Постанова № 75833439, 08.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/582/2018(м)

263/4498/17

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 263/4498/17

Номер провадження 22-ц/775/582/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі суддів Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.,

секретар судового засідання

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «НВТ-Плюс»

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року, у складі судді Томіліна О.М.,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НВТ-Плюс» (далі ТОВ «НВТ-Плюс) про відшкодування майнової та моральної шкоди, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2013 року вона уклала договір за №505 Н з ТОВ «НВТ - Плюс», в особі директора Мединіна В.В., на спостереження за засобами сигналізації та реагування груп затримання. Згідно з даним договором відповідач зобов'язався від її імені і за її рахунок забезпечити цілодобовий нагляд за станом засобів сигналізації, встановлених у її квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір продовжувався щорічно відповідно до п.9 договору. Вважає, що відповідач неналежним чином виконував та продовжує виконувати зобов'язання за договором, оскільки з її квартири почали регулярно зникати речі, які мають матеріальну цінність, внаслідок чого їй було заподіяно, відповідно до уточненої позовної заяви, майнову шкоду в сумі 877 430 грн. У зв'язку з викраденням та псуванням майна вона відчувала постійно душевне хвилювання, що спричинило їй розлад здоров'я та додаткові витрати на придбання медичних препаратів в сумі 1 738,05 грн. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань триває з 2013 року і спричиняє шкоду її фізичному та психологічному здоров'ю. Просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування майнової шкоди 877 430 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «НВТ-Плюс» просить судове рішення залишити без змін, вказавши, що у відносинах з ОСОБА_1 товариство діяло в межах договору від 13 вересня 2013 року; доказів порушення прав та законних інтересів позивача саме товариством не представлено, а тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, які підтримали скаргу, заперечення проти скарги представника ТОВ «НВТ-Плюс» Безуєвського Ю.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «НВТ - Плюс» (виконавець) уклали договір за №505Н на спостереження за засобами сигналізації і реагування груп затримання.

У квартиру ОСОБА_1 відповідно додатку №1 до договору №505Н від 13 вересня 2013 року та акту прийому в експлуатацію засобів сигналізації передано наступне обладнання: кронос ОП4Р, АКБ, Антену штирьову, зчитувач ТМ, сповіщувач СМК та сповіщувач SWAN QUAD.

09 лютого 2017 року ОСОБА_1 з ТОВ «НВТ - Плюс» уклала аналогічний договір за №1212 Н на спостереження за засобами сигналізації і реагування груп затримання.

Згідно наданих рахунків-фактур позивачем регулярно та належним чином оплачувалися послуги відповідача відповідно до умов договорів в розмірі 150 грн. на місяць.

16 січня 2014 року на адресу Кальміуського (Іллічівського) відділу поліції в Донецькій області надійшла з прокуратури для перевірки заява ОСОБА_1 про те, що невідома особа проникає до її місця проживання та замінює нові речі на старі. Ознак кримінального правопорушення не встановлено (т.2 а.с.72-82,106).

З відповіді прокуратури Донецької області від 22 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року зверталася шість разів до прокуратури Донецької області з питань крадіжки майна з її квартири (т.2.а.с.50-66).

21 липня 2017 року ТОВ «НВТ - Плюс» повідомило позивача про дострокове припинення дії договору у відповідності до п.9.2 договору (т.1а.с. 205-206).

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неналежне виконання ТОВ «НВТ - Плюс» зобов'язань за договором про спостереження за засобами сигналізації і реагування груп затримання та давали б підстави для відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди за рахунок відповідача.

Колегія вважає, що висновки суду про відмову у позові є законними та обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та представленим доказам.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За положеннями ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до п. 1.1 даного договору «Замовник» (ОСОБА_1.) доручає, а «Виконавець» (ТОВ «НВТ - Плюс») зобов'язується від імені та за рахунок «Замовника» забезпечити нагляд за станом засобів сигналізації, встановлених на об'єкті «Замовника»: «Квартира», розташована за адресою: АДРЕСА_1, а в обумовлений цим договором час - забезпечити прибуття мобільної групи «Виконавця» на об'єкт «Замовника», у випадку надходження сигналу «Тривога» з «Об'єкта».

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

За умовами договору від 13 вересня 2013 року, позивач щомісячно проводила оплату наданих послуг в розмірі 150 грн., що підтверджується представленими квитанціями.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Ст. 906 ЦК України визначає, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Як вбачається зі справи, обґрунтовуючи свої вимоги до ТОВ «НВТ - Плюс» про відшкодування майнової і моральної шкоди, позивач зазначила, що після укладення договору з відповідачем 13 вересня 2013 року і за останні сім років у неї з квартири АДРЕСА_1 було викрадено наступне майно: ікони з бісеру розмірами 18,5 х 23 см, 20 х 28 см у кількості 8 штук, картини вишиті хрестиком розмірами 62 х 86 см., 45 х 100 см., 45 х 70 см., 54 х 77 см., 57 х 67 см., 40 х 110 см., 46 х 56 см., 40 х 53 см., 42 х 43 см у кількості 11 штук, картини з бісеру розмірами 39 х 61 см., 46 х 63 см., 35 х 44 см., 49 х 55 см., 38 х 71 см у кількості 6 штук, картини розмірами 42 х 96 см., 59 х 72 см., 81 х 96 см., 62 х 78 см. кількістю 4 штуки, картину «Кармен з бісеру», розміром 40 х 51 см., серветки 16 штук розмірами 20 х 20, 45 х 45, наволочки у кількості 10 штук, розмірами 40 х 40 см., 42 х 42 см., 35 х 35 см., 30 х 30 см., газетницю розміром 30 х 45 см., кількістю 2 штуки, гарбузи різних розмірів у кількості 4 штук, скатертини для телевизору 2 штуки, розмірами 62 х 85 см., накидки для

табуретів у кількості 10 штук, розмірами 26 х 26 см. та 40 х 40 см., карманчики для дрібниць 2 штуки, розміром 12 х 20 см., холодильники «Норд» двохкамерний та «Днепр», телевізор Японія «Панасонік», телевизор «ОРЕRА», кондиціонер, центрофугу, пральну машину, газову плиту, пилосос «Урал»/«Сатурн», швейну електро - приводну машину «Подольська», швейну машину «Зінгер» з електро - приводом, електричний міксер у кількості 2 штук, електричні блендери у кількості 3 штук, електричні праски у кількості 20 штук, лічильники холодної та горячої води у кількості 10 штук, 2 люстри, годинник настінний, електричний масажер «Японія», світильники настінні з мраморною вставкою у кількості 2 штук, світильники кухонні, ванні у кількості 27 штук, прасувальні дошки у кількості 5 штук, плеєра у кількості 2 штук, електричний самовар, металеві двері у кількості 2 штук, постільні приналежності у кількості 40 штук, різного типу та розміру рушники ( банні та кухонні) у кількості 125 штук, пальто шкіряне «Туреччина», піджак шкіряний «Туреччина», сумку шкіряну дорожню «Туреччина», сумку «Італія», сумку дорожню з малиновими вставками, стіл журнальний - дзеркальний 2-х ярусний, набір каструль «Туреччина», електричну м'ясорубку, сапоги у кількості 5 пар, лосини, шкарпетки, плавки, колготки, гольфи, янтарні буси у кількості 9 штук, тюль на вікна різних розмірів, загальним метражем 29, 5 метрів, гроші у кількості 69000 тисяч, богемне скло у кількості 12 штук, кришталеві креманки «Чехія» у кількості 12 штук, кришталеві чашки «Чехія» у кількості 2 штуки, криштальні стопки у кількості 12 штук, келихи у кількості 12 штук, чарки на ніжках кришталеві «Чехія» у кількості 24 штук, вази для квітів у кількості 5 штук, салатниці кількістю 7 штук, тортовниці (велику та маленькі ) у кількості 3 штук, хустки пухові 2 штуки, срібні ланцюжки у кількості 6 штук, кольє з різбляним малюнком, кольє з фіанітом, браслет, сережки, звичайний браслет, кулон троянди, сережки з фіанітом, перстень з фіанітом, обручку з фіанітом, печатку золоту, золотий годинник, сережки з рубіном та янтарем, сережки янтарні з підвіскою, обручку з березою, ланцюжки золоті у кількості 3 штук, кулон рефленний різьблений, перстень з діамантом, золоту монету вагою 10 грамів, набір з дерева, велике блюдо - салат, сахар, варення, набір чашок з блюдцями, пальто зимове, два плащі, зонт -тростинку «Італія», старовинну ікону, сушарки для білизни у кількості 2 штук, каракулеву шубу, дублянку ГДГ, чернобурку, прилад для вимірювання тиску, різні види продуктів, портрети, дверні замки у кількості 11 штук, срібну брош з діамантом, кашемірове напівпальто, столові сервізи 2 штуки на 12 персон та 2 штуки на 6 персон. Вказане майно позивачкою оцінено на 877 430 гривень.(т.1 а.с.184-186).

Заперечуючи проти позові представник ТОВ «НВТ - Плюс» посилався на те, що про факти стороннього проникнення до квартири позивача вона товариство не повідомляла та надходження сигналу «Тревога» за час дії договорів з ОСОБА_1 до товариства не надходило.

Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у позові про відшкодування майнової і моральної шкоди, оскільки в ході судового розгляду не встановлено таких порушень умов договору від 13 вересня 2013 року з боку ТОВ «НВТ - Плюс», які б давали підстави стверджувати, що діями товариства або його керівника Мединіна В.В. позивачу заподіяна майнова шкода в сумі 877 430 грн. та є підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач постійно порушував умови договору (п.п.1.1,1.3,3.5,5.3,9.2), а також її права; з дня укладення договору і до моменту його розірвання не здійснював технічного обслуговування охоронної сигналізації, оскільки вона в період з 13 вересня 2013 року до серпня 2017 року знаходилася в несправному стані і відповідач її ремонт та технічне обслуговування не здійснював.

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що при укладенні договору ОСОБА_1 підписала акт приймання в експлуатацію засобів сигналізації без застережень (т. а.с.40).

За поясненнями представника відповідача Безуєвського Ю.М. товариство виконувало умови договору в повному обсязі і протягом дії договору на пульт спостереження викликів за системою «Тривога» з адреси де проживає позивач не надходило.

Цих обставин позивач не спростувала та доказів не реагування товариства на її звернення з приводу проникнення до квартири та зникнення майна не надала.

При цьому, в суді апеляційної інстанції позивач підтвердила, що незважаючи на недоліки, на її думку в системі сигналізації, яка була встановлена в її квартирі відповідачем, вона ні разу з письмовою заявою до ТОВ «НВТ - Плюс» про усунення несправностей не зверталася, а в 2017 році продовжила термін дії договору і виконувала його умови про оплату послуг до отримання листа відповідача від 21 липня 2017 року про розірвання договору (т.1 а.с.205).

Той факт, що акти виконаних робіт згідно договору від 09 лютого 2017 року відповідачем не складалися, про що вказує позивач у скарзі, не може свідчити про неналежне виконання відповідачем умов договору.

Представник відповідача пояснив суду апеляційної інстанції, що оскільки з претензіями щодо нескладання актів ОСОБА_1 до ТОВ «НВТ - Плюс» не зверталася, а добросовісно проводила оплату за послуги, товариство не наполягало на укладенні цих актів.

Що стосується посилань у апеляційній скарзі на пояснення свідка ОСОБА_5, який показав, що ОСОБА_1 скаржилася на несправності сигналізації, а також крадіжки майна з її квартири, то цим показанням судом першої інстанції дана належна оцінка і висновки щодо відмови у позові зроблені з урахуванням і цих пояснень, відповідно до ст.89 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 не представила суду доказів наявності вказаного майна в її квартирі з часу укладення договору з ТОВ «НВТ - Плюс»; вартості майна переліченого у додатку до уточненої позовної заяви від 04 січня 2018 року; фактів роботи системи сигналізації в режимі «Тревога» та звернення з претензіями до ТОВ «НВТ - Плюс» з приводу неналежної роботи встановленої сигналізації та неналежного виконання умов договору.

Надані позивачем до справи фотокартки та список речей не є безспірним доказом того, що саме це майно, вартість якого вказана позивачем самостійно, знаходилося в квартирі позивача та зникло під час дії договору з ТОВ «НВТ - Плюс», внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 13 вересня 2013 року.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції позивач не надала і апеляційному суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує на те, що відповідач порушив умови п. 9.2 договору та розірвав його, повідомивши її про це менш ніж за 60 днів.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Між тим, ця обставина не може бути підставою для скасування рішення, яке переглядається, оскільки позов заявлено про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди і саме ці обставини були предметом дослідження суду першої інстанції, що і відобразилося в рішенні про відмову у позові.

Відповідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дійшовши висновку про законність судового рішення про відмову у позові ОСОБА_1, колегія вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду від 19 червня 2018 року - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення 13 серпня 2018 року.

Судді: Л.М. Кочегарова

О.М. Пономарьова

Т.Б. Ткаченко