Рішення № 75841725, 13.08.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/785/18

Провадження № 2/591/1180/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, за участю позивача за первісним позовом та його представника ОСОБА_1, відповідачів та їх представника ОСОБА_2, справу за позовами:

ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради - про визнання права власності в порядку спадкування;

зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради - про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, 14.02.2018 року звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради - про визнання права власності в порядку спадкування.

10.05.2018 року до закінчення підготовчого засідання позивач ОСОБА_3 змінила підставу позову та просила визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1; на 2/16 частки квартири за адресою АДРЕСА_2, та за ОСОБА_3 - на 1/16 частку цієї квартири, а також за ОСОБА_3 визнати право власності на ? частину паєнагромадження квартири за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 2 853 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_7, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05.03.2008 року. Після його смерті відкрилася спадщина за законом, на належне йому майно, у тому числі, на квартиру за адресою АДРЕСА_1, та квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Зазначає, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_4, донька ОСОБА_5 та мати ОСОБА_8

За життя спадкодавцю належала однокімнатна кооперативна квартира за адресою АДРЕСА_1, вартість якої повністю було сплачено в лютому 1998 року, проте, право власності не було зареєстровано, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, що діяло на той час, член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на власний розсуд. Вважає, що після смерті ОСОБА_7 право власності на цю квартиру необхідно визнати за сином померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4, оскільки останній на день відкриття спадщини проживав у цій квартирі та був прийнятий 30.04.2018 року до членів кооперативу. ОСОБА_3, як інший спадкоємець, звертається з вимогою про визнання за нею права на відповідну частину паєнагромадження - 1/4 частку, що дорівнює 2 853 грн.

Крім того, зазначає, що позивачі мають право також на визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 1/16 частку цієї квартири за ОСОБА_3, та на 2/16 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, оскільки мати померлого - ОСОБА_8 відмовилася від своєї частки спадщини на користь онука - ОСОБА_4

ОСОБА_5, ОСОБА_6 01.03.2018 року звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36,42 кв.м., житловою площею 19,0 кв.м., об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3., визнавши за ОСОБА_6 право власності на ? частину даної квартири. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36,42 кв.м, житловою площею 19,0 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою суду від 15.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.04.2018 року.

01.03.2018 року відповідачі подали відзив на позовну заяву.

В підготовчому судовому засіданні 12.04.2018 року ухвалою суду зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

23.04.2018 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

27.04.2018 року надійшла відповідь на відзивна зустрічний позов, а 10.05.2018 року заперечення на відповідь щодо відзиву на зустрічну позовну заяву.

Позивач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, ОСОБА_3 пояснила, що її померлий чоловік, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, за своє життя був членом ЖБК, та повністю виплатив пайові внески за квартиру за адресою АДРЕСА_1, отже, набув право власності на неї. Після його смерті син спадкодавця ОСОБА_4 30.04.2018 року був прийнятий замість померлого батька до кооперативу в якості асоційованого члена. Отже, він має право на визнання за ним права власності на цю квартиру. А ОСОБА_3 має право лише на визнання за нею права власності на відповідну частку паєнагромадження в порядку спадкування, а саме, на ? частку, в сумі 2 853 грн. Крім того, просила визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1; на 2/16 частки квартири за адресою АДРЕСА_2, та за ОСОБА_3 - на 1/16 частку цієї квартири.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили задовольнити зустрічний позов. ОСОБА_6 пояснила, що в період з 28.11.1987р. по 09.01.2008р. померлий ОСОБА_7 перебував в зареєстрованому шлюбі з нею, та все майно, в тому числі грошові кошти, що були зароблені та витрачені в інтересах сім'ї, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі й пайові внески за кооперативну квартиру. враховуючи зазначені обставини, пайові внески за спірну квартиру, що сплачувалися в 1993р. та 1998р. в сумі 2000,00 грн. та 11414,00 грн. є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та померлого ОСОБА_7. Вирішити питання про реєстрацію свого права власності є неможливим, оскільки позивачка ОСОБА_6 не є членом ЖБК-94, її колишній чоловік ОСОБА_7 помер, та за своє життя не встиг оформити право власності на спірну квартиру, враховуючи пред'явлений первісний позов, в якому позивач за первісним позовом претендує на визнання їх права власності на всю квартиру, а не на її половину, тобто право власності ОСОБА_6 оспорюється, тому в розумінні ст.ст.15, 16 ЦПК України ОСОБА_6 не має іншої можливості захистити своє право власності, ніж звернутися до суду з позовною заявою. ОСОБА_6 має право на виділ їй у власність ? частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1. Інша ? частина в праві спільної сумісної власності, що належала померлому ОСОБА_7, згідно першої черги спадкоємців за законом, розділяється між ними.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_5 - задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. На момент смерті він перебував у шлюбі із ОСОБА_3, з якою мали спільну дитину - ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтва про його смерть, про шлюб, про народження дитини (а.с.6-8).

