Постанова № 75834022, 17.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1307/18 Справа № 205/3243/17 Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Лаченкової О.В., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року по справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи: приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Ялова Ольга Михайлівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Яна Семенівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєва Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Михайлович, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м.Дніпропетровська) про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, витребування майна,-

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом, яким просив визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло від 11.05.1996р., видане ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 16.06.2005р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та витребувати квартиру від ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради. В обґрунтування позову прокурор посилався на безпідставне вибуття із комунальної власності міста у власність ОСОБА_2 та інших осіб квартири АДРЕСА_1, оскільки квартира перебувала у користуванні ОСОБА_12 з 1982 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та не була приватизованою.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2017р. у задоволенні позову Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради - відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області просив скасувати вказане рішення суду, посилаючись на його невідповідність вимогам закону та дійсним обставинам, неправильне застосування судом першої інстанції позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилалася на її необгрунтованість, наявність у міської ради можливості з дня смерті єдиного наймача спірної квартири дізнатися про вибуття останньої з комунальної власності та своєчасно намагатися відновити права територіальної громади.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову за такими підставами.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції посилався одночасно на доведеність факту фальсифікації виготовленого невстановленими особами свідоцтва про право власності на житло спірної квартири, проте виходив з того, що прокурором пропущено трирічний строк позовної давності, який почався з дати смерті єдиного наймача квартири ОСОБА_12

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 23.09.1982р. ОСОБА_12 на сім'ю з однієї особи видано ордер на право зайняття жилого приміщення однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.19 т.1). Розпорядженням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від25.04.1984р. вказаному будинку з будівельним номером присвоєно поштову адресу - «АДРЕСА_1» (а.с.12 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 померла (а.с.20 т.1).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.05.1996р. «виконкомом міської ради народних депутатів» квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.23 т.1). 16.06.2015р. право власності ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі права власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Камянського міського нотаріального округу Яловою О.М. (а.с.13-18 т.1).

16.06.2015р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Яловою О.М. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_11, та ОСОБА_3 Того ж дня, 16.06.2015р., право власності на вказану квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 (а.с.24,25 т.1).

20.06.2015р. нотаріально посвідчено договір, за яким ОСОБА_3 подарував ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26 т.1).

11.09.2015р. нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_9 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_10 (а.с.27,28 т.1).

10.05.2016р. нотаріально посвідчено договір, за яким ОСОБА_10 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 за 53953грн. (а.с.29 т.1).

За даними КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012р. відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 - відсутні (а.с.31 т.1).

За відомостями департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації житлового фонду будинок АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Дніпро, а інформація щодо передачі квартири №4 вказаного будинку у приватну власність громадянам - відсутня (а.с.64,101 т.1).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього закону оформлюється свідоцтвом про право власності квартири (будинку).

Встановлені на підставі наявних доказів обставини свідчать, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Дніпро, рішень щодо передачу її приватну власність у порядку приватизації у передбаченому законом порядку компетентними органами не приймалося та свідоцтв про право власності на неї не видавалося. З 23.09.1982р. єдиним наймачем квартири до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була лише ОСОБА_12 Зазначені факти та обставини нічим не спростовано. За таких обставин видане ОСОБА_2 від імені виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 11.05.1996р. свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_2, відповідно до вимог ч.1,3 ст.203, ст.215 ЦК України є недійсним. У зв'язку з цим на підставі вимог ч.1,3 ст.203, ст.215 ЦК України є недійсним і укладений та нотаріально посвідчений 16.06.2015р. від імені ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 по відчуженню її ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 не мав права відчужувати квартиру АДРЕСА_1 і з комунальної власності територіальної громади міста Дніпро вона вибула поза волею останньої, квартира на підставі вимог ст.388 ЦК України підлягає витребуванню від ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

З'ясовуючи обставини щодо пропуску прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено ОСОБА_4 (а.с.93,94 т.1), апеляційний суд з наявних у матеріалах справи доказів вбачає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_4 вважала, що перебіг трирічного строку позовної давності почався з 11.05.1996р. - з часу видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1.

Однак вказане твердження суперечить встановленим судом обставинам, які свідчать про те, що свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 органом приватизації у встановленому законом порядку не видавалося ні ОСОБА_2 - 11.05.1996р., ні взагалі іншим особам. За офіційними відомостями квартира на час смерті її наймача ОСОБА_12 була не приватизована. Про наявність свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 від 11.05.1996р. на ім'я ОСОБА_2 вперше стало відомо лише з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру на підставі даного свідоцтва - 16.06.2015р. Саме у вказаний день - 16.06.2015р. на підставі недійсного свідоцтва відбулася як перша реєстрація права приватної власності на квартиру, так і перше її незаконне відчуження. Безпосередньо після вчинення зазначених дій на факт незаконності та фіктивності приватизації квартири відбулася негайна реакція як житлових органів органу місцевого самоврядування, так і органів прокуратури і вже 31.07.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості (а.с.21,100 т.1), а 25.05.2017р. - звернення прокурора до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при застосуванні позовної давності за заявою ОСОБА_13 вважав, що перебіг трирічного строку позовної давності почався з дня смерті наймача квартири ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте, вказаний висновок суду суперечить вимогам закону, оскільки сам по собі факт смерті наймача не свідчив ні про вибуття квартири, яку вона займала, з комунальної власності територіальної громади, ні про порушення прав чи інтересів територіальної громади, ні про виникнення у неї права на судовий захист та звернення до суду.

Враховуючи зазначені обставини, які свідчать про те, що звернення прокурора до суду 25.05.2017р. з даним позовом відбулося у межах передбаченого ч.1 ст.257 ЦК України трирічного строку, підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності не вбачається.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та встановленим обставинам, його рішення на підставі п.3,4 ст.376 ЦК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2,13 ст.141 ЦПК України на повернення судових витрат на користь Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 з ОСОБА_2 слід стягнути 2600грн., з ОСОБА_3 - 1000грн., з ОСОБА_4 - 1800грн., а на користь прокуратури Дніпропетровської області - з ОСОБА_2 - 2640грн., з ОСОБА_3 - 880грн., з ОСОБА_4 -1760грн. (а.с.11,206 т.1).

Керуючись ст.ст.258,367,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року скасувати.

Позов Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 11.05.1996р. на ім'я ОСОБА_2 про його право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним нотаріально посвідчений та укладений 16.06.2015р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Витребувати від ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути на повернення судових витрат: на користь Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 з ОСОБА_2 - 2600грн., з ОСОБА_3 - 1000грн., з ОСОБА_4 - 1800грн.; на користь прокуратури Дніпропетровської області - з ОСОБА_2 - 2640грн., з ОСОБА_3 - 880грн., з ОСОБА_4 -1760грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Лаченкова О.В. Посунся Н.Є.