Ухвала суду № 75839005, 21.06.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________21.06.2018

Справа № 490/4409/18

н\п 1-кп/490/562/2018

У Х В А Л А

21 червня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.,

за участю прокурора Іванова А.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Розумовської О.Г.,

провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020004453, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Миколаєві, є громадянином України, одруженим, в силу ст. 89 КК України раніше не судимим, має повну загальну середню освіту, працює з 04 липня 2018 року барменом у ФОП ОСОБА_4, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

За обвинувальним актом суть обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_2, полягає у тому, що 10 жовтня 2017 року, близько 23 год. 00 хв., він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину "Путьовий", розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 6/4, розв'язав конфлікт із ОСОБА_1, що переріс у бійку, в процесі якої, діючи умисно з метою спричинити останньому тілесні ушкодження, діставши ніж, наніс ним удар в область черева з лівого боку знизу догори, а після того, як він та ОСОБА_1, який також дістав ніж і став ним захищатися, упали на землю - іще декілька ударів ножем в область тулубу, стегна та сідниці потерпілого, чим спричинив ОСОБА_1., крім іншого, тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій клубовій області з рановим каналом, що проникає до черевної порожнини (без пошкодження внутрішніх органів), геморагічного шоку 3-го ступеня, що виник внаслідок напруженої кровотечі з колото-різаних ран, які за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

Здійснення кримінального провадження підсудне Центральному районному суду м. Миколаєва.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Учасники процесу вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України за таких обставин слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

До обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 24 червня 2018 року.

Під час підготовчого судового засідання стороною обвинувачення подано клопотання про продовження строку тримання від вартою обвинуваченого ОСОБА_2.

У цьому клопотанні, крім іншого, прокурор послався на те, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного вище злочину є обґрунтованим, він обвинувачується у вчиненні злочину, за який, в разі визнання його судом винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, не має постійного місця роботи та джерел доходів, а також існують передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України:

- ризик переховування обвинуваченого від органів розслідування та суду, на що вказує той факт, після вчинення злочину він з місця постійного проживання зник, було оголошено його розшук і лише через чотири місяці затримано;

- ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків, оскілки знає місце розташування роботи потерпілого, його домашню адресу, адреси проживання свідків, номери телефонів останніх, зокрема послався на показання свідка ОСОБА_5, який під час допиту повідомив, що 01 січня 2018 року ОСОБА_2 телефонував цьому свідку і погрожував йому та членам його родини фізичною розправою;

- ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, на що вказує неодноразове притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та перебування у суді кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім цього, у своєму клопотанні прокурор посилається на те, що запобігти вказаним вище ризикам шляхом застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, у тому числі й застави, з огляду на його особу, неможливо, і що саме з цих причин ухвалою від 04.06.2018 скасовано ухвалу слідчого судді, якою строк тримання під вартою продовжено із можливістю внести заставу та ухвалено продовжити вказаний строк без можливості внести таку заставу.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

В запереченнях проти клопотання прокурора сторона захисту послалася на те, що підозра повідомлена обвинуваченому ґрунтується на доказах, які не є настільки вагомими, щоб виправдати подальше тримання обвинуваченого під вартою. Зазначає, що протягом останніх двох місяців досудового розслідування органом досудового розслідування було зібрано виключно докази, які підтверджують версію події обвинуваченого і свідчать про те, що як останній так потерпілий у ході бійки спричинили один одному тілесні ушкодження, при чому ОСОБА_2 діяв у стані необхідної оборони, що свідчить про суттєве зменшення ступню ризиків, які були підставою для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, у своїх запереченнях сторона захисту посилалася на наявність в обвинуваченого постійного місця проживання на території м. Миколаєва, наявність в нього міцних соціальних зв'язків, підтримання ним родинних відносин з сім'єю, його працевлаштування після звільнення під заставу, позитивну характеристику від сусідів, наявність в нього на утриманні осіб, у тому числі непрацездатних, наявність в обвинуваченого захворювання.

З огляду на наведене сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням свободи.

Вислухавши доводи сторін щодо вказаного вище клопотання прокурора, вивчивши надані ними документи, суд дійшов наступного.

Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжний захід, застосований до обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити , чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

З огляду на зміст положень абзацу 2 ч. 4 ст. 291 КПК України, відповідно до якого надання суду інших документів (крім обвинувального акту та документів, передбачених ч. 4 ст. 291 КПК України) до початку судового розгляду забороняється, питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину суд має вирішуватися виходячи з того, чи складають відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені як встановлені в обвинувальному акті, обґрунтовану підозру особи у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

З огляду на відомості про обставини, викладені в обвинувальному акті стороною обвинувачення, їх конкретність та деталізацію, суд вважає підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, про який йдеться в обвинувальному акті, обґрунтованою. Крім цього, на обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України вказують й висновку висновки Апеляційного суду Миколаївської області в ухвалі від 04.06.2018, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 25.05.2018 в частині застосування застави в сумі 88 100 грн. та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до24 червня 2018 року без визначення застави.

Щодо ствердження сторони захисту про завищення ступеню тяжкості злочину, про який є обґрунтована підозра, шляхом неправильної кваліфікації дій, то, суд не вбачає очевидної невідповідності правової кваліфікації певних дій, викладених в обвинувальному акті. Питання ж щодо остаточної кваліфікації дії особи має стати предметом судового розгляду та не може бути предметом підготовчого судового засідання.

Щодо наявності ризиків та неможливості їх запобігання шляхом застосування інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою.

Як вбачається з зазначеної вище ухвали апеляційного суду продовжуючи строк тримання ОСОБА_2 під вартою без визначення застави суд врахував наявність відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він є раніше судимим вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.12.2008 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України до трьох років позбавлення волі та звільнився з місць позбавлення волі 02 вересня 2011 року, те, що станом на теперішній час у провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва на розгляді перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в якому обвинувачений перебував під вартою, факт переховування обвинуваченого від правоохоронних органів після подій, про які йдеться в обвинувальному акті, що є предметом цього підготовчого засідання, яке тривало до його затримання чотири місяці.

З огляду на таке, апеляційний суд визнав наявними ризики переховування ОСОБА_2 від орану досудового розслідування та суду, а також ризик вчинення ним нового насильницького злочину.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при останньому застосуванні до ОСОБА_2 запобіжного заходу, не зникли. Відповідно, зазначені вище ризики не зменшилися.

Крім цього, враховуючи дані про особу обвинуваченого та відомості про його поведінку, що характеризують його як відчайдушну, непередбачувану людину, здатну на будь-які жорсткі дії задля досягнення своєї мети, суд погоджується із ствердженням прокурора про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків, причому надзвичайно високого ступеню.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу ОСОБА_2 на потерпілого і свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить його можливості спілкуватися з цими особами за допомогою телефонного зв'язку, Інтернету або через інших осіб тощо. Разом з цим, суд вважає саме цей ризик найбільш значущим та таким, що достатньо обґрунтовує виправданість продовження стоку тримання обвинуваченого під вартою без визначення застави, зокрема до того часу, коли потерпілий і усі свідки, яких необхідно допитати для встановлення обставин, що є предметом судового провадження, будуть допитані судом.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування до обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою без визначення застави.

Обставини, зазначені стороною захисту в запереченнях на клопотання прокурора, зокрема репутація обвинуваченого, наявність в нього сталих соціальних зв'язків, родичів на території м. Миколаєва, стан його здоров'я тощо, дійсно мають враховуватися судом при визначенні ступеню наведених вище ризиків та можливості їх запобігання шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою. Разом з тим, ці обставини з огляду на викладене судом вище, не впливають на ступень ризику його незаконного впливу на свідків, а також на можливість запобігання цьому ризику шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою.

Відповідно, клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на інший задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання захисника про розміщення обвинуваченого ОСОБА_2 під час судових засідань за межами спеціально пристосованої для утримання осіб, які утримуються під вартою, скляної кабіни, поряд з нею на лаві для представників сторони захисту, то таке клопотання суд вважає безпідставним.

ОСОБА_2 є раніше судимим за вчинення насильницького злочину, у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, поводить себе агресивно, його дії з спричинення собі тілесних ушкоджень та шкоди здоров'ю з метою досягти необхідних для нього процесуальних рішень суду є безглуздими та непередбачуваними, а отже його перебування у залі судового засідання не у спеціально пристосованій скляній кабіні, для утримання осіб, які перебувають під вартою, створюватиме реальну небезпеку для суду, учасників процесу, а також для інших осіб, що присутні у залі судового засідання.

Отже, утримання ОСОБА_2 у залі судового засідання в таких умовах є необхідним, пропорційний його поведінці та особі заходом, на відміну від заявника у рішенні від 04.10.2016 Європейського суду з прав людини, ухваленому у справі "Ярослав Білоусов проти Росії".

Клопотання захисника про витребування з Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області кримінального провадження № 12017150020004443 задоволенню не підлягає з огляду на те, що КПК України суд такими повноваженнями не наділяє. У разі наявності в сторони захисту необхідності надання суду документів, що містяться у цьому кримінальному провадженні в якості джерел доказів, судом, в разі належного обґрунтування відповідного клопотання, може бути надано стороні захисту тимчасовий доступ до речей і документів, які містяться у вказаному кримінальному провадженні, з можливістю зробити з них копії для надання суду, а у разі крайньої необхідності з можливістю вилучити оригінали цих речей та документів, як це передбачено положеннями ст.ст. 160-165 КПК України.

Оскільки ухвалою від 04.06.2018 Апеляційного суду Миколаївської області в частині можливості внести заставу скасовано ухвалу від 25.05.2018 слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва, якою визначено розмір застави у сумі 88 100 грн., внесена за ОСОБА_2 заставодавцем ОСОБА_7 застава підлягає поверненню останньому відповідно до положень ч. 11 ст. 182 КПК України та його заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 199, 314-316 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020004453, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на 10 годину 00 хвилин 10 серпня 2018 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження та потерпілого.

У задоволенні клопотання сторони захиступро зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на інший відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 без визначення розміру застави продовжити до 18 серпня 2018 року включно.

У задоволенні клопотань захисника про витребування з Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області кримінального провадження № 12017150020004453 відмовити.

У задоволенні клопотання захисника про розміщення обвинуваченого ОСОБА_2 під час судових засідань за межами спеціально пристосованої для утримання осіб, які утримуються під вартою, скляної кабіни, поряд з нею на лаві для представників сторони захисту, відмовити.

Заяву заставодавця ОСОБА_7 про повернення внесеної ним за ОСОБА_2 застави задовольнити.

Повернути заставодавцю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень, внесених ним 25 травня 2018 року, згідно квитанції відділення № 11 Миколаївського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", на депозитний рахунок № 37316051016294 ТУ ДСА України в Миколаївській області в Державній казначейській службі України м. Києва (МФО 820172), код отримувавча 26299835, в якості застави за підозрюваного ОСОБА_2, визначеної ухвалою від 25.05.2018 слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Дірка І.І. про продовження до 24 червня 2018 року строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: