Рішення № 75834538, 10.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2018 року

м. Полтава

Справа №816/2037/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19176,93 грн та пені у розмірі 656,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. 09.07.2018 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 62-64/. При цьому зазначив, що ТОВ "Відродження" у 2017 році додатково створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та щомісячно поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні осіб даної категорії.

3. Заяви сторін по суті спору.

19.07.2018 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 71/, у якій представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог. Звертала увагу на те, що Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виконання обов'язку з працевлаштування осіб з інвалідністю.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30621387.

Відповідачем 15.05.2018 до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, вх. №4217 /а.с. 5/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2017 році становила 13 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 498,56 тис. грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2017 рік – нуль.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2017 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов’язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19176,93 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 656,07 грн /а.с. 6/.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (в редакції, чинній упродовж 2017 року) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

ВИСНОВКИ СУДУ

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2017 році був зобов’язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування відповідної особи, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

Судом до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію про те, чи подавалися відповідачем упродовж 2017 року до державної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до отриманої інформації, відповідач упродовж 2017 року щомісячно подавав звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН із зазначенням інформації про наявність вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю на посаду сторожа /а.с. 46-59/.

Крім того, позивачем додано до позовної заяви копію листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 25.05.2018 вих. №1256 з інформацією щодо подання відповідачем звітів за формою №3-ПН упродовж 2017 року /а.с. 11-12/.

Отже, відповідач створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомив державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування такої особи.

Суд зауважує, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов’язком самостійно займатися пошуком осіб даної категорії для працевлаштування.

У листі від 26.06.2018 вих. №1506 Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості повідомив суд, що у 2017 році до ТОВ "Відродження" було направлено для працевлаштування одну особу з інвалідністю, яка від працевлаштування відмовилась /а.с. 46/.

Докази необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у матеріалах справи відсутні.

Суд наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем доведено той факт, що ним виконано вимоги Закону №875-XII, а саме: створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та щомісячно упродовж 2017 року повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця та про потребу у працевлаштуванні такої особи.

Відтак, за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Відродження" адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до приписів Закону №875-XII.

За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба