Ухвала суду № 75838128, 13.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

13.08.2018

Справа № 642/5337/14-к

Провадження № 1кс/642/638/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Антоненко Н.А.

прокурора Чеблукова Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Горностаєва В.І., Клименко О.К.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Харкові клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, по кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014220480001338 від 22.03.2014 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, в силу вимоги ст.89 КК України раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2014 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. 283 КПК України з прокуратури Ленінського району м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09.11.2015 року ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 7 років 6 шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 12.07.2018 року зазначений вище вирок суду першої інстанції був скасований та призначений новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло до Ленінського районного суду м. Харкова 26.07.2018 року

Ухвалою судді вищевказаного суду від 30.07.2018 року було призначено судове засідання.

В судове засідання, призначене на 08.08.2018 року, потерпіла ОСОБА_5 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, у зв'язку з чим суд, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю представника потерпілого.

В судовому засіданні захисниками обвинуваченого Клименко О.К., Горностаєвим В.І., а також самим обвинуваченим ОСОБА_1 були заявлені клопотання про зміну обраного у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього ареште.

В поданому клопотання захисник Клименко О.К. посилається на те, що вироком Ленінського райсуду м. Харків від 09.11.2015 р. обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід на тримання під вартою. Будь-яких підстав, визначених ст. 177 КПК України судом визначено не було.

Ухвалою апеляційного суду від 12.07.2018 р. вказаний вирок скасовано.

Таким чином, ОСОБА_1 утримується під вартою 2 роки 8 місяців.

Відповідно до вимог закону, судової практики та практики Європейського суду тримання під вартою, як виключний запобіжний захід повинно бути обґрунтовано.

Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) забороняє переміщати тягар доведення необхідності звільнення на особу, щодо якої вирішується питання про позбавлення її свободи.

"Перекладення тягаря доведення на затриманого в таких питаннях дорівнює перевертанню правила сі. 5 Конвенції, - положення, що вважає затримання винятковим відступом від права на свободу, яке припустимо тільки у вичерпно перелічених і чітко визначених випадках".

«Клітин проти України» від 23.02.2012 року: «Підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту».

«Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року: «Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обгрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням гримання під вартою. Відмова у розгляді клопотання про скасування або зміну з причин неодноразового звернення не допускається»

«Олександр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року: «Суд зобов'язаний проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь тримання його під вартою конкретні підстави, підкріплені

доказами»

«Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 року: «Одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав, з яких вони вважають обгрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про гримання заявника під вартою».

Крім того, захисником зазначено, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв'язки, протягом досудового розслідування та судового розгляду справи обвинувачений жодним разом умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на порушував.

Захисник Горностаєв В.І. в своєму усному клопотанні зазначив, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України мінімальні. Обвинувачений ОСОБА_1 в силу вимоги ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має міцні соціальні зв'язки, що дає підстави вважати подальше утримання обвинуваченого під вартою не доцільним.

Обвинувачений ОСОБА_1 в своєму клопотання про зміну запобіжного заходу зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, що він н6е має намурі переховуватись від суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілу та свідків сторони обвинувачення.

Прокурор Чеблуков Д.М. категорично заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що обвинувачений цілком обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи , приходить до висновку що клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м Харкова від 25.04.2014 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який протягом усього часу досудового та судового слідства.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09.11.2015 року ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 7 років 6 шести місяців позбавлення волі, та обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою..

Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 12.07.2018 року зазначений вище вирок суду першої інстанції був скасований та призначений новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового розгляду тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до підпункту «с» пункту 1 та пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Зі змісту ст. 1 Конвенції вбачається, що держава гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого судом порушення, а також усунення підстави для надходження до суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в суді.

Відповідно до зазначених положень, судв вважає за необхідне, під час вирішення питання щодо зміни обраного обвинуваченому ОСОБА_1, запобіжного заходу врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини за ст. 5 Конвенції, яка є обов'язковою у справах щодо України, та викладена в рішенні по справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якої зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Зазначена правова позиція також викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Яблонський проти Польщі», «І.А. проти Франції, «Іловецький проти Польщі».

Проте, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового та судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відносно нього був обраний та весь час діяв запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Будь-яких даних, які б свідчили про неналежне виконання обвинуваченим обраного відносно нього запобіжного заходу прокурором суду надано не було.

Станом на час розгляду клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу прокурором не було надано будь-яких доказів, що свідчать про продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Так, судом встановлено, що обвинувачений одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце реєстрації, до проживає разом з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого , та навпаки свідчить про зниження наявність ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного та ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Судом не встановленого нових ризиків, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має биту «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, суд вважає, що залишення обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не відповідає меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка полягає в недопущенні свавільного позбавлення свободи.

Крім того слід зазначити, що під час розгляду вищевказаного клопотання сторони захусту, судом, відповідно вимог ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховані всі обставини в їх сукупності

ОСОБА_1 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Обвинувачений в силу вимоги ст.89 КК України раніше не судима, одружений, має на утриманні непровнолытню дитину, маэ постыйне мысце проживання та зареєстрації, де характеризується задовільно.

Як було вищезазначено, вказані факти свідчать про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, що значно знижує приведені прокурором ризики та не можуть бути проігноровано суддів.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляд клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання сторони захусту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, за викладених та детально проаналізованих обставин в їх сукупності, суд задовольняє клопотання сторони захисту, та з урахуванням наявності у ОСОБА_1 ростіного місця реєстрації, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він постійно проживає зі своєю родиною, та вважає необхідним змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період часу з 21.00 години до 07.00 години наступного дня без дозволу суду залишати житло за місцем реєстрації та фактичного проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 183, 194, 201, 202, 331, 371-372, 376 КПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у відкритому судовому засіданні на 30 серпня 2018 року на 12.00 год.

Клопотання сторони захисту про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту- задовольнити.

Змінити обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому у період часу з 21.00 години до 07.00 години наступного дня без дозволу суду залишати житло за місцем реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, та покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися із місця постійного проживання: АДРЕСА_1, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Строк дії даної ухвали - до 06 жовтня 2018 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Про місце та час розгляду справи повідомити учасників процесу.

Копію ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)», а також до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти цієї ухвали можуть бути включенні до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя В.В. Вікторов