Ухвала суду № 75836385, 10.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4242/18

пр. № 1-кп/336/543/2018

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді Дацюк О.І., суддів Жупанової І.Б., Голубкової М.А., при секретарі Скибі О.Б., за участю прокурора Хруща П.В., обвинуваченої ОСОБА_1, захисників адвокатів Назаренка П.Г., Гуляєвої С.Л., розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання захисників про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у АДРЕСА_1, зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя прокурором прокуратури Запорізької області направлено кримінальне провадження з обвинувальним актом за звинуваченням ОСОБА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, просила призначити справу до розгляду.

Захисники обвинуваченої адвокати Назаренко П.Г. та Гуляєва С.Л. у підготовчому судовому засіданні заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам КПК України, а саме у зв'язку з неконкретністю пред'явленого обвинувачення.

Також захисники посилались на те, що в обвинувальному акті викладено сутність декількох доказів, які суду не надавались та судом не досліджувались, що є порушенням вимог КПК України щодо змісту обвинувального акту, а також і порушенням принципу змагальності сторін та доведення перед судом переконливості доказів, які мають надаватись під час судового розгляду справи по суті.

Захисники вказували на те, що сторона захисту має намір заявляти про очевидну недопустимість протоколу обшуку та висновку експерта та доводити неможливість дослідження таких доказів судом, вказуючи, що обшук проведений без попереднього дозволу суду, адже обшук проведений в одному кримінальному провадженні, натомість як ухвала слідчого судді постановлена в іншому. Також захисник посилалась на те, що за версією обвинувачення до ЄРДР відомості про злочину були внесені 06.04.2018 року о 14.23, обшук проводився того самого дня з 07.35 до 16.13 години, після чого слідчим було складено клопотання про призначення експертизи, слідчим суддею таке клопотання розглянуто, об'єкти дослідження доставлені до експертної установи, де експертом вони досліджувались 10 годин, після чого був оформлений висновок експерта, датований знов же 06.04.2018 року, що у реальності відбутись не могло, у зв'язку з чим захисник і вказувала про те, що такі докази є очевидно недопустимими, а викладення інформації, яка у них міститься, в обвинувальному акті неприпустиме, адже порушує принцип змагальності сторін кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання своїх захисників з тих саме підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника, вказуючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам чинного законодавства та може бути призначений судовий розгляд.

При вирішенні клопотання захисників суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 314 КПК України за результатами проведення підготовчого судового засідання суд має право прийняти наступні рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Так, відповідно до ст. 291 ч. 3, 4 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Однією з основних засад кримінального провадження є законність, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Завданнями кримінального провадження як вказує ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Таким чином, для забезпечення належної правової процедури та надання можливості ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення пред'явлене особі обвинувачення повинно бути детальним, повним, чітким та зрозумілим та містити у собі усі відомості щодо події кримінального правопорушення, виду та розміру шкоди, форми вини, мотиву та мети кримінального правопорушення, тощо.

Згідно із положеннями ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Що стосується обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1,то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, а саме у тому, що при невстановлених в ході досудового розслідування обставин, незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено, кокаїн, який незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту.

Після чого ОСОБА_1 невстановленим способом перевезла наркотичний засіб, обіг якого обмежено, до будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де зберігала до моменту вилучення.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 307 ч. 3 КК України як незаконні придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах.

Фактично на цьому викладення фактичних обставин обвинувачення закінчено, адже далі по тексту обвинувального акту викладено інформацію, яка міститься в письмових доказах у кримінальному провадженні, а саме у протоколі обшуку та висновку експерта, що є неприпустимим, не відповідає положенням ст. 291 КПК України та є порушенням принципу змагальності сторін та права особи на захист, у зв'язку з наступним.

