Постанова № 75841370, 02.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2943/18

Номер справи місцевого суду: 509/4185/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 року м. Одеса

Справа № 509/4185/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Дроганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство «Імексбанк»,

- відповідач - відділ примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, подану представником ОСОБА_4, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Кочко В.К. 11 грудня 2017 рокув смт. Овідіополь Одеської області, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,

встановив:

У жовтні 2017 р. публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі - Банк)звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою - АДРЕСА_1, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2017 р. по виконавчому провадженню № 52593207, виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконанні відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходився виконавчий лист від 22.09.2016 р. про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості по кредитному договору. 12.07.2017 р. постановою державного виконавця накладено арешт на належне ОСОБА_5 нерухоме майно.

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.10.2015 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки - вищезазначений житловий будинок шляхом визнання за Банком права власності на вказаний житловий будинок. Право власності на житловий будинок зареєстровано за Банком.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.02.2017 р. вищезазначений позов Банку задоволено.

Знято арешт з нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою - АДРЕСА_1, що належить публічному акціонерному товариству "Імексбанк", накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2017 р. по виконавчому провадженню № 52593207, виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №52593207 по виконанню виконавчого листа №2-385/11, виданого 22.09.2016 р. Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, судового збору та витрат на оплату ІТЗ судового процесу на користь АТ"ІМЕКСБАНК".

20.10.2015 р. рішенням апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ПАТ «Імексбанк» задоволено частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.05.2014 р. скасовано.

Позов ПАТ «Імексбанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором №1303 від 19.12.2007 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, які знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за ПАТ «Імексбанк».

Надано право ПАТ «Імексбанк» від власного імені подати для державної реєстрації права власності документи, необхідні для реєстрації права власності на вказане майно.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ПАТ «Імексбанк» зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 12.07.2017 р. накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №52593207, виданої відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області.

Банку буде завдано збитків та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ"ІМЕКСБАНК" буде позбавлена законного права розпоряджатися власним активом, продати його, що в свою чергу потягне за собою невиконання зобов'язань по задоволенню акцептованих вимог кредиторів, в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню (а. с. 48 - 4).

Відділ примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областів апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, що судом не враховано, що арешт було накладено на належне ОСОБА_5 майно. Останній має заборгованість зі сплати виконавчого збору, що виключає можливість скасування заходів примусового виконання рішень. Відділ не є належним відповідачем, оскільки не входить до визначеного законом переліку органів.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи апелянт повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Банк відзиву на апеляційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні вважав необхідним скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що арешт було накладено на арешт, право власності на яке рішенням суду визнано за Банком. Наявність арешту перешкоджає Банку в реалізації його прав.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у вирішені спору, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про необхідність задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо зняття арешту з майна.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки беззаперечно встановлено, що рішенням суду за Банком визнано право власності на спірний житловий будинок, колегія суддів вважає вірним висновок суду про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про не врахування судом, що арешт було накладено на належне боржникові майно, який має заборгованість зі сплати виконавчого збору, що виключає можливість скасування заходів примусового виконання рішень, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішенням суду за Банком визнано право власності на спірний житловий будинок.

Доводи апелянта про те, що відділ примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областіне є належним відповідачем, оскільки не входить до визначеного законом переліку органів, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони не засновані на положеннях п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, подану представником ОСОБА_4,- залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова