Ухвала суду № 75840059, 08.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/357/18 Справа № 712/6628/17 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

законного представника потерпілої ОСОБА_10

представника потерпілої, адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_12 в інтересах МТСБУ, потерпілої ОСОБА_9 та її представників ОСОБА_10, ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді штрафу на підставі пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_9 розмір завданої матеріальної шкоди в сумі 21 646,20 грн. та розмір завданої моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 розмір завданої моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Цивільний позов Черкаської місцевої прокуратури, поданий в інтересах Черкаської обласної ради та КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_7 на користь Черкаської обласної ради коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_9 у КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Черкаської обласної ради кошти витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_9 у КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» (р/р 31559201143550, МФО 854018, ЗКПО 02005585, банк одержувач ГУДКСУ у Черкаській області), у сумі 9 817, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи, в розмірі 527,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь потерпілої ОСОБА_9 витрати з оплати правової допомоги адвоката, в розмірі 5 000 грн. Вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 27.01.2017 року, близько 13 години 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Хрещатик неподалік будинку № 188 у м. Черкаси від вулиці Смілянської у напрямку до вулиці Святотроїцької, грубо порушив вимоги п. п. 2.3 б), 8.7.3 г), 8.10 Правил дорожнього руху України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому у момент увімкнення жовтого сигналу світлофору, який забороняє рух, за відсутності зовнішніх факторів, що спонукали водія екстрено виконувати ті чи інші норми Правил дорожнього руху України, не зупинився, продовжив рух та виїхав на перехрестя із вулицею ОСОБА_13, за межами якого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка переходила проїжджу частину вулиці Хрещатик по позначеному відповідною дорожньою розміткою регульованому пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху автомобіля на зелений сигнал світлофора.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/430 від 22.03.2017 року отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у вигляді переломів обох щиколоток лівої гомілки зі зміщенням уламків, підвивиху лівої стопи.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_12 в інтересах МТСБУ, потерпіла ОСОБА_9 та її представники ОСОБА_10 і ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями та змінами просить повторно дослідити правильність і доведеність судом першої інстанції розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_9 Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.01.2018 року просить скасувати в повному обсязі та ухвалити новий вирок, яким закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 та Черкаської місцевої прокуратури, поданого в інтересах Черкаської обласної ради та КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», просить відмовити.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та винуватості у здійсненні кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою положення п.7 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (діюча на даний час) про те, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що його, як винуватця ДТП, звільнено від відповідальності на підставі акту про амністію, при цьому помилково вирішено цивільний позов, який в даному випадку повинен вирішуватися в порядку ЦПК України відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" та відповідно до практики ВСУ "Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ", місцеві суди в основному дотримуються вимог ст.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 p. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", де роз'яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Вважає, що суд першої інстанції звільняючи його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії помилково постановив судове рішення у формі вироку, а не в формі ухвали, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Щодо цивільних позовів вказує, що після настання випадку ДТП, ним був виконаний обов'язок передбачений ст. 33 Закону №1961-IV щодо письмового надання страховику (МТСБУ) повідомлення про ДТП. Підтвердження такого повідомлення було надано та досліджено в ході судового розгляду справи. У зв'язку з цим до участі в справі був залучений страховик - Моторне (транспортне) страхове бюро України. Вказує, що позивачами по цивільних позовах не були виконані обов'язкові вимоги передбачені ст. 35 Закону № 1961-IV (подача повідомлення про ДТП, заяви про страхове відшкодування, та всіх документів передбачених законом), про що було констатовано МТСБУ в запереченні проти позову. Також зазначає, що не давав згоди на відшкодування шкоди.

Вказує, що цивільний позов Черкаської місцевої прокуратури про стягнення з нього коштів в сумі 9 817,50 грн., витрачених на лікування потерпілої в Черкаській обласній дитячій лікарні не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме ст. 49 Конституції України, згідно з якою у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно»; статтям 23,24,29,33,34,35,37,41 Закону № 1961-IV; статтям 14, ч. 6 ст.13,16,1194 ЦК України, а вирок суду першої інстанції про стягнення на користь Черкаської обласної ради коштів, витрачених на лікування потерпілої, є помилковим і безпідставним.

Також вважає, що суд першої інстанції помилково встановив розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з МТСБУ на користь потерпілої в сумі 21 646 грн. 20 коп. Оскільки при розрахунку розміру спричиненої матеріальної шкоди потерпілій в позовній заяві від 14.06.2017 р. позивачем була врахована сума 6 000 грн. за санаторно-курортне лікування потерпілої, однак в матеріалах справи відсутні належні докази проходження такого санаторно-курортного лікування та сплати відповідних коштів, тому розмір причиненої матеріальної шкоди не може перевищувати суму 15 646,20 грн.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 в інтересах МТСБУ просить поновити строк на подання апеляційної скарги, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.01.2018 року в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ просить скасувати та ухвалити новий вирок, яким в задоволенні позову відмовити.

Вказує, що вирок суду першої інстанції постановлено без участі МСТБУ, станом на 06.03.2018 року вирок у паперовому вигляді МТСБУ не отриманий, про його існування МТСБУ стало відомо з ЄДРСР лише 03.03.2018 року, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги на вирок суду з підстав не виконання судом першої інстанції вимог КПК України щодо своєчасного направлення судового рішення, та є обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки пропуск процесуального строку зумовлений діями суду першої інстанції.

По суті апеляційних вимог, вказує, що позивачами не були виконані вимоги, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (подача повідомлення про ДТП, заяви про страхове відшкодування та всіх документів передбачених законом), а тому позивачі не набули правових підстав на отримання відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих МТСБУ. Жодних підтверджень, які обґрунтовують вимоги позивача до МТСБУ, немає, а тому у МТСБУ не виник обов’язок щодо здійснення регламентної виплати. Вказує, що рішення щодо проведення регламентної виплати позивачам може буде прийняте МТСБУ лише після виконання свого обов’язку щодо надання всіх документів, визначених законом. Проте сторони таких вимог закону не виконали, а отже не набули права на отримання страхового відшкодування.

Зазначає, що така позиція МТСБУ неодноразово підтверджена діючою судовою практикою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, відповідно до п.16 Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди, тобто ОСОБА_7

Крім того, судом першої інстанції допущене невірне застосування норм матеріального права, а саме ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до вказаної норми матеріального права Страховиком у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. В той же час з матеріалів справи вбачається, що страхова виплата по справі не проводилась, а стягнута з МТСБУ сума моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. не є грошовим еквівалентом 5 % від страхової виплати.

Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою і положення п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» про те, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 та її представники ОСОБА_10 і ОСОБА_11 просять дослідити докази, що містять матеріали справи, відносно факторів завдання моральної шкоди потерпілій. Просять змінити вирок Соснівського районного суду Черкаської області від 24.01.2018 року в частині вирішення цивільного позову відносно грошової компенсації нанесеної моральної шкоди безпосередньо з обвинуваченого та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію нанесеної моральної шкоди в розмірі 45 000 грн. В решті вирок суду просять залишити без змін.

Свої апеляційні вимоги мотивують тим, що оскаржуваний вирок в частині задоволення вимог цивільного позову про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 грошової компенсації завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. не відповідає фактичним обставинам справи. Так, внаслідок ДТП, позивач ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді переломів обох щиколоток лівої гомілки зі зміщенням уламків, підвивиху лівої стопи. В зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, позивач отримала і тяжку моральну травму. Внаслідок чого постійно відчуває фізичну біль та психологічне навантаження. Звертається до лікарів за медичною допомогою і проходить курс психологічної реабілітації, яка до цього часу не закінчилась.

Вказують, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що біль та моральні страждання спричинено неповнолітній особі, що безпосередньо впливає на ступінь таких страждань та на розмір матеріальних ресурсів, необхідних для компенсації. Крім того, судом залишено поза увагою той факт, що для фізичної реабілітації потерпілої особи знадобився тривалий час - час перебування особи в медичних та реабілітаційних закладах є фактом колосальної зміни звичайного способу життя. Потерпіла є студентом і внаслідок травм, отриманих у ДТП, змушена була докладати значних додаткових зусиль для організації свого життя, а саме наздоганяти навчальну програму. Вказують, що наслідки ДТП призвели до тяжких фізичних та моральних страждань, порушили нормальні життєві зв'язки і вимагають додаткових зусиль для організації навчання, відпочинку та матеріального забезпечення.

Адвокат ОСОБА_14 в інтересах МТСБУ в запереченнях поданих на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 просить в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 і МТСБУ залишити без задоволення. Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.01.2018 року в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ скасувати та ухвалити новий, яким в задоволенні позову відмовити.

Вказує, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальними витратами є витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Враховуючи, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_15 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, вказані процесуальні витрати (судово-медична експертиза) вірно було стягнуто з засудженого ОСОБА_7

Зазначає, що МТСБУ може провести страхову виплату лише відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування ЦПВ власників наземних транспортних засобів», а відшкодування процесуальних витрат вказаним законом не передбачено. Аналогічне стосується і тверджень засудженого ОСОБА_16 про стягнення з МТСБУ витрат на користь КЗ «Черкаська обласна дитяча лікарня», оскільки відповідно до ст. 24 Закону вказані витрати можуть бути стягнуті з МТСБУ лише на користь потерпілого, тобто позивача, а не на користь медичного закладу, який жодних позовних вимог до МТСБУ не заявляв.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу у первинному вигляді без доповнень (Т-1, а.с. 168-170) з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити. Апеляційні скарги представника МТСБУ, потерпілої ОСОБА_9, її представників ОСОБА_10, ОСОБА_11 просив залишити без задоволення. Вказав, що не оспорює кримінально-правову складову вироку, однак бажає перегляду його цивільно-правових наслідків. Згідно з первинною апеляційною скаргою він просить змінити вирок, відмовивши потерпілій у стягненні з нього витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн.; відмовивши прокурору у стягненні з нього коштів в сумі 9 817 грн. 50 коп. на користь лікарні за лікування потерпілої, а також відмовивши у стягненні з нього витрат за проведення судової автотехнічної експертизи.

Представник МТСБУ подав заяву про розгляд справи без його участі, однак підтримав подану апеляційну скаргу.

Потерпіла ОСОБА_9 та її представники просили задовольнити подану ними апеляційну скаргу та відхилити апеляційні скарги обвинуваченого і МТСБУ. Підтвердили на запитання суду, що зазначена ними у цивільному позові вартість санаторно-курортного лікування для потерпілої є витратами, які вони планують здійснити у майбутньому, оскільки такого лікування потерпіла ще не проходила. А саму суму такої вартості вони узяли, виходячи з мінімальних існуючих цін на таке лікування в державі.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу потерпілої та її представників і заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та МТСБУ.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Насамперед колегія суддів вбачає справедливим поновити представникові МТСБУ строк на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, оскільки, як вірно указує представник, він не був присутнім у суді першої інстанції й даних про дату отримання представником копії оскаржуваного вироку, крім тієї дати, яку вказує сам представник в апеляційній скарзі, немає.

Щодо суті апеляційної скарги МТСБУ, колегія суддів вбачає доцільним задовольнити її частково. Зокрема, вбачає, що бюро повинно відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану обвинуваченим, оскільки він є інвалідом другої групи, адже відповідно до ст. 13.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон), учасники бойових дій, постраждалі учасники ОСОБА_17 та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Колегія суддів відхиляє доводи представника МТСБУ стосовно того, що ОСОБА_7 не звернувся до МТСБУ чи не подав повного комплекту документів на отримання відшкодування, оскільки ОСОБА_7 у судовому засіданні надав суду на спростування цієї позиції копію повідомлення про ДТП від 04 квітня 2017 року, на якому зазначений відтиск печатки з датою його отримання МТСБУ – 07 квітня 2017 року, й до якого додані схема ДТП, копія паспорта, ідентифікаційного коду, копія посвідчення водія та копія посвідчення інваліда ОСОБА_7, а також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Доводи представник МТСБУ, що сума стягнутої з бюро на користь потерпілої моральної шкоди є невідповідною, адже згідно із законом вона має становити 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю (ст. 26-1 указаного вище Закону), а така шкода ще не виплачувалася, колегія суддів також відхиляє, вбачаючи, що місцевий суд обґрунтовано визначив таку суму, виходячи з п’яти відсотків від половини розміру максимальної виплати за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю потерпілого (100 000 грн.), тобто половина від максимуму (200 000 грн.), згідно з положенням ст. 13.2 указаного вище закону та рішення МТСБУ від 19 лютого 2016 року про встановлення розмірів страхових сум, в межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати.

Втім, в контексті також й доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що суму матеріального відшкодування, яка стягується з МТСБУ на користь потерпілої, безпідставно завищена на 6 000 грн. вартості санаторно-курортного лікування потерпілої, яке, як це указали сама потерпіла та її представники, є лише гіпотетичним, адже такого лікування потерпіла не проходила, й такі витрати ще фактично не здійснювалися, колегія суддів вбачає законним зменшити суму матеріального відшкодування на 6 000 грн. вказаних витрат, адже суд не може стягувати наперед витрати, які носять гіпотетичний характер.

Таким чином, в цій частині також належить задовольнити і апеляційну скаргу ОСОБА_7 Інші ж вимоги його первинної апеляційної скарги, яку він підтримав саме в цього виді, на думку колегії суддів не підлягають до задоволення.

Зокрема, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення саме з ОСОБА_7 на користь потерпілої витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн., оскільки ця сума підтверджується даними відповідної квитанції адвоката про вартість його послуг (Т-1, а.с. 19), а також даними акту виконаних адвокатом робіт (Т-1, а.с. 109). Необхідність відшкодування таких сум саме обвинуваченим потерпілому в разі ухвалення обвинувального вироку, чітко передбачена положеннями ст. ст. 118, 120, 122, 124 КПК України.

З цих же мотивів колегія суддів вбачає обґрунтованим стягнення саме з ОСОБА_7 на користь держави витрат за проведення судової автотехнічної експертизи у справі на суму 527 грн. 76 коп.

Колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення саме з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Черкаської обласної ради коштів в указаній вище сумі, оскільки ч. 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Тому доводи ОСОБА_7 про необхідність відшкодування цих витрат з боку МТСБУ є необґрунтованими.

Колегія суддів вбачає необґрунтованими доводи ОСОБА_7 про необхідність зменшення суми морального відшкодування, яке підлягає стягненню з нього на користь потерпілої, до 5 000 грн. При цьому він указав, що визнає цю суму морального відшкодування і готовий її сплатити.

Колегія суддів вбачає, що ця сума, навіть з урахуванням суми морального відшкодування, яке належить до стягнення з МТСБУ, не відповідає критеріям розумності і справедливості щодо розміру морального відшкодування з огляду на обставини отримання потерпілою ушкоджень, їх характер, особу потерпілої та наслідків, які такі ушкодження спричинили для її здоров’я і способу життя протягом тривалого часу. На думку колегії суддів, така сума відшкодування є замалою.

В цьому контексті колегія суддів вбачає обґрунтованими доводи апеляційної скарги потерпілої та її представників стосовно того, що й стягнута з обвинуваченого на користь потерпілої сума морального відшкодування в розмірі 15 000 грн. також не відповідає критеріям розумності і справедливості, адже є недостатньою.

Колегія суддів вбачає, що з огляду на молодий вік неповнолітньої потерпілої, тривалий строк її лікування, неможливість повноцінно пересуватися протягом тривалого часу, неможливість повноцінно відвідувати заняття за місцем навчання, тобто зважаючи на істотну зміну в бік погіршення способу життя потерпілої внаслідок отриманих з вини ОСОБА_7 ушкоджень, розумною і справедливою сумою морального відшкодування, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої, є сума у розмірі 35 000 грн. 00 коп.

Тому, керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Поновити адвокату ОСОБА_12 як представнику МТСБУ строк на оскарження вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_7

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_12 в інтересах МТСБУ, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 та її представників ОСОБА_10, ОСОБА_11, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 та її представників ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_7 та МТСБУ щодо відшкодування шкоди, збільшивши розмір морального відшкодування, яке стягується з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9, до 35 000 (тридцять п’ять тисяч гривень), та зменшивши суму матеріального відшкодування, яке стягується з МТСБУ на користь ОСОБА_9, до 15 646 грн. 20 коп.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :