Рішення № 75839952, 06.08.2018, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

_______________

Справа № 503/2440/17

2/503/155/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Гури А.І.

при секретарі Поліковській О.І.

за участю: позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Тимківська сільська рада Кодимського району Одеської області, про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, 12 грудня 2017 року, звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, в обґрунтування своїх вимог посилався на таке. 13 грудня 2016 року на пленарному засіданні 12 сесії Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області, в присутності дванадцяти депутатів та запрошених, депутат районної ради відповідач ОСОБА_2, оприлюднила неправдиву інформацію щодо нібито існуючої заборгованості СФГ «Яна», керівником якого він є, перед бюджетом у розмірі 82000 грн. і звинуватила його і сільського голову ОСОБА_4 в корупції та в тому, що ці гроші він і ОСОБА_4 присвоїли. Крім того, відповідач розповсюджує чутки про та, що він дає хабарі та займається корупцією. Такі твердження ОСОБА_2 нічим не підтверджені. Вважає, що поширення такої інформації серед депутатів та населення, опорочило його як гідної, чесної, добросовісної та розсудливої людини, опорочило його ділову репутацію. Через такі дії відповідача страждає не лише він та його ділова репутація, а і його сім’я, члени якої змушені виправдовуватися, давати пояснення перед людьми про те, що такі звинувачення є безпідставними, необґрунтованими та неправдивими, такими, що не відповідають дійсності. Все це завдає нестерпних душевних страждань. З огляду на те, що висловлювання відповідача мали місце перед депутатами та районним керівництвом, то, відповідно ця неправдива інформація дійшла і до виборців, що само по собі означає про ознайомлення значної кількості людей з негативної інформацією про нього. Просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію як громадянина, підприємця, почесного працівника агропромисловості України, патріота України, почесного юриста України, політичного та громадського діяча інформацію щодо нього, поширену депутатом ОСОБА_2 в частині тверджень наступного змісту: «щодо погашення заборгованості в сумі 82000 грн. який рахується за ФГ «Яна»; «як депутат районної ради звинувачую вас у корупції, оскільки ви приховали кошти які повинні надійти до бюджету, значить ви їх розділили з ОСОБА_1О.». Зобов’язати відповідача за власний рахунок зазначену недостовірну інформацію щодо нього, у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом публічного виступу та вибаченням перед ним та перед особами, які були присутні на пленарному засіданні 12 сесії Тимківської сільської ради 1’3 грудня 2016 року. Зобов’язати відповідача за власний рахунок, шляхом публікації тексту судового рішення та її офіційного вибачення переди ним про те, що нею поширена та поширюється недостовірна інформація, така, що не відповідає дійсності, порушує його права та свободи, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, як громадянина, підприємця та публічної людини у строк не пізніше п’ятнадцяти діб з дня набрання законної сили рішення суду в газеті «Вісті Кодимщини». Стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності) в судовому засіданні позов не визнала, вважає позов безпідставним, та, в обґрунтування своєї позиції посилалася на те, що 13 грудня 2016 року на пленарному засіданні 12 сесії Тимківської сільської ради нею був зачитаний лист фінансового управління Кодимської районної державної адміністрації від 05 грудня 2016 року за підписом начальника фінансового управління ОСОБА_5, у якому зазначено, що фінансовим управлінням Кодимської РДА ведеться аналітичний облік боргів ФГ "Яна», які не враховані в Кодимському відділенні Балтської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області і складають в сумі 126,3 тис. грн.. Тобто, інформація оприлюднена нею отримана з офіційних джерел, а не видумана, а звідси, на неї не може бути покладений обов’язок спростовувати таку інформацію, ні обов’язок відшкодовувати завдану таким спростуванням шкоду майнового чи немайнового характеру. Крім того, згідно довідки Тимківської сільської ради від 26 січня 2018 року К-02, вбачається, що голова СФГ «Яна» ОСОБА_1 у 2016 році користувався 40,06 га землі незапитаних паїв, у 2017 році – 13,09 га незапитаних паїв. Згідно довідки тої ж сільської ради від 26 січня 2018 року К-03, голова СФГ «Яна» за користування 40,06 га землі незапитаних паїв у 2016 році має заборгованість перед Тимківською сільською радою у розмірі 53865,96 грн.. За використання 13,09 га землі незапитаних паїв у 2017 році СФГ «Яна» має заборгованість перед Тимківською сільською радою у розмірі 16159,80 грн.. Таким чином, виникає питання, а хто використовує інші 27,81 га. На це питання дає відповідь Тимківська сільська рад у своїй довідці від 31 січня 2018 року К-04, де зазначено, що незапитаними паями у розмірі 20,61 га продовжує користуватися СФГ «Яна» При цьому, за користування 20,61 га незапитаних паїв сільською радою не нарахована у 2017 році заборгованість як така. А тому у неї є підозра, що в даному випадку мають місце корупційні дії. Це її оціночне судження. Просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України (ч.ч.1-3) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 270 ЦК України до особистих немайнових прав відноситься, зокрема, право на повагу до гідності та честі.

У відповідності до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1 ( далі - постанова Пленуму ВСУ № 1) під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Гідність означає передусім об'єктивну цінність особистості, її соціальну значимість як відповідну, адекватну з людською сутністю, тобто ту якість, за якої людина чинить так, як належність її сутності та призначенню, як повинна чинити саме людина. Ця якість особи пов'язана передусім із оцінкою себе як моральної особистості, яка є значимою для оточення та суспільства, тобто є позитивним оціночно-емоційним ставленням до себе у формі свідомості і почуття власної гідності, який знаходить свій прояв у самооцінці своїх моральних якостей в їх системній єдності. Поняття гідності та честі є взаємопов'язаними, але між ним існує різниця, яка полягає в тому, що честь означає саме зовнішнє визнання, оцінку дій, діяльності особистості з боку інших, тобто честь пов'язана із суспільною оцінкою і визнанням моральних заслуг і достоїнств людини як члена суспільства.

Відповідно до ч. 1 п.15 постанови Пленуму ВСУ № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що його право на повагу до честі та гідності, ділової репутації було порушено діями відповідача ОСОБА_2, які виразились у тому, що остання на пленарному засіданні 12 сесії Тимківської сільської ради допустила такі висловлювання: «щодо погашення заборгованості в сумі 82000 грн. який рахується за ФГ «Яна»; «як депутат районної ради звинувачую вас у корупції, оскільки ви приховали кошти які повинні надійти до бюджету, значить ви їх розділили з ОСОБА_1О.»

Відповідно до частини 3 статті 12 частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З досліджених у судовому засіданні доказів, наданих відповідачем вбачається, що на пленарному засіданні 12 сесії Тимківської сільської ради 13 грудня 2016 року, нею були оприлюднені відомості щодо існування заборгованості по сплаті податків СФГ «Яна», інформацію про які вона отримала з офіційних джерел (а.с.72-75). Тобто, відповідач, розповсюджуючи відомості щодо несплати податків СФГ «Яна», користувалась офіційною інформацією, а тому, на думку суду, твердження позивача про її неправдивість є не обґрунтованим.

Отже в даному випадку йдеться не про поширення недостовірної інформації.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано, в чому ж полягає порушення його особистих немайнових прав та не доведено, що у зв’язку з вищезазначеними висловлюваннями стосовно нього утвердилася думка у будь-кого про те, що він є професійно непридатним для виконання функцій керівника селянського фермерського господарства (ділова репутація)..

Стосовно висловлювань відповідача щодо корупційності діянь, то, як убачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу пленарного засідання 12-ої сесії Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 13 грудня 2016 року (а.с.9), то відповідач, даючи оціночне судження, звинуватила у цьому сільського голову – ОСОБА_4, а не позивача. Інших доказів винних дій відповідача – позивачем суду не надано.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, від 12 лютого 2004 року вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

В пункті 7 Резолюції 1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Суд зазначає, що з огляду на положення вищезазначених міжнародно-правових актів та відповідно до прецедентної практики Європейського суду, а саме рішень «Лінгенс проти Австрії», «Бусуйок проти Молдови», позивач є публічною особою, а тому суд, враховуючи ширшу допустиму межу критики для вказаної категорії осіб, враховуючи відсутність критики з боку відповідача відносно приватного життя позивача, не вбачає наявність підстав для висновку про те, що вищезазначена інформація підлягає спростуванню, а позовна заява задоволенню.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, у тому числі у зв’язку з його безпідставністю.

Відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість також є похідним від вирішення спору про правомірність вимог позивача про захист честі та гідності, а оскільки в процесі розгляду справи факти, викладені позивачем в обґрунтування вимог щодо захисту честі та гідності не знайшли свого підтвердження, суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди, заявленої позивачем.

Згідно ст.138 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем надано суду розрахунок витрат, пов’язаних з розглядом справи (12413 грн.), а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 15, 16, 23, 297, 1167 ЦК України, керуючись 209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Тимківська сільська рада Кодимського району Одеської області, про захист гідності, честі та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв’язку з розглядом справи розміром 12413 (дванадцять тисяч чотириста тринадцять) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п/п15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд.

Суддя А.І. ГУРА