Постанова № 75833340, 08.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/474/17 Номер провадження 22-ц/775/1051/2018

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Космачевської Т.В., Канурної О.Д.

за участю секретаря Дороніна Д.Р.,

представника позивачів ОСОБА_1,

представника Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції Вірченка Ю.М.

представника служби безпеки України Скрипнікова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції у залі судового засідання № 4 цивільну справу номер 219/474/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої в результаті проведення антитерористичної операції в селі Серебрянка Бахмутського району Донецької області, з апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_1, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року (суддя Павленко О.М.), -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

16 липня 2014 року їх квартира була пошкоджена снарядами в результаті проведення антитерористичної операції. Біля квартири розірвався снаряд. Від вибуху повилітали всі три вікна, вибуховою хвилею було вибито міжкімнатні двері. В квартирі були пошкоджені меблі, побутова техніка, особисті речі, посуд. У результаті цього квартира потребує ремонту. Посилаючись на положення статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», статті 22, 1166, 1177 ЦК України, статтю 86 Кодексу цивільного захисту України, практику Європейського суду з прав людини про абсолютну відповідальність держави, вважали, що відшкодовувати спричинену їм руйнуванням квартири матеріальну шкоду в сумі 50 000 гривень повинні відповідачі у справі солідарно, оскільки всі вони приймали участь у проведенні антитерористичної операції.

Відповідно заяви від 6 квітня 2018 року позивачі зменшили розмір позовних вимог, та, з урахуванням висновку про вартість збитків, який наданий суб'єктом оціночної діяльності, просили стягнути солідарно з відповідачів заподіяну їм матеріальну шкоду в розмірі 21 600 гривень (т. 1 а.с. 171).

27 березня 2017 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області на стороні відповідачів залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державну службу України з надзвичайних ситуацій та Службу безпеки України (т. 1 а.с. 112-113).

Ухвалою Артемівського міськрарйонного суду Донецької області від 7 лютого 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Головного управління Національної Гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України (т. 3 а.с. 39-40).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що звіт про оцінку матеріальних збитків, який позивачі надали в обґрунтування розміру заподіяної їй шкоди, не може бути допустимим доказом, оскільки у звіті окремо зазначено, що оцінювач особисто не відвідував і візуально не досліджував об'єкт оцінки, а користувався даними, наданими замовником. Враховуючи те, що питання про встановлення реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженої квартири оцінювачем не вирішувалось, замість цього оцінювачем визначалася вартість витрат на створення нового об'єкта без дослідження об'єкта оцінки, звіт про визначення розміру збитків, складений суб'єктом оціночної діяльності, не є належним доказом на підтвердження розміру збитків, що призвели до майнової шкоди. Клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, що відповідно до положень статей 76, 77 ЦПК України є належним доказом щодо предмета доказування, а саме розміру відновлювального ремонту, позивачем не заявлялось. Крім того, забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок державного бюджету здійснюється за умови попередньої добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання (частина дев'ята статті 86 Кодексу цивільного захисту України).

Разом з тим, позивачі не надали доказів того, що вони звертались до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області з пропозицією про добровільну передачу пошкодженої квартири чи можливості забезпечення її новим житлом замість пошкодженого.

Не погодившись з рішенням суду, позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_1, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильне дослідження і оцінку доказів, просять скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, визнавши правомірність позовних вимог про стягнення шкоди на підставі статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», не розглянув можливість такого стягнення завданої позивачу шкоди та відмовив у задоволенні позову.

Позивачі вважали безпідставними посилання суду першої інстанції на статтю 86 Кодексу цивільного захисту України, оскільки відповідачами суду не надано доказів про те, що позивачі відмовилися добровільно передати пошкоджену квартиру органу місцевого самоврядування. Крім того, вважали, що у законі не йдеться про обов'язково попередню передачу житла як передумови виплати грошової компенсації, а така передача може здійснитись як до, так і під час або після виплати компенсації, а вона від передачі квартири органу місцевого самоврядування не відмовляється.

Також вважали необґрунтованим висновок суду про те, що звіт про визначення розміру збитків, складений суб'єктом оціночної діяльності, не є належним доказом, оскільки згідно з частиною десятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна, що і було зроблено у наданому ними звіті.

Кабінет Міністрів України, як представник Держави Україна, подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що жодних підстав для відшкодування шкоди позивачам нема. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року без змін.

Третьою особою Державною службою з надзвичайних ситуацій надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції в своєму рішенні досить ґрунтовно та детально проаналізував надані докази та прийняв законне рішення. Просить апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року без змін.

Третьою особою Службою безпеки України надано відзив на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив докази та обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення справи, рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою і безпідставною.

Учасники судового розгляду були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання представники Державної казначейської служби України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій не з'явились, що у відповідності до частини 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, представника позивачів ОСОБА_1, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі, представника Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції Вірченка Ю.М. та представника служби безпеки України Скрипнікова Д.С., які проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видано 31 січня 2000 року Колективним сільськогосподарським підприємством «Ямское» Бюро приватизації житла Артемівського району, на праві спільної (сумісної) власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,3 кв. м (т.1 а.с.9-10).

Згідно з актом обстеження технічного стану житлового фонду Серебрянської сільської ради з метою визначення збитків, понесених в результаті надзвичайної ситуації, що склалася 16 липня 2014 року в результаті обстрілу села Серебрянка реактивними снарядами (т.1 а.с.15-16), складеного відповідною комісією, затвердженого головою Серебрянської сільської ради Ходак П.В., а також додатками до нього у вигляді фотокарток від 17 липня 2014 року (т.1 а.с.17-18), в результаті обстеження встановлено, що у двоповерховому восьмиквартирному будинку по АДРЕСА_1 пошкоджено 58 кв. м. скла віконного, 79 кв. м. шиферної покрівлі, а також двоповерховий шістнадцятиквартирний будинок по АДРЕСА_1 пошкоджено 74 кв.м скла віконного, 45 кв.м шиферної покрівлі та огорожу.

Відповідно до звіту від 10 лютого 2017 року про визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 власникам квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9, на підставі даних підприємств, що спеціалізуються на виконанні будівельних та ремонтних робіт, вартість робіт становить: роботи з демонтажу 4 вікон та 4 дверей - 936 гривень, роботи з демонтажу шпалер та штукатурки стелі в двох кімнатах - 1800 гривень, внутрішнє опорядження (ґрунтовка стін, стелі, оклеювання шпалерами стін та стелі) - 6 556 гривень, установка 4 міжкімнатних дверей - 1 812 гривень, вартість та установка 4 пластикових вікон - 6 076 гривень, вартість 4 міжкімнатних дверей - 4 456 гривень. Відтак, розмір збитків, понесених в результаті надзвичайної ситуації, що склалась 16 липня 2014 року в результаті обстрілу села Серебрянка, завданих майну позивачів, складає 21 636 гривень (з округленням 21 600 гривень) (т.1 а.с.172-178).

Виявивши факт зруйнування своєї квартири та пошкодження майна, що в ній знаходилося, 19 січня 2017 року позивачі звернулися до Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення невстановленими особами за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 194, 258, 258-3 КК України (т.1, а.с.42).

Згідно листів Генеральної прокуратури України від 15 березня 2017 року № 10/4/1-4091-14, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України була розглянута вказана заява позивачів, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження № 42014000000000457 та визнано їх потерпілими у вказаному кримінальному провадженні за фактом розв'язання та ведення представниками влади Російської Федерації і Збройних Сил Російської Федерації та іншими особами за попередньою змовою групою осіб агресивної війни проти України, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки (т.1 а.с.168-170). Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Тобто обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно її вини, а після відшкодування до держави переходить право вимоги до винної особи.

Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.

Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції, є розташування пошкодженого майна на території АТО.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, в якому розташована квартира позивачів, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з частиною третьою статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомим є факт, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Водночас для підтвердження розміру шкоди, завданої руйнуванням квартири, необхідним є акт обстеження пошкодженого (знищеного) майна позивачів внаслідок проведення антитерористичної операції, який має бути складений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 1002-р та розпорядження голови районної державної адміністрації, оскільки відповідно до статті 4 та частини четвертої статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.

Оцінюючи наданий позивачами звіт про оцінку розміру збитків, нанесених нерухомому майну, суд першої інстанції правильно виходив із того, що він не є достовірним й беззаперечним доказом для підтвердження їх розміру, оскільки зроблений оцінювачем без огляду квартири на підставі даних, наданих позивачами. У наданому позивачами звіті про визначення розміру збитків розраховані роботи по демонтажу чотирьох вікон та чотирьох дверей, роботи з демонтажу шпалер та штукатурки стелі двох кімнат; внутрішнє опорядження; установка трьох міжкімнатних дверей; установка чотирьох міжкімнатних дверей, вартість та установка чотирьох пластикових вікон, проте в акті обстеження (т. 1 а.с. 15-16) визначено загальний стан пошкодження двоповерхового восьмиквартирного будинку по АДРЕСА_1 (пошкоджено 58 кв.м скла віконного та 79 кв.м шиферної покрівлі). Стосовно пошкоджень квартири позивачів на звороті акту обстеження вказано їх прізвище та зазначено площу пошкоджень - 10,5 кв.м, інші дані щодо завданих пошкоджень квартири позивачів не наведені.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачі не надали належних і допустимих доказів щодо розміру завданої їй майнової шкоди у результаті пошкодження їх квартири у розумінні статей 76, 77 ЦПК України, а клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивачем не заявлялось. Тобто свій процесуальний обов'язок щодо доведення позову в частині розміру шкоди позивачі не виконали.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Частиною дев'ятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що норма вказаного закону не зобов'язує вирішити питання передачі майна у зв'язку з отриманням компенсації до ухвалення рішення суду, а це можливо і у подальшому, є безпідставними.

Аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що, пред'являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Відповідно до частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджену квартиру, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачі не звертались до Бахмутської райдержадміністрації з пропозицією про добровільну передачу пошкодженої квартири чи можливості забезпечення її новим житлом замість пошкодженого.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про відмову у позові, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Т.В. Космачевська

О.Д. Канурна

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований