Постанова № 75838191, 09.08.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/732/18

1-кп/467/119/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання - Андросової А.В.

прокурора - Донаканян А.Д.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - Коробкової О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Арбузинського районного суду в смт. Арбузинка клопотання прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Донаканян А.Д. про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017150130000180 від 03 травня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12017150130000180 від 03 травня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком до 60 діб, мотивуючи його тим, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України, а тому ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 20 год. 10 хв. 22 серпня 2018 року.

Прокурор, крім цього, посилалась на те, слідчим суддею було встановлено відповідність такого виду запобіжного заходу характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дійсність та тривалість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі забезпечити дієвості кримінального провадження.

Таким чином, як вказує автор клопотання, станом на день його розгляду ризики не зменшились, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення або переховуватись від суду.

Зокрема, при обранні особистого зобов'язання, як вказувала прокурор, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, не виконуватиме покладені на нього обов'язки та може переховуватись суду.

Так само, не усунуть існуючі ризики і обрання домашнього арешту, застави і поруки, враховуючи те, що обвинувачений не працює і не має постійного джерела доходів.

Тож, обґрунтовуючи необхідність застосування найсуворішого із заходів забезпечення кримінального провадження за таких обставин, прокурор в судовому засіданні своє клопотання підтримала, просила задовольнити його.

Захисник та обвинувачений в судовому засіданні просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений має постійне місце проживання та сім'ю, а от намір переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати встановленню істини у справі у нього відсутній.

Потерпілі в підготовче судове засідання не з'явились, причин своє неявки не повідомили, однак надали заяви про розгляд провадження за їх відсутності, а тому суд, з таких умов, з урахуванням засади свободи реалізації особою свого права, розглянув клопотання прокурора за їх відсутності та, перевіривши його доводи і обгрyнтованість, відповідність вимогам КПК, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, зробив такі висновки.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

В судовому засіданні суд встановив, що ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 20 години 10 хв. 22 серпня 2018 року з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» та визначенням розміру застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52 860,00 грн. у національній валюті згідно з умовами, що визначені кримінальним процесуальним законом України.

Таким чином, обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою зі строком дії, який у цей період закінчується, однак на даний час в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд кримінального провадження з огляду на наявність об'єктивних передумов.

Зокрема, такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та, будучи раніше судимим, з липня 2017 року переховувався від органів досудового розслідування, а тому, на думку слідчого судді, міг продовжувати злочинну діяльність та ухилятись від слідства.

Так, слідчим суддею було встановлено, що 07 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України, проте невдовзі відносно нього було заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» і затримано лише 23 червня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2018 року.

В судовому засіданні обвинувачений пояснив суду, що дійсно в 2016 році він був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, проте звільнений від відбування покарання з випробуванням. В 2018 році його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 297 КК України, але він не переховувався від слідства, а працював в м. Первомайську, про що слідчого не повідомляв, а ходом досудового розслідування не цікавився.

Отже, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою було об'єктивно встановлено дійсні ризики згідно кримінального процесуального закону, а тому не піддаючи рішення слідчого судді сумніву та не порушуючи принцип правової визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, суд вважає, що на даний час об'єктивні обставини, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не є спростованими через таке.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відносно нього саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Однак, суд, враховуючи, що лише ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення не може бути безумовною підставою для утримання обвинуваченого під вартою, бере до уваги наявність регламентованих статтею 177 КПК України ризиків у даному, конкретному випадку, зокрема, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 цієї статті, існування яких ставить під загрозу забезпечення виконання ним покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов'язків, а як наслідок, і досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Зокрема, існування ризику переховуватись від суду обумовлюється тяжкістю інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке згідно класифікацією за ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів в сукупності із встановленим фактом порушення відносно нього оперативно-розшукової справи.

Що ж до можливості продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, то про відсутність стримуючого фактору у цьому випадку свідчить те, що обвинувачений був засуджений за тяжкий злочин та в період іспитового строку знову вчинив тяжке кримінальне правопорушення.

Ці ризики на даній стадії кримінального провадження не відпали, є реальними і триваючими.

Тож, оцінивши в сукупності наявність вищезазначених ризиків і обставин, що регламентовані ч.1 ст. 178 КПК України та враховуються, зокрема, і при продовженні запобіжного заходу, а також вагомість доказів, якими обґрунтовуються саме ці обставини, суд прийшов до висновку про передумов, що визначені п. 1, 2 ч.1 ст. 194, а як наслідок доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей вид забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі встановлено не було і стороною захисту не доведено.

Обговорюючи питання про можливість зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м'які, суд виходив з недостатньої вагомості аргументів сторони захисту і прийшов до висновку про недоцільність такої зміни в ракурсі факторів, пов'язаних з тяжкістю покарання, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, його віком та станом здоров'я, міцністю соціальних зв'язків, відсутності постійного місця роботи та джерела доходів, репутації, майнового стану, наявності судимості за вчинення тяжкого злочину.

Доводи ж сторони захисту жодним чином не спростовують цих висновків суду, оскільки під час провадження на підставі Конвенції про захист прав і основоположних свобод ( Рим, 04.ХІ.1950 р.) застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження), позаяк самі по собі твердження, без застосування передбачених кримінальним процесуальним законом засобів доказування, не є вагомими аргументами.

А відтак, у світлі того, що стороною захисту не було надано суду достовірних доказів можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів із числа регламентованих ст. 177 КПК України, зокрема, не надано доказів місця реєстрації обвинуваченого, наявності у нього сім'ї, будь-яких інших доказів, які б давали підстави прийти до переконання про дієвість менш суворого заходу забезпечення кримінального провадження у цій ситуації, суд приходить до висновку про необхідність задоволення внесеного прокурором клопотання.

При цьому, суд звертає увагу, що сам по собі факт наявності постійного місця реєстрації та сім'ї у обвинуваченого не можуть бути достатніми підставами для застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, оскільки суд робить висновки про доцільність продовження того чи іншого виду запобіжного заходу виключно в аспекті реальності встановлених ним ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України та з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, переслідуючи ціль забезпечення дієвості кримінального провадження.

Тож, інші більш м'які запобіжні заходи за таких умов не є співмірними з потребами судочинства на даному його етапі, а як наслідок і неспроможними забезпечити дієвості кримінального провадження.

При цьому, строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі тих, що визначені кримінальним процесуальним законом, та є необхідною мірою в цьому кримінальному провадженні через те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п. 1,2 ч.1 ст. 194 КПК України, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності і співмірності.

З огляду на таке, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою у межах визначених КПК України строків, так як переконаний, що інші, більш м'які запобіжні заходи, за таких умов, не здатні забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам.

При цьому, суд, враховуючи вимоги ст.ст. 176, 182, 183 КПК України у їх системному взаємозв'язку, суд вважає за необхідне вказати, що визначений слідчим суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2018 року розмір застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52860 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р 37316051016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім'я, по батькові повністю), згідно ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2018 року по справі 467/15/18.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При цьому, на обвинуваченого ОСОБА_1 мають бути покладені, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме с. Міжколодязне Добровеличківського району Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави належить визначити до кінця дії цієї ухвали.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУДСА України в Миколаївській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора прокуратури Арбузинського району Миколаївської області та Арбузинський районний суд Миколаївської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинуваченого ОСОБА_1 слід вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За такого, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рамках кримінального провадження № 12017150130000180 від 03 травня 2017 року, продовжити до 05 жовтня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Суддя І.В. Явіца