Постанова № 75831476, 08.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року справа №805/1722/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сухарька М.Г., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., за участю представника позивача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі № 805/1722/17-а (головуючий суддя І інстанції Бабіч С.І.), складену в повному обсязі 13 червня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2017 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 (87514, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) податковий борг з транспортного податку в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на користь держави (код платежу 18011001, призначення: *; 101; код ЄДРПОУ 37989721, МФО 834016, Маріупольський УК/Центральний р-н, ГУ ДКСУ у Донецькій області, р/р 33215868700052) (а.с. 99-101).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на те, що судами першої інстанцій не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив її право на судовий захист з огляду на те, що суд розглянув справу без її виклику в судове засідання.

При цьому, відповідачем зазначено, що у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень № 85114-13 від 29 червня 2016 року та № 19315-17 від 09 червня 2015 року, оскільки запровадженні Законом України «Про внесення змін до податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Крім того, апелянтом зазначено, що виконавчий лист по даній справі є похідним від рішення суду, а тому також підлягає скасуванню (а.с. 109-113).

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.

07 серпня 2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

06 серпня 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником легкового автомобілю LEXUS RX 350 2013 року випуску з об'ємом двигуна понад 3000 куб. см., що підтверджується відповідним витягом з відомостей про платників податків транспортного податку та результатами пошуку по базі даних "Автомобіль" (а.с. 20).

Автомобіль відповідача Lexus RX 350 з об'ємом циліндрів двигуна - 3,5 л., типом двигуна - внутрішнього згорання, типом палива - бензин, типом коробки передач - автоматична, зі строком експлуатації до 3 років (включно) включено в перелік автомобілів, інформацію про які надано Мінекономрозвитку до ДФС України відповідно до п.13 Методики Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

У зв'язку з тим, що за відповідачем зареєстровано транспортний засіб, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 19315-17 від 09 червня 2015 року та № 85114-13 від 29 червня 2016 року, якими визначено відповідачу податкове зобов'язання із зазначеного податку у розмірі 50 000, 00 грн. (25 000, 00 грн. за 2015 рік + 25 000, 00 грн. за 2016 рік), з терміном сплати 60 днів з дня вручення, які були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, проте поштові конверти були повернуті з відміткою поштового органу "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 13, 14, 16-18).

На адресу боржника надіслано податкову вимогу за № 8912-17 від 26 лютого 2016 року про сплату 25 000,00 грн., яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, проте поштовий конверт повернуто з відміткою поштового органу "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 8, 9).

Податковий борг у розмірі 50 000,00 грн. у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків (а.с. 10-12).

У зв'язку з несплатою податкового боргу податковий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення у судовому порядку.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податковий борг стягненню, у зв'язку з його несплатою у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків та згідно п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Суд зауважує, що відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3 п. 16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1).

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковуються податковий борг у розмірі 50 000,00 грн. у зв'язку з несплатою транспортного податку за 2015, 2016 роки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказаний податковий борг є узгодженим грошовий зобов'язанням, оскільки податкові повідомлення-рішення № 19315-17 від 09 червня 2015 року та № 85114-13 від 29 червня 2016 року та податкова вимога форми № 8912-17 від 26 лютого 2016 року про сплату 25 000,00 грн., не були оскаржені відповідачем та є чинними.

Позивач мала можливість звернутись до суду с позовом щодо оскарження податкових повідомлень - рішень та відповідної вимоги,підтвердивши обставини які не дають можливість зазначений борг вважати не узгодженим на даний час.

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків (а.с. 10-12).

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, який нею не оскаржено, до теперішнього часу не сплачено. Правомірність нарахованих відповідачу сум податкового боргу апелянтом не спростовується та не є предметом спору.

Відтак, суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача на положення правомірність/протиправність встановлення транспортного податку у 2015, 2016 роках, оскільки предметом даного спору є виключно стягнення податкового боргу за узгодженими (оскільки не оскарженими) податковими зобов'язаннями.

Враховуючи правильно встановлені судом першої інстанції обставин справи, зокрема, щодо несплати відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, дотримання контролюючим органом порядку його стягнення, та враховуючи, що вжиті заходи не призвели до погашення боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про обґрунтованість заявленої контролюючим органом вимоги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.

Тієї ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 13 лютого 2018 року (провадження К/9901/2124/18, справа № 825/1070/17), постанові від 25 травня 2018 року (провадження К/9901/39357/18, справа № 804/3170/16).

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на порушення її права на судовий захист з огляду на те, що суд розглянув справу без виклику її в судове засідання, оскільки матеріали справи містять конверти (з судовими повістками та рішенням суду першої інстанції), які на правлені на адресу відповідача( яка є дійсною до даного часу) та повернуті на адресу суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання на відділенні поштового зв'язку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі № 805/1722/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 08 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

М.Г. Сухарьок