Рішення № 75834309, 31.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1790/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Зла А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконними і скасування постанов про накладення штрафу ,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_3 (79053, АДРЕСА_3) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, пл.Міцкевича,8, м.Львів) про визнання незаконними і скасування постанов про накладення штрафу.

Ухвалою від 04 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 10 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.11.2017 року відповідач виніс постанови про накладення штрафу №13/01/127/2406-495 та № 13/01/127/2406-494. Позивач вказані постанови вважає незаконними та протиправними, та такими, що підлягає скасуванню. Зазначають, що продавець магазину - ОСОБА_5, надала перевіряючим пояснення, в яких повідомила, що вона стажує на посаду продавців двох осіб, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, з 18.10.2017 року. Вказують, на те, що посадовими особами під час перевірки не було взято до уваги те, що 18.10.2017 року ОСОБА_6, та ОСОБА_7, прийшли в мазанин «Алкоголь - тютюн» для можливого оформлення трудових відносин та взяли з собою паспорти. На момент проведення перевірки їхня робота мала ознайомлювальний характер з місцем праці та особливостями проведення перевірки. Вказують, що ОСОБА_5,ОСОБА_8, та ОСОБА_9, прийняті на роботу згідно належного порядку. Крім того, вказують на те, що позивача не було повідомлено належним чином та в строки, для ознайомлення з повідомленням про розгляд справи. Позивачу не були роз'ясненні права і обов'язки, не було заслухано, та досліджено докази, які має право подавати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 18.10.2017 року № 1554-П інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові ОСОБА_10, та інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість населення та інших нормативно правових актів у м. Львові ОСОБА_11, та ОСОБА_12, на підставі пп.6 п.5 Порядку за листом ГУ ДФС у Львівській області від 11.10.2017 року № 5674/9/13-01-13-06-11 в термін з 18.10.2017 по 19.10.2017 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, відпочинку, оплати праці у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_4.

18.10.2017 року для здійснення інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 управлінням Держпраці у Львівській області було видано направлення № 1519 на здійснення інспекційного відвідування у період з 18.10.2017 року по 19.10.2017 року .

За результатами інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відповідачем складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13-01-127-2406.

Відповідно до зазначеного акту перевірки, ГУ Держпраці у Львівській області встановлено наступні порушення позивачем:

- ч. 1 та 3 ст.24 КЗпП України, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, працівники допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено постановою КМУ № 413;

- ч.6 ст.95КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», згідно наданого штатного розпису від 31.12.2017 року, що вводиться в дію з 01.01.2017 року ОСОБА_13, на посаді продавця встановлений оклад 3200 грн. Згідно наданого штатного розпису від 30.06.2017, що вводиться в дію з 01.07.2017 ОСОБА_13, на посаді продавця встановлений оклад 3300 грн. При огляді наданої розрахункової платіжної відомості № НЗП - 000006 що підтверджує виплату заробітної плати ОСОБА_13, за червень 2017 року встановлено, що не проведено до нарахування та оплати індексації даному працівникові за червень 2017 року;

- ч. 1 ст.115 КЗпП України, ч. 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», при огляді розрахунково - платіжних відомостей, що підтверджують виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_13, в період вересень 2016 - вересень 2017 року встановлено, що виплата заробітної плати за зазначений період часу проводилася одноразово.

07.11.2017 року перший заступник начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_14, на підставі акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2017 року № 13/01/127/2406-495 прийняла постанову № 13/01/127/2406-495 про накладення на ФО-П ОСОБА_3, штрафу у розмірі 480 000 гривень.

07.11.2017 року перший заступник начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_14, на підставі акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2017 року № 13/01/127/2406-495 прийняла постанову № 13/01/127/2406-494 про накладення на ФО-П ОСОБА_3, штрафу у розмірі 32 000 гривень.

ГУ Держпраці у Львівській області надіслало позивачу листа за № 11106/2/11-30, в якому було повідомлено, позивача про те, що розгляд справи відбудеться 07.11.2017 року о 11:30 год., в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,8, 7 поверх, приймальня керівника. (а.с.40).