Так, статтями 84, 85, 86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 КПК України вказано, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Однак, всупереч положенням ст. 291 КПК України, у відповідності до якої в обвинувальному акті мають бути викладені фактичні обставини злочину та формулювання обвинувачення, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 стороною обвинувачення детально викладені письмові докази, які можуть бути надані стороною обвинувачення лише під час розгляду кримінального провадження по суті, та можуть бути досліджені судом виключно у тому випадку, якщо стороною захисту не буде заперечуватись їх допустимість з очевидних підстав.

Кожен доказ, до яких відносяться, зокрема, протокол обшуку та висновок експерта, не має наперед встановленої сили, про що вказує ст. 94 КПК України, тож будь-які докази мають досліджуватись судом виключно після встановлення порядку та обсягу дослідження доказів та лише після вирішення заяв сторін кримінального провадження з приводу їх допустимості чи очевидної недопустимості.

В іншому випадку порушується принцип презумпції невинуватості, адже фактично стороною обвинувачення при висуненні обвинувачення суду вже повідомляється зміст доказів, які не були предметом дослідження суду та не можуть досліджуватись на стадії підготовчого судового засідання.

Не оцінюючи докази, сутність яких викладено в обвинувальному акті, з точки зору допустимості та належності, колегія суддів приймає до уваги доводи сторони захисту, які заслуговують на увагу, про намір з наведених підстав заявляти про очевидну недопустимість доказів та неможливість їх дослідження судом на стадії судового слідства.

Також колегія суддів погоджується з доводами захисників з приводу неконкретності пред'явленого обвинувачення, а саме не зазначенні часу, місця та способу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину.

Так, статтею 307 ч. 3 КК України передбачено відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

При цьому кожна окрема дія, як то виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів самі по собі утворюють окремий склад злочину.

Водночас при викладенні обставин незаконного придбання та зберігання ОСОБА_1 наркотичного засобу стороною обвинувачення не зазначено кількості наркотичного засобу, який, за версією обвинувачення, ОСОБА_1 придбала, перевозила та зберігала з метою збуту.

Так, в обвинувальному акті відсутні відомості щодо місця, де, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 зберігала наркотичний засіб, адже визначення - у будинку за місцем свого проживання не є конкретним.

Кількість наркотичного засобу, який, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 придбала, перевезла та зберігала з метою збуту, має бути зазначена при викладенні саме обставин такого придбання, перевезення та зберігання.

Натомість при викладенні обставин придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу ОСОБА_1 взагалі не вказано кількості наркотичного засобу, який був предметом злочину.

Суд не може погодитись з доводами прокурора про те, що в обвинувальному акті обставини скоєння злочину викладені належним чином, адже в обвинувальному акті мають бути чітко та у такий спосіб, який не викликає жодних сумнівів, викладені обставини злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа, а докази, які сторона обвинувачення надаватиме під час судового слідства, мають лише підтверджувати або спростовувати ті обставини, про які вказує обвинувальний акт.

Саме це і забезпечує принцип об'єктивності та неупередженості суду у кримінальному провадженні.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, адже у ньому не викладені чітко та докладно обставини скоєння злочину, встановлені прокурором, відсутнє місце скоєння злочину, а також відсутнє зазначення предмету скоєння злочину (кількість наркотичного засобу) при викладенні обставин щодо придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу, не визначені часові межі незаконного зберігання наркотичного засобу.

Таким чином, суд вважає, що в обвинувальному акті відсутній повний, докладний та зрозумілий виклад фактичних обставин злочину, що безумовно перешкоджає здійсненню обвинуваченою та її захисниками ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення, а обвинувальний акт не відповідає вимогам, які встановлені КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням неконкретності пред'явленого обвинувачення, вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору.

Оскільки строк обраного в ході досудового розслідування запобіжного заходу сплив 04.08.2018 року, прокурором не заявлялось клопотань про обрання запобіжного заходу, тож судом питання про запобіжний захід не вирішувалось.

Керуючись ст. 314, 315, 392, 395 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України, повернути прокурору прокуратури Запорізької області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів після її оголошення через суд, який її ухвалив.

Головуючий суддя О.І. Дацюк

Судді І.Б. Жупанова

М.А. Голубкова