Рішення № 75840462, 30.07.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3411/17

Провадження № 2/723/133/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі головуючого судді Пташник А.М.

за участю секретаря Полішенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, зазначила що з березня 2004 року по квітень 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно як чоловік та жінка в селі Дібрівка Сторожинецького району, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, їздили разом на море, святкували свята, але шлюб між собою не реєстрували. З листопада 2015 року по теперішній час за пропозицією відповідача ОСОБА_1 зареєструвалася за адресою АДРЕСА_2. Спільних дітей у них з відповідачем немає.

В січні 2017 року після пожежі, яка сталася в будинку, де вони проживали, почалися сварки, після чого з квітня 2017 року по теперішній час сторони проживають окремо.

За час спільного проживання позивач допомагала відповідачу як фізично, так і матеріально будувати будинок, а також після пожежі допомагала його відновлювати. На відновлення згорілого будинку позивач взяла в позику 2000 доларів США. Зазначені кошти є боргами подружжя, оскільки зобов'язання виникли в інтересах сім'ї та в повному обсязі були витрачені на відновлення будинку після пожежі. На даний час зобов'язання щодо повернення позики не виконано. На такі ж цілі спрямовувалася і її пенсія.

Під час спільного проживання сторонами було придбано два автомобілі, які перебувають у володінні та користуванні відповідача, а саме: автомобіль НОМЕР_1 2006 року випуску, а в подальшому в жовтні 2012 року було придбано автомобіль НОМЕР_2 2007 року випуску. Згідно даних інтернет-видань, зокрема «Авто РІА», середня вартість автомобіля марки ЗАЗ 110307 2006 року випуску становить 1700 доларів США, автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER 2007 року випуску становить 12400 доларів США. Зазначені автомобілі були зареєстровані за ОСОБА_2 Отже, набуті в період спільного проживання. Автомобілі є майном, що належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Саме з вказаної суми має бути вирахована грошова компенсація, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в якості належної їй частки у спільному майні подружжя, яка становить 187 094,00 гривень.

За період спільного проживання, за спільні кошти з метою покращення спільного побуту та придбання побутових товарів ОСОБА_1 двічі брала грошові кошти в кредит. Згідно довідки ПАТ «АБ «Експрес-Банк» ОСОБА_1 26.10.2004 року укладала кредитний договір на суму кредиту в розмірі 5 200 гривень та 30.01.2007 року укладала кредитний договір на суму 10 000 гривень.

В період спільного проживання та перебування з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах позивач працювала на посаді провідника пасажирського вагона у пасажирському вагонному депо з 06.10.1978 року по 25.11.2014 рік та отримувала високу заробітну плату, а в подальшому отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки, довідками з місця роботи та довідкою про розмір пенсії. Натомість відповідач в цей же період мав мінливий і не стабільний дохід, який не дозволив би йому купляти автомобілі, проводити будівництво.

Оскільки позивач з відповідачем не дійшли згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, транспортні засоби є неподільними, спільне користування ними є неможливим через неприязні стосунки, вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача компенсації вартості частки у спірному майні.

Позивач просить встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 березня 2004 року по 10 квітня 2017 року включно. Стягнути з ОСОБА_2 ? частки вартості майна - двох автомобілів, придбаних у шлюбі, стягнути з ОСОБА_2 в рахунок виконання зобов'язання за розпискою 27 100 грн. та судові витрати.

Ухвалою Сторожинецького районного суду справу призначено до підготовчого судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явилась, її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені вище, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять відмовити за безпідставністю, суду надали пояснення, що з позивачем він проживав лише з 05.10.2015 року по 10.04.2017 року в с.Дібрівка Сторожинецького району Чернівецкої області, в цей же період ОСОБА_1 була зареєстрована за цією адресою. До 2015 року вони проживали кожен за своєї адресою. Позивач була зареєстрована у своєму власному господарстві за адресою в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 до 31.08.2009 року був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1.

