Рішення № 75836360, 13.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

13.08.2018 ЄУН № 337/730/18

Провадження №2/337/788/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Гальцевої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1), представник позивача: адвокат ОСОБА_2 (адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 145-в, офіс 20) до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»( код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (адреса: 01001, АДРЕСА_2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2018 року адвокат ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису НМЕ 794779, вчиненого 12.07.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №8108приватним нотаріусом Київського міського нотариального округу ОСОБА_3, за яким з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором б/н від 05.09.2005 року у розмірі 12381 грн. 45 коп. -таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса НМЕ 794779 від 12.07.2017 року вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, а саме: виконавчий напис нотаріуса НМЕ 794779 від 12.07.2017 року вчинено за межами трирічного строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, за наявності спору про розмір боргу та за відсутності документів, передбачених вищевказаними нормативно-правовими актами.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження по справі, витребувані матеріали нотаріальної справи з вчинення виконавчого надпису.

26.03.2018 року Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вважає необґрунтованим, а позовні вимоги незаконними. Просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк». Також зазначив, що виконавчий напис нотаріуса НМЕ794779 від 12.07.2017 року вчинено з додержанням вимог законодавства. Зобов’язання Позичальника за кредитним договором не виконані, а договір діє до повного виконання зобов’язань сторонами, а тому у приватного нотаріуса були наявні всі правові підстави для вчинення виконавчого напису. Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про можливість розгляду цивільної справи №337/730/18 за відсутності представника Відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк».

20.04.2018 року надана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання сторони та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах провадження наявні заяви щодо розгляду справи у їх відсутність.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

05.09.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є Відповідач) та Позивачем був укладений кредитний договір, який складається з заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил використання платіжної карти та Тарифів банку.

Також, судом встановлено, що 12.07.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року за №1172, вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8108, за яким з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості не сплаченої в строк за Кредитним договором №б/н від 05.09.2005 року. Згідно вказаного виконавчого напису, стягнення провадиться за – 4255 днів, а саме з 05.09.2005 року по 30.04.2017 року. Сума, що підлягає стягненню, складає 12381 грн. 45 коп., з урахуванням:

-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1474 грн. 54 коп.;

-заборгованість за відсотками у розмірі 9841 грн. 13 коп.;

-заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 грн. 00 коп.;

-заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 565 грн. 78 коп.; Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн. 00 коп.

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14.11.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП №55142219 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса НМЕ794779 від 12.07.2017 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року

У відповідності з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ПАТ КБ «ПриватБанк» для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса останньому було надано:

1)Копію (не оригінал) заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 05.09.2005 року, яка містить інформацію щодо ОСОБА_1 та його бажання оформити на своє ім’я платіжної картки і встановленням розміру кредитного ліміту по вказаній картці 1500 гривень.

2)Розрахунок заборгованості за договором б/н від 09.09.2005 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1, станом на 30.04.2017 року.

Проте, представником кредитора нотаріусу не було надано Умови і Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг, а також Банківські тарифи за весь період кредитування, які в сукупності складають зміст кредитного договору та в яких викладена необхідна для вчинення виконавчого напису інформація, зокрема щодо встановлення та розмір неустойки (штрафу, пені) тощо.

Також не надано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (замість цього надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 09.09.2005 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1, станом на 30.04.2017 року).

Окрім того, наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості стосується періоду з 09.09.2005 року по 30.04.2017 року в той час, коли виконавчий напис нотаріуса вчинений про стягнення заборгованості з 05.09.2005 року по 30.04.2017 року.

Також, в матеріалах цивільної справи міститься копія письмової вимоги банка про усунення порушень позичальнику, (що була надана нотаріусу для підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про наявність кредитних зобов’язань), яка не містить дати складення та вихідного номеру. На підтвердження надіслання вказаної письмової вимоги Відповідачем надано Список згрупованих поштових відправлень та Опис-вкладення у цінний листз відтиском печатки «Україна Дніпропетровськ 27.06.17». Згідно відомостей, викладених у вказаному описі-вкладення, на адресу позивача було направлено претензію про наявність боргу (ОСОБА_1) Вих. №SAMDN20000003741318 від 23.06.2017 року.

Отже, достовірні докази які б підтверджували факт направлення або ж письмової вимоги, або ж претензії про наявність боргу– відсутні, як і докази отримання листа позивачем або повернення, як не врученого.

Таким чином, в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документів, передбачених Постановою від 29 червня 1999 року №1172, які б вказували на безспірність боргу, а тому останнім порушено встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи питання про дотримання строків давності при вчиненні виконавчого напису нотаріуса НМЕ794779 від 12.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №8108 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як випливає з аналізу норм статей 261, 530, 631 ЦК України, в разі пропущення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов’язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В матеріалах цивільної справи міститьсякопія заяви Позичальника про видачу кредитної картки від 05.09.2005 року та роздруківка з банківського програмного комплексу щодо видачі кредитної картки №4149605313249260. Із зазначених копій документів вбачається, що сума кредитного ліміту складає 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п’ятсот гривень нуль копійок). Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки №4149605313249260, тобто до червня 2008 року.

Згідно вищевказаних положень Цивільного кодексу України, право вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.09.2005 року у Відповідача виникло після спливу дії кредитного договору з липня 2008 року.

Виконавчий напис НМЕ 794779, зареєстрований в реєстрі за №8108 від 12 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк заборгованості не сплаченої в строк за Кредитним договором №б/н від 05.09.2005 року містить відомості про строк, за який провадиться стягнення – 4255 днів, а саме з 05.09.2005 року по 30.04.2017 року, тобто виконавчий напис нотаріуса вчинений за межами трирічного строку, який визначений статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, та не є безспірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

До позовної заяви від 05.03.2018 року додано оригінал квитанції про сплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 704 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1), представник позивача: адвокат ОСОБА_2 (адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 145-в, офіс 20) до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»( код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (адреса: 01001, АДРЕСА_2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис НМЕ 794779 вчинений 12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №8108, за яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.09.2005 року у розмірі 12381 грн. 45 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 гривень .

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2018 року.

Суддя: Л.Г. Салтан