Рішення № 75833828, 01.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року № 810/1232/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації, Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації (відповідач-1), Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (відповідач-2) у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, яке оформлене протоколом №192 засідання комісії від 15.11.2017, щодо відмови ОСОБА_1 у підтвердженні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_2 від 26.10.2004 виданим необґрунтовано;

- зобов'язати Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області скасувати розпорядження начальника управління від 13.12.2017 та поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2017.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до якої додав документи, які дозволять однозначно ідентифікувати конкретний період участі ОСОБА_1 у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зону небезпеки, у якій ОСОБА_1 виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, військову частину, у складі якої ОСОБА_1 виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також дозу опромінення, отриману ОСОБА_1 у зв'язку з такими роботами.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у підтвердженні його статусу як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач-1 позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у ході розгляду питання про обґрунтованість видачі позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були отримані архівні довідки з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, відповідно до яких документи, що свідчать про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в архіві відсутні.

Відповідач-2 позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачеві, як учасникові ліквації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, була призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку на десять років. Відповідач-2 стверджує, що оскільки позивач втратив статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстави для поновлення виплати йому пенсії відсутні.

У судове засідання, призначене на 16.05.2018, учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивача 16.05.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання, у якому він просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі про причини неявки суд не повідомили, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 жовтня 2004 року Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії НОМЕР_2 (а.с. 16).

Судом з'ясовано, що у листопаді 2016 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації із заявою про видачу дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 22).

Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, а також отримавши листи Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році прийняте рішення, оформлене протоколом від 15.11.2017 №192, яким ОСОБА_1 відмовлено у підтвердженні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 24).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, для встановлення пільг і компенсацій відносяться до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 №51 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №51)

Пунктом 3 Порядку №51 передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Відповідно до пункту 12 Порядку №51, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт.

Пунктом 4 Положення про комісію Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.11.1998 №594, передбачено, що комісія в межах своїх повноважень: приймає рішення про визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або евакуйованого із зон відчуження в 1986 році.

Отже, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на отримання статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, є факт участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у певний період.

Відповідно до пункту 10 Порядку №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Таким чином, військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А синього кольору видаються на підставі військового квитка і довідки командира військової частини про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про видачу дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачем було додано військовий квиток та довідку командира Зведеної Оперативної Групи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 20.10.1986 №198.

Довідкою командира Зведеної Оперативної Групи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 20.10.1986 №198 підтверджується, що ОСОБА_1 з 26 травня по 20 жовтня 1986 року виконував завдання у складі Зведеної Оперативної Групи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні №3 - два дні, у зоні №2 - 36 днів, у зоні №1 - 43 дні. За час виконання вказаних робіт отримав дозу опромінення 13,5 рентген (а.с. 55-56).

Аналогічні відомості наведені у військовому квитку позивача, на сторінці 23 якого міститься запис, відповідно до якого ОСОБА_1 з 26 травня по 20 жовтня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 57).

Таким чином, позивачем до заяви про видачу йому дубліката посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були надані передбачені пунктом 10 Порядку №51 документи, які дозволять однозначно ідентифікувати конкретний період участі позивача у заходах, направлених на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, зону небезпеки, у якій позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, військову частину, у складі якої позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також дозу опромінення, отриману позивачем у зв'язку з такими роботами.

Суд зазначає, що зазначені документи не містять будь-яких розбіжностей чи неточностей та містять підписи осіб, відповідальних за їх складання, які скріплені печатками відповідних установ.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що позивач, відповідно до вказаних положень законодавства, мав право на встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на видачу йому посвідчення синього кольору серії А.

Посилання відповідача-1 на архівні довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.04.2017 №179/1/4290 та від 05.09.2017 №179/1/9318 суд оцінює критично, позаяк вказані довідки не спростовують засвідчених наданими позивачем документами фактів його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд також зауважує, що зазначені довідки не мають переважного значення під час вирішення питання про встановлення військовослужбовцеві статусу особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суд зазначає, що за змістом пункту 10 Порядку №51, для видачі посвідчення достатньо або військового квитка і довідки командира військової частини про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, або архівної довідки.

Слід зазначити, що, у даному випадку, достовірність довідки командира Зведеної Оперативної Групи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 20.10.1986 №198, як і наявного у військовому квитку позивача запису про його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, спростована не була.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем до матеріалів справи було також надано довідку Васильківського об'єднаного міського військового комісаріату від 13.07.2016 №1649, якою також підтверджується факт участі позивача у період з 26.05.1986 по 20.10.1986 у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У свою чергу відповідач-1 в оспорюваному рішенні не зазначив будь-яких обставин, з яких надані позивачем документи були відхилені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-1 необґрунтовано не взяв до уваги документи, якими підтверджується факт відрядження позивача до зони відчуження та виконання ним завдань з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку, що оспорюване рішення визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям не відповідає, позаяк прийняте непропорційно та без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За викладених обставин, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 15.11.2017, яке оформлене протоколом №192, є протиправним та підлягає скасуванню.

У частині вимог позивача про зобов'язання Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київській області скасувати розпорядження від 13.12.2017 та поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.

Судом встановлено і визнається сторонами, що позивач перебуває на обліку в Васильківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області з 23.11.2016 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Розпорядженням начальника Васильківського об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області від 13.12.2017 вирішено припинити виплату позивачеві пенсії за віком.

Як вбачається зі змісту вказаного розпорядження, підставою для припинення виплати пенсії слугувало рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 15.11.2017, яке оформлене протоколом №192 (а.с. 40).

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно абзацу 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, пенсія із зниженням пенсійного віку призначається, зокрема, особам, які мають статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що засвідчений відповідним посвідченням.

Пунктом першим частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Беручи до уваги, що рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 15.11.2017, яке оформлене протоколом №192, факт видачі позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було визнано необґрунтованим, суд дійшов висновку, що відповідач-2 на момент прийняття розпорядження від 13.12.2017 мав підстави для припинення виплати ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, беручи до уваги, що рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 15.11.2017, яке оформлене протоколом №192, є протиправним та скасованим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача-2 обов'язку поновити позивачеві виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги ст.13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Аналогічний правовий висновок був викладений у постанові Верховного суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, у якій ВСУ зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки під час розгляду справи висновки Комісії, які стали підставою для припинення виплати пенсії позивачеві, щодо необґрунтованості видачі позивачеві посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не підтвердились, зважаючи на необхідність забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у десятиденний строк з дня набрання рішенням у цій справі законної сили поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2017.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки права позивача, у тому числі на виплату пенсії, були порушені внаслідок прийняття Комісією Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році протиправного рішення про факт необґрунтованої видачі позивачеві посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню повністю за рахунок відповідача-1.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 15.11.2017, яке оформлене протоколом №192 від 15.11.2017, щодо відмови ОСОБА_1 у підтвердженні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_2 від 26.10.2004 виданим необґрунтовано.

Зобов'язати Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у десятиденний строк з дня набрання рішенням у цій справі законної сили поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2017.

Стягнути з Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відлучення, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році (місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Л.Українки, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 08619, Київська область, Васильківський район, с. Варовичі, вул. Поліська, 21) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 01.06.2018.

Суддя Панченко Н.Д.