На час смерті ОСОБА_7 разом з малолітнім сином ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.85).

Вказана квартира є кооперативною була придбана ОСОБА_7 в період його членства в ЖБК - 94, шляхом виплати пайових внесків у повній сумі її вартості - 11 414 грн. в лютому 1998 року, що підтверджується довідкою (а.с.13).

Пайові внески виплачувалися в період з 16.03.1993 року до лютого 1998 року, тобто у період перебування ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі з позивачем за зустрічним позовом - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.48).

Від шлюбу з ОСОБА_6 померлий ОСОБА_7 мав доньку ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.50).

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_6, кооперативна квартира за адресою АДРЕСА_1, була придбана в період її перебування у шлюбі із ОСОБА_7, за спільні кошти подружжя.

Вказані обставини відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не спростовані.

Після смерті ОСОБА_7 30.04.2018 року його малолітній син ОСОБА_4 був прийнятий замість померлого батька до кооперативу в якості асоційованого члена (а.с.80).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом послався на норми ст. ст. 368, 370, 1261, 1267 Цивільного кодексу України, що визначають склад спадкоємців першої черги, а також частки кожного спадкоємця у спадщині.

Крім того, позивач за первісним позовом посилається на ст. 145, 146 ЖК УРСР, ст. 15 Закону України «Про власність».

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом, відповідно до ст. 1267 ЦК України, є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 145 ЖК УРСР якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім'ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмові її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.

Статтею 146 ч. 1 ЖК УРСР передбачено, що поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги за первісним позовом та заперечення проти зустрічного позову, позивач вірно вважав, що на підставі ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час створення нового нерухомого майна та регулював порядок і підстави набуття права власності на нього, у померлого ОСОБА_7 виникло право власності на кооперативну квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, вказане нерухоме майно набуло статусу окремого об'єкта цивільних прав, на який поширюються загальні норми цивільного законодавства, у тому числі, ті, які регулюють правовідносини у сфері спадкування за законом. З моменту повного внесення пайового внеску за кооперативну квартиру, вона перейшла у власність ОСОБА_7, а ЖБК, в свою чергу, вже припинив будь-які права та повноваження щодо вказаного об'єкту нерухомого майна. Навіть прийняття малолітнього ОСОБА_4 до асоційованих членів ЖБК, на думку суду, не впливає на право інших спадкоємців за законом на спадкування своєї частки вказаної квартири.

Отже, норми ЖК УРСР, на які послався позивач за первісним позовом, не можуть бути, на думку суду, застосовані о даних правовідносин.

Відповідно до ЗУ «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування. Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від приватизації державного житлового фонду.

Кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи (ст. 384 ЦКУ). При цьому всі господарські, прибудинкові споруди, а також прибудинкова територія залишаються у власності кооперативу.

В кооперативі право власності на житлову площу після виплати паю набуває тільки член кооперативу. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя (або чоловік), який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд. Права дітей в даному випадку захищені тільки на проживання в цій квартирі.

У той же час, член кооперативу має право передати свій пай іншому члену сім'ї, якщо це передбачено статутом даного кооперативу. Так, в Примірному статуті ЖБК вказано, що член ЖБК має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з членів сім'ї, який проживає разом з ним і досяг 18 років (вступив в шлюб або влаштувався на роботу до досягнення цього віку. Пай , що є спільною сумісною власністю подружжя може бути переданий іншому членові сім'ї тільки за згодою чоловіка (дружини).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 11.02.2010р. право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. У той же час, відповідно до раніше діючого Закону України «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру дійсно виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації.

У зв'язку з тим, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 не зареєстрував право власності на вказану квартиру, відсутній документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, що позбавляє можливості спадкоємців реалізувати свої спадкові права та оформити нотаріально право на спадщину за законом.

В ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 року по справі №6-20870ск15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56486268) серед іншого зазначено наступне:

«Згідно з роз'ясненням, що міститься в п. п. «а» п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід враховувати, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Системний аналіз наведених норм, з урахуванням обставин справи, дають підстави вважати, що оскільки пай внесено ОСОБА_7 у період сумісного проживання з ОСОБА_7, а квартира виділялась подружжю, то дану квартиру слід вважати спільним майном подружжя та такою, що підлягає поділу незалежно від того, на чиє ім'я оформлено право власності на неї».

В ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2016 року по справі №668/12085/15-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58975351) суд зазначив наступне:

«Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 18 вересня 1987 року (зі змінами) «Про практику застосування суддями законодавства про житлово-будівельні кооперативи» роз'яснено, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. Статтею 16 Закону України «Про власність» передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що сторонам на праві власності належить по Ѕ частини спірної квартири, оскільки пай за неї внесений подружжям в ЖБК в період сумісного проживання і за рахунок спільних коштів, тому згідно з приписами ст. 28 КпШС, а також ст.70 СК України частки сторін у спільній сумісній власності є рівними».

У своїй ухвалі від 15.03.2017 року по справі №205/2696/15-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65771853) ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи рішення апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив:

«Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України, чинного на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно роз'яснень, наданих у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі. Крім того, у п. 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» роз'яснено, що відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними».

З правової позиції ВСУ у справі № 6-138 цс 13 від 18.12.2013р., вбачається:

«Відповідно до чч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом ч.. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Якщо спадщина у зв'язку зі смертю члена кооперативу відкрилась до 1 липня 1990 року, тобто до набрання чинності Законом СРСР "Про власність" (який згідно з постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" підлягав застосуванню на території України до 15 квітня 1991 року - часу набрання чинності Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 року) та відповідно до ст. 145 ЖК УРСР та п. 43 Типового статуту ЖБК і пп. 7, 55 Примірного статуту ЖБК, відкривається спадщина не на квартиру, а на пай, який переходить до спадкоємців у порядку передбаченому законом (ст. ст. 524-562 ЦК УРСР 1963 року), а члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Спадкоємцям, що не користувались жилим приміщенням за життя спадкодавця, і тим, що відмовились від подальшого користування ним, кооператив виплачує успадкований пай або його частку (чч. 4, 5 п. 43 Типового статуту ЖБК).

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність" кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім'ї , яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Таким чином, в період з 28.11.1987р. по 09.01.2008р. померлий ОСОБА_7 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, та все майно, в тому числі грошові кошти, що були зароблені та витрачені в інтересах сім'ї є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі й пайові внески за кооперативну квартиру.

На даний час вирішити питання про реєстрацію свого права власності є неможливим, оскільки позивачка ОСОБА_6 не є членом ЖБК-94, її колишній чоловік ОСОБА_7 помер та за своє життя не встиг оформити право власності на спірну квартиру, враховуючи пред'явлений первісний позов, в якому позивачі за первісним позовом претендують на визнання їх права власності на всю квартиру, а не на її половину, тобто право власності ОСОБА_6 оспорюється, тому в розумінні ст.ст.15, 16 ЦПК України позивачка не має іншої можливості захистити своє право власності, аніж звернутися до суду з позовною заявою.

Відповідач за зустрічним позовом не визнає права ОСОБА_6 на її частку у квартирі, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, отже, це право позивача ОСОБА_6 порушене та підлягає захисту. При цьому суд не може взяти до уваги заяву відповідача за зустрічним позовом про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, оскільки про порушення свого права ОСОБА_6 дізналася лише після отримання позовної заяви ОСОБА_3, з якої вбачається, що її право не визнається.

Згідно ст.112 ЦК УРСР (що діяв на час виникнення правовідносин) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю (що діяв на час виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю (що діяв на час виникнення правовідносин) в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, пайові внески за спірну квартиру, що сплачувалися в 1993р. та 1998р. в сумі 2000,00 грн. та 11414,00 грн. є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та померлого ОСОБА_7.

Згідно з ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.1, 2 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Враховуючи зазначені норми закону, позивачка ОСОБА_6 має право на виділ їй у власність ? частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1. Інша ? частина в праві спільної сумісної власності, що належала колишньому чоловікові позивачки, померлому ОСОБА_7, згідно першої черги спадкоємців за законом, розподіляється між ними.

Так, згідно довідки приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т.А. від 07.02.2018р. №09/01-25 вбачається, що 21.08.2017р. була заведена спадкова справа за №22/2017 (спадкова справа в електронному реєстрі за №61115484) за померлим ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заявленими спадкоємцями за спадковою справою №22/2017 є: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4., малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно довідки зазначено, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовилась від отримання спадщини за померлим ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги за законом, як донька спадкодавця від першого шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4.

ОСОБА_5 прийняла спадщину в установлений законом строк, подавши відповідні заяви до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т.А.

Проте, приватним нотаріусом Бурбика Т.А. постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2018р. №432 було відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.51).

В постанові приватного нотаріуса зазначено про те, що у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом відмовити відповідно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно - квартиру, з відповідною реєстрацією згідно до ч.4 ст.334 ЦК України, ст.182 ЦК України та згідно ЗУ «Про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно».

З листа департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 13.02.2018р. №06.01-18/1014 (а.с.52) вбачається, що згідно інформації, що зберігається в архівах департаменту, отриманих від КП «Сумське міське БТІ», станом на 29.12.2012р. інвентарна справа та інформація щодо наявності зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Таким чином, ОСОБА_7 фактично набув право власності на спірну квартиру, оскільки, будучи членом ЖБК-94, повністю виплатив пайові внески за неї.

Відповідно до ч.2 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність ОСОБА_7 припинилася у момент його смерті, а тому можливості отримати правовстановлюючий документ на квартиру на його ім'я є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.1278 ЦК України - частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, за кожним із спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_7, а ними є: ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишається частка в праві власності, а саме по ? на кожного спадкоємця.

Оскільки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовилась від отримання спадщини за померлим ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1., то частка ОСОБА_12 повинна становити ? (? + ?).

Як зазначалося вище, враховуючи ту обставину, що позивачка ОСОБА_6 є колишньою дружиною померлого ОСОБА_13 та спірна квартира належала їм на праві спільної сумісної власності, то спадкується після смерті ОСОБА_7 лише його частина, а саме ? частина в праві спільної власності на АДРЕСА_1.

Інша 1/2 частина в праві спільної власності на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3

Розмір часток в результаті спадкування між спадкоємцями визначається наступним чином: ОСОБА_5 - 1/8 частка (1/4 від ?) в праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1; ОСОБА_3 - 1/8 (1/4 від ?) частка в праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1; ОСОБА_4 - 1/8 (1/4 від ?) + 1/8 (1/4 від ?) від ОСОБА_11 = ? частина в праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1.

В результаті розмір часток кожного спадкоємця повинен визначатися таким чином: ОСОБА_6 - ?; ОСОБА_5 - 1/8; ОСОБА_3 - 1/8; ОСОБА_4 - ?.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, підлягають частковому задоволенню.

Необхідно визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/16 частину квартири за адресою АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину квартири за адресою АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. В іншій частині позовних вимог, а саме, щодо визнання права власності за ОСОБА_4 на іншу частку квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, а також щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину паєнагромадження вказаної квартири в розмірі 2 853 грн. необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_14 підлягають задоволенню у повному обсязі. Необхідно визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_15, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 (зареєстрована в АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 (зареєстрована в АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 1/16 частину квартири за адресою АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_4 (зареєстрований в АДРЕСА_4, РНОКПП відсутній) право власності на 1/8 частину квартири за адресою АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_4 (зареєстрований в АДРЕСА_4, РНОКПП відсутній) право власності на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині позовних вимог, а саме, щодо визнання права власності за ОСОБА_4 (зареєстрований в АДРЕСА_4, РНОКПП відсутній) на іншу частку квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, а також щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину паєнагромадження вказаної квартири в розмірі 2 853 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_6 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) право власності на ? частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_15, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/8 частину квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення в той же строк з дня складання повного судового рішення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13 серпня 2018 року.

Суддя О.В.Грищенко