Ухвала суду № 75832613, 13.08.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1970/17

1-кп/214/173/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря Горбунової Л.С.,

прокурора Хоружко С.Л.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою по кримінальному провадженню №12017040750000307, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2017 щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч 3 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_2 ще на 60 днів, мотивуючи тим, що обвинувачений неодноразово судимий за умисні корисливі злочини тому може вчинити інші кримінальні правопорушення або ухилятися від суду з метою уникнення покарання, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв’язки.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, просив суд змінити йому запобіжний захід оскільки він більше року тримається під вартою.

Захисник ОСОБА_1 підтримав клопотання обвинуваченого та просив суд замінити запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2 на домашній арешт за місцем реєстрації останнього.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора та про задоволення клопотання обвинуваченого та адвоката ОСОБА_1 про зміну обраного щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Згідно з ч.3 ст.199 КПК України, таке клопотання має містити, окрім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Також, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України, тільки в разі розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Згідно з ч.5 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Положеннями ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Отже, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Так, під час судового розгляду даного кримінального провадження судом допитано представника потерпілої особи та усіх заявлених стороною обвинувачення свідків, а також досліджено матеріали кримінального провадження. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 покарання за попереднім вироком від 17.11.2014 відбув повністю та має постійне місце реєстрації у місті Кривий Ріг. Суд виключає ризик можливого впливу на зазначених осіб з боку обвинуваченого, а також вважає, що за наявності постійного місця реєстрації, ОСОБА_2 не буде вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, суд вважає, що прокурор не довела, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Разом з цим, враховуючи складність справи, що обумовлює її тривалий судовий розгляд, суд приходить до висновку, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою не викликано необхідністю і запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Застосовуючи такий запобіжний захід, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченим незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчиняти інші або аналогічні кримінальні правопорушення, зі ступені тяжкості інкримінованого йому злочину та вищенаведених судом відомостей про особу обвинуваченого.

Суд також вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки, передбачені положеннями ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 202, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Задовольнити клопотання обвинуваченого та адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період часу з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. залишати місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, строком на 60 днів, тобто до 12 жовтня 2018 року включно.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти в залі суду.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хомініч С.В.