Рішення № 75838035, 03.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"03" серпня 2018 р.

Справа № 642/1714/18

Провадження № 2/642/980/18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до журавльової ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 21.11.2014 року о 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, не виконала вимоги дорожнього знаку, в результаті чого сталося зіткнення з тарнспортним засобом “ВАЗ” державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3.

Вина відповідача у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.12.2014 року.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Розмір збитків, завданих ОСОБА_3 унаслідок ДТП, відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження від 23.01.2015 року № 10546, складеного ТОВ ЕАК “Довіра”, склав 7219,82 грн.

МТСБУ на підставі підпункту «а» пункту 41.1. статті 4.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатило потерпілій особі 6016,51 грн.

Крім того, МТСБУ понесло витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 470 грн.

Відповідно до підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, сплативши страхове відшкодування, набуло право регресу до власника транспортного засобу, винного у дорожньо-транспортній пригоді, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути на свою користь із відповідача 6486,51 грн у рахунок відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, та судові витрати у справі у розмірі 1762 грн.

Представник позивача у судове засідання не з”явився, просив розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з”явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, та просила застосувати строки позовної дасності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21.11.2014 року о 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, при проїзді нерегульованого перехрестя пр. Правди — узвіз Пасіонарії, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 (“Надати дорогу”) продолжила рух, в результаті чого сталося зіткнення із транспортним засобом “ВАЗ” державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2014 року водія ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України (а. с. 9).

На момент ДТП ОСОБА_1 не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження від 23 січня 2015 року № 10546 розмір збитків, завданих внаслідок ДТП транспортному засобу “ВАЗ” державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3, становить 7219,82 грн.

МТСБУ на підставі підпункту «а» пункту 41.1. статті 4.1 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатило ОСОБА_3 6016,51 грн. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 29 квітня 2015 року № 2140 (а. с. 22).

Звертаючись до суду з цим позовом, МТСБУ просило відшкодувати кошти в порядку регресу на підставі положень пункту 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що МТСБУ, сплативши страхове відшкодування, набуло право регресу до відповідача.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.

Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Відповідач у своїй заяві посилається на те, що право зворотної вимоги страховика виникло в порядку суброгації, зазначивши, що у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Однак, суд зазначає, що позивач обгрунтовував позов саме пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заявляючи про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, відповідач помилково вважає, що право на звернення до суду з таким позовом виникає у МТСБУ саме з моменту ДТП.

При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - моментом здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Отже, первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 29 квітня 2015 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося у 16 квітня 2018 року, цей строк позивачем не пропущено.

Встановивши що, внаслідок компенсації МТСБУ шкоди потерпілій стороні у ДТП — ОСОБА_3 (власнику транспортного засобу “ВАЗ” державний номер НОМЕР_1 ) позивач набув право вимоги саме у порядку регресу, а також відсутність інших підстав для відмови у позові, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

Крім того, із ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням оцінки у розмірі 470 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762 грн (стаття 141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 81,141,206, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 6486 (шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 51 коп. у якості відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Бородіна