Окрема думка судді № 75831980, 13.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ОКРЕМА ДУМКА

Справа № 686/22660/17

13 серпня 2018 року

м. Вінниця

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/40000/14 від 18 вересня 2015 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2018 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил закрито.

Відповідно до ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України, усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів; при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім; суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Із позицією Вінницького апеляційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 13 серпня 2018 року не погоджуюсь, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку по даній справі.

На мою думку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Хмельницької митниці ДФС від 18 вересня 2015 року в справі про порушення митних правил №0030/40000/14 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 оскаржив її до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області і постановою від 05 лютого 2016 року позов задоволено, скасовано постанову Хмельницької митниці ДФС №0030/40000/14 від 18 вересня 2015 року.

Проте, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року, апеляційну скаргу Хмельницької митниці ДФС задоволено, скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2016 року, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року за нововиявленими обставинами.

При цьому, як на нововиявлену обставину, ОСОБА_1 послався на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №822/2735/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ФБ», директором якого був позивач, до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якій податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 р. № 000047/22-01-22-04 та № 000048/22-01-22-04 були визнані протиправними та скасовані.

Однак, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Таким чином, вказані вище обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/40000/14 від 18 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, хочу звернути увагу на те, що в даному випадку підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом слугували рішення прийнятті у справі №822/2735/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ФБ», директором якого був позивач, до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Тобто, підстави звернення до суду позивача є різними, а відтак норми п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України не можуть бути застосовані.

Крім того, на мою думку суд першої інстанції правомірно залишив адміністративний позов без розгляду, з огляду на наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 529 Митного кодексу України та ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Слід зазначити, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи викладене вважаю, що судом першої інстанції винесено законну ухвалу, оскільки позивач звертався до суду з інших підстав, що не давало можливості суду відмовити у відкритті провадження або закриття провадження, а встановивши факт пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 123 КАС України правомірно залишив позовну заяву без розгляду.

Суддя Д.Б. Матохнюк