Ще під час першого шлюбу ним було придбано стареньке господарство у с. Дібрівка Сторожинецького району Чернівецької області, почав облаштовувати його та жив у будівельному вагончику, оскільки до 2010 року там взагалі не було де проживати, не було належних умов для постійного проживання. На той час він працював у приватного підприємця на тракторі, заробляв кошти та зводив будинок, який у 2017 року згорів. З ОСОБА_1 почав проживати з 2015 року, а коли взимку 2017 року згорів весь будинок, всі речі і документи, ОСОБА_1 через декілька місяців переїхала у Глинницю до свого будинку, де вона проживала з дітьми. Позовні вимоги не визнає. Вважає, що за час проживання з ОСОБА_1, те майно, яке ними було придбане все згоріло. Автомобілі ним були придбані, коли він проживав сам.

В суді свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона є донькою позивача. ОСОБА_2 проживав з її мамою у їх будинку у Глинниці, а пізніше переїхали проживати у с. Брусинки, тобто Дібрівку. Жили в будинку, який разом будували та який в подальшому згорів. На відновлення згорілого будинку мама позичила у її чоловіка кошти в сумі 2000 доларів США.

В суді свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є донькою позивача. ОСОБА_2 проживав з її мамою у їх будинку у Глинниці. На той час мама працювала провідником. ОСОБА_7 допомагав їм привозив дрова, мед. Знає, що мама брала кредит у банку, щоб купити дяді ОСОБА_7 машину Славута. Яку суму взяла мама у банку незнає. З 2004 року мама переїхала проживати до дяді ОСОБА_7 у село Дібрівка. Зимою 2017 року будинок згорів, всі люди допомагали відновлювати будинок, також допомагала мама, їй це відомо зі слів свого чоловіка, бо її чоловік їздив туди на клаку.

В суді свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є зятем позивача, біля десяти років він одружений з її донькою і на той момент відповідач жив з позивачкою, Вони разом їздили відпочивати на море. Приходив до них у гості, коли вони проживали у с. Дібрівка. Після пожежі дпомагав будувати відповідачу будинок.

В суді свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є сусідкою відповідача і знає, що ОСОБА_2 прожив разом з ОСОБА_1 не менше 14 років. ОСОБА_1 проживала у ОСОБА_2 до Пасхи 2017 року. А коли його покинула, то новий будинок уже був збудований.

В суді свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що її батько ОСОБА_2 разом з її мамою (колишньою дружиною ОСОБА_2) в с.Глиниця звели будинок, де разом проживали. Потім вони розлучилися, мама (колишня дружина ОСОБА_2) поїхала за кордон. Після чого її батько ОСОБА_2 почав будувати інший будинок. До 2010 року її батько ОСОБА_2 жив біля неї в с. Глиниця. У 2010 році перїхав жити в с.Дібрівка, куди до нього часто приходила в гості. ОСОБА_1 там жодного разу не бачила. Пізніше від батька вона дізналася приблизно у 2015 році, що він почав проживати там разом з ОСОБА_1.

В суді свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_2, він в с.Дібрівка почав сам проживати в будівельному вагончику лише з 2010 року, пізніше у нього були якісь жінки. З ОСОБА_1 він почав проживати з 2015 року до 2017 року. До ОСОБА_2 ОСОБА_1 перейшла постійно жити після того, як пішла на пенсію.

В суді свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що з 2002 року (з часу розлучення ОСОБА_2 зі своєю законною дружиною) вона почала з ним зустрічатися та проводити час як чоловік та дружина, хоча свої відносини із ним намагалася не афішувати, але багато людей всерівно про них знали. ОСОБА_2 до 2010 року проживав в с. Глиниця, і тільки у 2010 році перейшов жити в с. Дібрівка, де він добудовував свій дерев'яний будинок. У 2014 році відносини з ОСОБА_2 припинилися, оскільки він повідомив, що у нього з'явилася інша жінка на ім'я «ОСОБА_1», що діти нею нехтують і вона згідна була перейти до нього проживати, з 2015 року по 2017 рік ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1, яка після пожежі переїхала назад у Глинницю. У 2017 році поновила відносини з ОСОБА_2.

В суді свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що ОСОБА_2 жив спочатку в с. Глиниця, у 2010 році перейшов жити в с. Дібрівка, що він його сусід. Спочатку ОСОБА_2 жив сам, після була жіночка «ОСОБА_18». ОСОБА_2 будував своїми руками хату. Потім у 2015 році у нього з'явилася інша жіночка «ОСОБА_19» і почали разом жити поки не згоріла у 2017 році хата. ОСОБА_1 знає як сусідку з 2015 року.

В суді свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що він племінник ОСОБА_2. Знає, що в с. Дібрівку ОСОБА_2 переїхав жити десь у 2009-2011 роках, до того він жив в с. Глиниці біля своєї дочки ОСОБА_3 Як він перейшов жити в с. Дібрівку, то неодноразово приїздив до нього в гості і там ночував. З ОСОБА_1 він почав проживати разом приблизно з 2015 року, принаймні з того часу вона там часто бувала.

В суді свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що ОСОБА_2 до 2010 року в с. Дібрівку приходив як на дачу, що там був лише будівельний вагончик, а жити туди переїхав сам лише у 2010 році, тому, що там не було де проживати сім'ї, будинок був десь у 2010 році. Після 2010 року ОСОБА_2 також проживав сам, свідок до нього неодноразово приходив в гості відпочивати на ставок. ОСОБА_1 почала проживати в ОСОБА_2 з 2015 року по 2017 рік, вона жила то в нього, то у своїх дітей.

В суді свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що він та його друзі придбали у с. Дібрівка господарство. Де збудували комплекс на 6000 кв м. Даний комплекс стоїть з 2000 року, який розташований приблизно за 3 км від ОСОБА_2, і на тій же вулиці в с. Дібрівка у нього є житлові будинки (дачі). ОСОБА_2 на тракторі працював у нього на комплексі. Свідок познайомився з ОСОБА_2, той щось там будував собі, показував ставок, баню. ОСОБА_1 бачив уже десь у 2014-2015 році, а познайомився з нею пізніше у 2016 році, вона протягом 2015-2016 років з ОСОБА_2 кілька разів відпочивала на його комплексі.

В суді свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що вона є рідною сестрою відповідача, що ОСОБА_2 ще з своєю законною дружиною десь у 2000 році придбав господарство в с. Дібрівка. Перейшов туди жити у 2010 році, вона допомагала йому постійно грошима і все йому туди перевозили і посуд, і постільну білизну, і все необхідне. З ОСОБА_1 він там проживав разом лише в період 2015-2017 роки.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Дослідженими в суді доказами встановлено, що відповідно до витягу з єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивача, з 05.10.2015 року ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_2.(а.с.5).

Відповідно до наданої інформації Міністерства внутрішніх справ регіонального сервісного центру від 06.07.2017 року на запит адвоката повідомлено, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: Заз 110307 н/з НОМЕР_4, 2006 року, колір зелений, підстави реєстрації (розстрочка), від 10.03.2006 року виданий Буковина-АВТО; та автомобіль НОМЕР_3, 2007 рік, колір синій підстави реєстрації - висновок державтотранс НД 08.10.2012 року. (а.с. 9).

Відповідно до копії трудової книжки та довідки ОСОБА_1, до 26.11.2014 року працювала провідником пасажирських вагонів у філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця, ( а.с.11-15).

Відповідно до копії листа ПАТ «Акціонерний Банк «Експрес банк» №112-62\19 від 02.10.2017, довідки повідомляють, що 30.01.2007 року був укладений кредитний договір про надання ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн., 26.10.2004 року був укладений кредитний договір про надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 5 200 грн. Станом на 29.09.2017 року заборгованості перед банком немає.

