є одним із заходів, спрямованих на поліпшення роботи підприємства, укомплектування його найбільш кваліфікованими кадрами.

6.16. Сторони в суді апеляційної інстанції визнали що посадовий оклад позивача є нижчим ніж помісячна оплата за угодою.

6.17. До вересня 2017 року позивач щомісячно отримував премію.

6.18. В справі відсутні докази про застосування дисциплінарних стягнення до позивача.

6.19. В суді відповідач не довів належними та допустимими доказами про оптимізацію виробництва у ВРНП по Тернопільській області шляхом ліквідації посади інженера-програміста, яку займав позивач, до якого за період роботи, відсутні претензії щодо якості виконання ним своїх посадових обов'язків.

6.20. Термін "оптимізація" згідно Нового тлумачного словника української мови, вид."Аконіт" Київ,2000 (т.3 а.с.126), означає- "найкращий із можливих".

6.21. Саме на оптимізацію виробництва як підставу скорочення посади інженера програміста у ВРНП по Тернопільській області посилався відповідач у своєму зверненні в листопаді 2017 року до голови первинної профспілкової організації. В даному зверненні відсутнє посилання на скорочення інших посад. 6.22. До вказаного звернення відповідачем не долучено будь якого економічного обґрунтування необхідності такого скорочення та ліквідації штатної одиниці інженера, як результату проведеної в 2017 році оцінки ефективності роботи відділення.

6.23. Не надано і суду таке обґрунтування на доказ правомірності своїх дій щодо вивільнення працівників.

6.24. Сторони визнали, що з кінця серпня 2017 року і по день розгляду справи обов'язки з обслуговування ІТ інфраструктури в ВРНП по Тернопільській області виконує юридична структура з помісячною оплатою вищою за посадовий оклад позивача.

6.25. Тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність підстав для визнання правомірними дій відповідача з вивільнення та звільнення позивача.

6.26. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує пояснення позивача, яке не спростоване представником відповідача, стосовно існування конфлікту з створення належних умов праці позивачу, позбавлення позивача з кінця серпня 2017 року доступу до виконання ним посадових обов'язків, які не відновлені на момент розгляду справи в апеляційному суді, що фактично позбавляє позивача можливості заробляти на життя своєю працею.

6.27. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що представником відповідача не заперечено про те, що позивача поставлено до відома про запровадження по відношенню до нього простою.

6.28. Згідно до статті 23 Загальної декларації прав людини-кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

6.29. Відповідно до статті 2 КзпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого в державі мінімального розміру- включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.

6.30. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

6.31. Відповідно до статті 11 Конвенція МОП № 158 працівник, з яким намічено припинити трудові відносини, має право на бути попередженим про це в розумний строк або має право на грошову компенсацію замість попередження, якщо він не вчинив серйозної провини.

6.32. З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції вбачається що відповідач застосовує вищезазначений шлях вирішення питання при вивільненні працівників.

6.33. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

6.34. Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що відповідач не довів, що діяв правомірно, коли ліквідував посаду, яку займав позивач.

6.35. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, яких їх обґрунтовано спростував. Вказані доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

(1) Щодо суті апеляційної скарги

7.1. Відповідно до статті 375 ЦПК України - "Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."

7.2. Суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та залишає її без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року- без змін.

(2) Щодо розподілу судових витрат.

7.3. Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

7.4. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

7.5. Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в межах суми ним понесеної.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи апеляційним судом покласти на ПАТ "Укрнафта" в межах суми ними понесеної.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено в понеділок 13 серпня 2018 року.

Головуюча: О.І. Ткач

Судді: Г.В. Бершадська

М.В. Ходоровський