Постанови про накладення штрафу від 07.11.2017 року № 13/01/127/2406-495 та № 13/01/127/2406-494 є предметами оскарження.

Надаючи правову оцінку постанові № № 13/01/127/2406-495 від 07 листопада 2017 року, суд виходить з наступного.

Із змісту зазначеної постанови випливає, що підставою для її винесення послугували встановлені в акті перевірки порушення вимог частини 1 та частини 3 ст.24 КЗпП України, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 На виконання листа ГУ ДФС у Львівській області від 11.10.2017 № 5674/9/13-01-13-06-11 щодо можливих порушень законодавства про працю в частині укладення трудових відносин з працівниками у Фізичної - особи підприємця ОСОБА_3. Головним управління Держпраці у Львівській області видано наказ від 18.10.2017 №1554-П, на підставі якого інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_2. Місце здійснення господарської діяльності АДРЕСА_4. За результатами виходу по адресі вул. Горської, 7 у м. Львові, встановлено, що за даною адресою: знаходиться магазин «Алкоголь - тютюн». В ході інспекційного відвідування виявлено дві особи за виконанням трудової функції (безпосередній продаж товарів покупцям), що підтверджують фото долучені до матеріалів інспекційного відвідування наданих усних пояснень даних осіб виконання ними трудової функції відбувається в порядку проходження ними стажування на посаду продавця. У наданні інформації необхідно ідентифікації згаданих осіб було відмовлено та письмові пояснення також не були наданні в телефонному режимі особа, що назвалась ФОП ОСОБА_3, повідомила, що прибуде за адресою: вул. Горської 7, м. Львів або вул. Івасюка, 2Б, м. Винники. До того часу пояснень осіб виявлених за виконанням трудової дисципліни не буде надано. У зв'язку з неможливістю ідентифікувати вищезазначених осіб, що здійснювали відпуск товару, головним державним інспектором Веліахмедовим Б.З. було здійснено виклик чергового наряду поліції ГУНП у Львівській області. Після прибуття представників поліції у складі майора поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15, округ 551 та лейтенанта поліції ОСОБА_16, ними було встановлено, що одна з зазначених осіб - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: с. Ставчани, Пустомитівського району, Львівської області; друга особа ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Через дві години від початку здійснення інспекційного відвідування, за вказаною адресою прибула особа, що назвалась продавцем магазину - ОСОБА_5, з наданих письмових пояснень, вона працює на даній посаді у ФОП ОСОБА_3, з 15.10.2017 року з графіком роботи 9:00 до 18, щоденно, сім днів на тиждень. Починаючи з 18.10.2017 вона стажує на посаду продавця двох осіб: ОСОБА_17 та ОСОБА_7

Відповідно до наказу №18/10/17 від 18.10.2017 року по особовому складу було прийнято на роботу ОСОБА_5, на посаду продавця з 19.10.2017 року. (а.с.95).

Згідно наданих пояснень від 18.10.2017 року о 16:15, продавця ОСОБА_5, вбачається що вона працює, у ФОП ОСОБА_3, по вул. Горської 7, в магазині «Алкоголь - тютюн» з 15.10.2017 року, а 18.10.2017 року на робочому місці залишила стажерів ОСОБА_17, та ОСОБА_7, оскільки виходила в туалет.

З копії повідомлення про прийняття працівника на роботу слідує, що позивач на вимогу положень постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_18, та ОСОБА_5, 19.10.2017 року. (а.с.72).

Судом встановлено, що згідно пояснень ОСОБА_5, від 18.10.2017 року, яка перебуває на посаді продавця з 15.10.2017 року та на момент проведення інспекційного відвідування, а саме 18.10.2017 року, копій наказів та повідомлень в ДФС стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_17 на роботу в ході проведення інспекційного відвідування надано не було.

