Постанова № 75840642, 08.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 725/5051/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Кулянди М.І., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

позивач - ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 29 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (головуючий в 1-й інстанції Войтун О.Б.),

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Позовні вимоги обгрунтовувала слідуючими обставинами.

Їй на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 Поруч із вказаним належним їй нерухомим майном знаходиться земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 де відповідачем здійснюється будівництво п'яти житлових будинків.

Провадження 22-ц/794/594/18 Категорія 2/5

Вказувала на те, що будівництво зазначених п'яти житлових будинків здійснюється відповідачем з порушенням встановлених державних норм і стандартів.

Позивач неодноразово зверталась з відповідними заявами до органів державного контролю, проте належного реагування вказаних органів не було та порушення її прав не усунено.

ОСОБА_1 також зверталась до суду з позовом про захист прав власності, однак рішенням Першотравневого районного суду від 20.0.2016р. відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо знесення самочинного будівництва. Зазначає, що в даному позові обрала інший зспосіб захисту права власності. Дії відповідача по самочинному будівництву п'яти житлових будинку по АДРЕСА_2 в м.Чернівцях перешкоджають їй у здійсненні права власності та розпорядження своїм майном.

Позивач просила зобов'язати ОСОБА_3 привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку відповідачем в частині відстані від будинку, таким чином щоб мінімально допустима відстань від об'єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1м. від більш відступної конструкції стіни; зобов'язати відповідача привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку в частині відстані від капітальної стіни будинку, до земельної ділянки позивача таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м.; зобов'язати відповідача привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідності до ДБН 360-92** в частині протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком позивача; зобов'язати відповідача привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідності до ДБН 360-92** таким чином, щоб мінімальна відстань до межі земельної ділянки позивача він найбільшої відступної конструкції стіни будинку відповідача становила не менше 1м.; зобов'язати відповідача привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідності до ДБН 360-92** шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель відповідача на територію суміжної ділянки позивача; зобов'язати відповідача привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідності до ДБН 360-92** шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку позивача.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 ЦПК України, а у випадку відсутності вищевказаних підстав - відмовити у замоволенні позову в повному обсязі

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.

ОСОБА_3 вказує, що провадження у даній справі слід закрити, оскільки вже існує рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт скасовано, що свідчить про відсутність підстав для проведення будівництва у відповідності до будівельного паспорту №486/14 від 17.07.2014р.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення - залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 в порушення вимог містобудівного законодавства здійснила самочинне будівництво, яке призвело до створення перешкод та незручностей у користуванні суміжним власником ОСОБА_1 належною їй земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухом майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 99406310 від 05.10.2017р. та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.11.2017р.

Відповідач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1

17.07.2014р. Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради відповідачу видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2

Також судом встановлено, що на належній відповідачу земельній ділянці будується група житлових будинків, у зв'язку з чим позивач неодноразово зверталась з відповідними заявами та скаргами до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про проведення перевірки відповідності вимогам чинного законодавства проведених будівельних робіт.

За результатами розгляду звернень позивачем отримано відповіді УДАБІ у Чернівецькій області та Департаменту містобудівного комплексу і земельних відносин Чернівецької міської ради про те, що дозвільні документи на будівництво саме групи житлових будинків за адресою м.Чернівці, АДРЕСА_2 не зареєстровані, а вжиття будь-яких заходів реагування на таке будівництво можливе лише за сприяння правоохоронних органів у зв'язку з відсутністю доступу до земельної ділянки. Факт будівництва групи будинків встановлений зовнішнім оглядом.

З листа Державної архітектурно-будівельної інспекції № 40-211-(90-9)/7026 від 19.07.2016р. вбачається, що 09.12.2015р. посадовими особами управління було складено протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, однак вказаного припису відповідачем виконано не було.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює стаття 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин 4 та 7 статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого обєкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України зазначені вимоги інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З врахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Захист права власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно із положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням володіння.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосуванням наслідків, в тому числі і шляхом знесення самочинного будівництва чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаного із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача (пункт 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Так, покладаючи в основу свого рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи №439 від 19.05.2016р., обстеження будинковолодіння АДРЕСА_2 та проектну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 (виконане ФОП ОСОБА_5, свідоцтво НОМЕР_2), суд першої інстанції зазначив, що вказаними документами встановлено наступне.

Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 проведене з відхиленням від проектних рішень. Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 складає 0,6м - 0,75 м. Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по АДРЕСА_2 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолоднінням.

Згідно ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», з п. 3.25* «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.»

Згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», п.2.17 «Дахи слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-14. ...В разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння полою.»

При обстеженні виявлено, що відстань від будинку на території ділянки НОМЕР_3 (з віконними прорізами), що розташований навпроти будинку НОМЕР_4 (з віконними прорізами) становить 2,5 м Згідно ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (додаток 3.1 «Протипожежні вимоги») відстані між будинками мають бути: між будинками III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та І, II ступенів вогнестійкості - 6 м;

Будівництво, яке здійснюється по АДРЕСА_2 порушує права ОСОБА_1, як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 в наступним чином:

Розташування будівель будинковолодіння НОМЕР_3 на відстані 0,6м -0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння НОМЕР_4 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння НОМЕР_4. В холодні пори року стається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння НОМЕР_4.

Щільність забудови на ділянці НОМЕР_3 сприяє затіненню ділянки НОМЕР_4 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку НОМЕР_4 сприяє зволоженості земельної ділянки та , погіршує умови господарювання на власній земельній ділянці.

Наявність віконних прорізів в будинках, що виходять в бік суміжної ділянки НОМЕР_4 порушує приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння по АДРЕСА_1

З вищенаведеного вбачається, що будівництво усіх п'яти житлових будинків по АДРЕСА_2 є самочинним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надав належну правову оцінку встановленим порушенням відповідачем при спорудженні будинків, діючих вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, в результаті чого були порушені права ОСОБА_1, яка є власницею домоволодіння та сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 З метою усунення порушення прав позивача були використані всі передбачені законодавством заходи реагування, а саме притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та надання строку для усунення існуючих порушень, які відповідачка не виконала, тобто фактично відмовилась від їх виконання.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання відповідачем будівельних норм спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи №439 від 19.05.2016р.

Посилання апелянта про те, що провадження у даній справі слід закрити або залишити позов без розгляду, оскільки вже існує рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є безпідставними, виходячи з наступного

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі може бути лише наявність на час його ухвалення рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Згідно п 4 ч. 1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено, що в провадженні Першотравневого районного суду м.Чернівців перебувала цивільна справа № 725/6305/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Дерпартамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, про захист права власності шляхом приведення у відповідність будівництва, знесення самочинного будівництва.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 20 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2016 року, у задоволенні позову позовом ОСОБА_1 відмовлено.

У справі, яка переглядається, предметом позову є приведення самочинного будівництва у відповідність до будівельного паспорта та у відповідність до ДБН 360-92, в той час як предметом справи, на яку посилається апелянт в своїй скарзі, є знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_2

Сторонами у спорі по справі № 715/485/18 є ОСОБА_1, ОСОБА_3, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, а по справі № 725/6305/15-ц - ОСОБА_1, ОСОБА_3, Дерпартамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області.

Таким чином, суб'єктний склад сторін у справі та предмет позовів не є тотожними, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи те, що висновок суду першої інстанцій відповідає встановленим у справі обставинам, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновок суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення - без змін.

Керуючись ст.374,ст.375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 16 серпня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Вірно з оригіналом :