Відповідно до розписки від 12.01.2017 року, ОСОБА_1 підтверджує, що 12.2017 року отримала у доньки ОСОБА_17 дві тисячі доларів США для відновлення згорілого будинку. Зобовязується їх повернути не пізніше січня 2018 року (а.с. 10)

В позовній заяві позивач стверджує, що з 2004 року вона в с. Дібрівка Сторожинецького району спільно проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю по 2017 рік, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. За час спільного проживання позивач допомагала відповідачу як фізично, так і матеріально будувати будинок, а також після пожежі допомагала його відновлювати. На відновлення згорілого будинку позивач взяла у своєї дочки ОСОБА_17 позику 2000 доларів США. Під час спільного проживання сторонами було придбано два автомобілі, які перебувають у володінні та користуванні відповідача, а саме: автомобіль НОМЕР_1 2006 року випуску, а в подальшому в жовтні 2012 року було придбано автомобіль НОМЕР_2 2007 року випуску.

Позивач просить суд здійснити поділ двох автомобілів, однак при цьому не надає докази, що дані автомобілі були придбані за спільні кошти під час їх спільного проживання. Що стосується довідки наданої з банку про отримання кредиту ОСОБА_1, суд не може розцінювати це як доказ, оскільки не надано підтвердження того, що дані кошти були використані на потреби сімї ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Крім того, кошти, які ОСОБА_1 позичила у своєї дочки, згідно письмової розписки від 11.01.2017р., не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки свідок ОСОБА_17 в суді показала, що кошти належать особисто її чоловіку і він їх позичав мамі. Жодного доказу, що позивач витратила позичені кошти на будівельні матеріали чи інші речі пов'язані з будівництвом будинку після пожежі, суду не надано.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, потрібно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що під час застосування ст.74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на частину майна за кожною із сторін.

З пояснень свідків у судовому засідання, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, судом не встановлено ознак спільного проживання сімєю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру. Свідки позивача не змогли повідомити суду, з якого точно року разом проживали ОСОБА_1 з ОСОБА_2, давність спільного проживання називали різну, плуталися в назвах населених пунктів. Ніхто з свідків не підтвердив, що вони разом проживали саме з березня 2004 року і саме в тому населеному пункті, про які позивач вказує у свої позовній заяві.

Жоден із допитаних судом свідків зі сторони позивача, беззаперечно не підтвердили факту перебування позивача та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім'єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету.

Спільний відпочинок на морі, спільні поїздки, спільне святкування свят, про що надані суду копії фотографій, суд не вважає беззаперечними доказами факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без шлюбу, оскільки самі вони по собі, без належних підтверджень інших ознак факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без шлюбу, не являються достатніми доказами, а можуть свідчити лише про наявність дружніх стосунків, періодичне спільне проведення вільного часу.

Суду не надано документальних доказів, що підтверджують придбання, за позичені за розпискою кошти, будь- якого будівельного матеріалу чи іншого майна для відновлення згорілого будинку, тобто для потреб сімї, витрачання цих коштів на спільні сімейні цілі.

Позивачем не надано допустимих доказів про придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, та упродовж якого були придбані зазначені вище спірні автомобілі.

Письмові докази надані позивачем, які на його думку свідчать про доведеність наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, з березня 2004 року по квітень 2017 року, не можна вважати достатніми та переконливими доказами.

Жоден із допитаних судом свідків зі сторони позивача, беззаперечно не підтвердили факту перебування позивачки та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім'єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету.

Суд вважає, що позивачем не доведено факу проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу у період з березня 2004 року по квітень 2017 року, і відповідно, суд не знаходить правових підстав для задоволення інших позовних вимог, які є похідними, таких як: стягнення з відповідача ? частки вартості майна - двох автомобілів, автомобіль Заз - 16 152 грн, автомобіль Фольцваген крафт - 170940,50 грн., придбаних у шлюбі, стягнення в рахунок виконання зобов'язання за розпискою - 27 100 грн. та судові витрати.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.ст. 4, 81, ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 3, 21, 36, 74 СК України, ст. 328 ЦК України, суд,

Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, через Сторожинецький районний суд до Апеляційного суду Чернівецької області.

Повне рішення суду складено 08 серпня 2018 року.

СУДДЯ