Також було здійснено інспекційне відвідування за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, АДРЕСА_4 встановлено, що за даною адресою знаходиться магазин «Алкоголь - Тютюн». В ході інспекційного відвідування виявлено дві особи за виконанням трудової функції (безпосередній продаж товарів покупцями), що підтверджують фото долучені до матеріалів інспекційного відвідування. Головними державними інспекторами ОСОБА_11, вищезазначеним особам було запропоновано надати документи, які засвідчували особу, та надати письмові пояснення. У наданні інформації необхідної для ідентифікації згаданих осіб було надано документи, а саме: паспорт ОСОБА_19, серія НОМЕР_2, виданий Пустомитівським РВ УМВС у Львівській області 18.02.2004, ідентифікаційний код НОМЕР_1; закордонний паспорт ОСОБА_9, серія НОМЕР_3 виданий 09.08.2017. З наданих письмових пояснень ОСОБА_9, працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_3, з позмінним графіком роботи та робочим часом 9:00 до 19:00, та оплатою праці 1600 грн. З наданих письмових пояснень ОСОБА_19, вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_3, стажування проходить безоплатно з робочим графіком 5 годин на день, вихідний день неділя.

Згідно наданих пояснень 18.10.2017 року о 15:03, продавця ОСОБА_9, вбачається що така працює у ФОП ОСОБА_3, позмінно з 9:00 до 19:00.

Відповідно до наказу №17/10/17 від 17.10.2017 року по особовому складу було прийнято на роботу ОСОБА_9, на посаду продавця з 19.10.2017 року. (а.с.91).

Згідно наданих пояснень 18.10.2017 року о 14:59 ОСОБА_19, вбачається, що на даний момент проходить стажування у магазині безоплатно.

Відповідно до наказу №16/10/17 від 16.10.2017 року по особовому складу було прийнято на роботу ОСОБА_8, на посаду продавця з 19.10.2017 року. (а.с. 93)

З копії повідомлення про прийняття працівника на роботу слідує, що позивач на вимогу положень постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_8, та ОСОБА_9, 19.10.2017 року. (а.с.70).

Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами пункту шостого частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов'язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства позивач в порушення вимог ст.24 КзпП України допустив до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено постановою КМУ від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" ОСОБА_19, з 18.10.2017 року, ОСОБА_9 з 18.10.2017 року, ОСОБА_5, з 15.10.2017 року, ОСОБА_7, з 18.10.2017 року та ОСОБА_17 з 18.10.2047 року, а тому суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу № 13/01/127/2406-495 від 07.11.2017 року відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку постанові № 13/01/127/2406-494 від 07 листопада 2017 року, суд виходить з наступного.

Із змісту зазначеної постанови випливає, що підставою для її винесення послугували встановлені в акті перевірки порушення вимог частини ч.6 ст.95КЗпП України, ст.. 33 Закону України «Про оплату праці». Згідно наданого штатного розпису від 31.12.2017 що вводиться в дію з 01.01.2017 року ОСОБА_13, на посаді продавця встановлений оклад 3200 грн. Згідно наданого штатного розпису від 30.06.2017 року що вводиться в дію з 01.07.2017 року ОСОБА_13, на посаді продавця встановлений оклад 3300 грн. При огляді наданої розрахунково - платіжної відомості № НЗП -000006, що підтверджує виплату заробітної плати ОСОБА_13, за червень місяць 2017 року встановлено, що не проведено до нарахування та оплати індексацію даному працівнику за червень 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про оплату праці», норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно із ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація де населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно з ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягають індексації згідно з чинним законодавством.

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантії в оплаті праці.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач в спростування даного порушення та докази в їх підтвердження не можуть бути підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.02.2018 року у справі № 465/445/17, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 за ч.3 ст.41 КУпАП - закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП.

Вказане судове рішення, на переконання суду, не доводить протиправності спірного рішення відповідача та не є обов'язковим для суду в розумінні ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4. ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст.90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Підтвердженням наведеного слугують приписи ч.7 ст.78 КАС України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2016 року у справі № К/800/37663/15.

За таких умов суд вважає, що встановлені постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.02.2018 р. у справі № 465/445/17 обставини є відмінними від обставин, які досліджені в цій справі, а відтак не мають преюдиційного значення.

Судом під час розгляду адміністративної справи № 813/1790/18 надано оцінку зібраним доказам, оцінено їх належність та допустимість. У зв'язку з цим розгляд справи здійснено на підставі безпосередньо встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність оскаржуваного рішення підтверджена належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Повний текст рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.