Постанова № 75835991, 13.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1077/18

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

13 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (головуючий суддя Петричкович А.І., повний текст рішення складено 23.04.2018 року) у справі №822/1077/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, викладене у листі № 138/0-12 від 28.02.2018 року, про відмову в перерахунку з 28.02.2018 року його пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від сум місячної заробітної плати, зазначених у листі прокуратури Хмельницької області №18-1712-18 від 19.02.2018 року без обмеження максимальним розміром на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 року, що діяла на час призначення пенсії у зв'язку із змінами розміру заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" якою підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" неправомірними;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити з 28.02.2018 року перерахунок його пенсії від сум місячної заробітної плати, зазначених у листі прокуратури Хмельницької області №18-1712-18 від 19.02.2018 року без обмеження максимальним розміром на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 року, що діяла на час призначення пенсії, в розмірі 90 відсотків у зв'язку із змінами розміру заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", якою підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури";

- виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, перерахувавши її на його особистий рахунок.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про помилкове тлумачення пенсійним органом норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та як наслідок вчинення дій поза межами власних повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції України та Законам України.

Зокрема, посилаючись на положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону №213-VІІІ від 02.03.2015) та пункт 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону № 1697-VІІ від 14.10.2014), відповідач, на переконання позивача, не врахував, що останні прийнятті після призначення його пенсії, а тому не можуть застосовуватись до її перерахунку, оскільки питання пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих врегульовано положеннями ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, що діяла на час призначення його пенсії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на грубе порушення судом першої інстанції принципу верховенства права та ухвалення оскаржуваного рішення без врахування судової практики Конституційного Суду України, Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши при цьому, що позиція окружного суду стосовного даних правовідносин віднайшла своє підтвердження в практиці Верховного Суду, який чітко зазначив, що відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсії, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав для реалізації своїх повноважень у вказаній сфері, а бездіяльність органу виконавчої влади не може вважатись доказом протиправності дій Пенсійного органу та покладати на нього обов'язки, що не передбаченні чинним законодавством.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991.

Постановою Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відповідно до листа Прокуратури Хмельницької області №18-1712-18 від 19.02.2018, позивача повідомлено, що станом на 01.10.2017 року заробітна плата першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області складає: посадовий оклад - 7760,00 грн.; надбавка за класний чин - 2200,00 грн.; надбавка за вислугу років - 1940,00 грн.; надбавка за високі досягнення - 8330,00 грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 1164,00 грн.; щомісячна премія - 11552,76 грн. (стор. 20).

Позивач, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" № 657 від 30.08.2017 року, якою затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, 27.02.2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому з заявою про перерахунок його пенсії.

Листом №138/0-12 від 28.02.2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії, яку він отримує відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від заробітної плати, що станом на 27.02.2018 року становить 16870,62 гривень, оскільки п. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, і така постанова на даний час відсутня (стор. 18-19).

Позивач, вважаючи свої права та інтереси порушеними, звернувся до суду за їх захистом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії Кабінетом Міністрів України не було визначено умов та порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку виниклим між сторонами правовідносинам зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру".

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі за текстом - Закон № 1697-VII), згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на момент звернення позивача (27 лютого 2018 року) до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" №657 від 30.08.2017 року, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка діє з 06.09.2017 року, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту початку застосування постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 року та у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Вказані норми матеріального права вже були проаналізовані Верховним Судом, зокрема, у справі № 674/900/16-а, де у постанові від 20.02.2018 року викладено правову позицію про те, що з 01 січня 2015 року - дня набрання чинності Законом № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону № 1697-VІІ, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини" (Case of Soering v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини" (Case of Rees v. The United Kingdom, № 9532/81).

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Case of Airey v. Ireland, № 6289/73).

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат - рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії" (Case of Kjartan Asmundsson v. Iceland, № 60669/00).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (Case of Velikoda v. Ukraine, № 43331/12).

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Суду Європейського Союзу в рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 "Флореску та інші" про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося Європейським Союзом у межах надання фінансової допомоги цій державі. Суд визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteane de Pensii Sibiu and Others, Case C-258/14, 13 June 2017). При цьому Суд Європейського Союзу взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іонель Панфіл проти Румунії" (Case of Ionel Panfile v. Romania, № 13902/11).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких правових норм для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку із чим останній, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, а потім - частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Аналогічна позиція з приводу застосування статті 50-1 Закону № 1789-XII також висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а.

Повертаючись до суті та обсягу заявлених вимог, судова колегія доходить до переконання, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі Закону № 1789-ХІІ та постанови № 657 станом на 27 лютого 2018 року, на рівні закону не передбачено (не врегульовано) можливості, умов і порядку перерахунку пенсії за вислугу років для непрацюючих пенсіонерів органів прокуратури.

Отож, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та не вбачає підстав для їх задоволення.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 серпня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.