Постанова № 75831461, 02.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/6369/17

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Шеметенко Л.П.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Рябоконь К.Ю. (договір від 18.04.2018 року)

представника відповідача - Ткачука О.П. (довіреність від 10.07.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 07 грудня 2017 року №000004 про застосування адміністративного арешту майна та коштів на рахунках платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідача не було правових підстав для проведення позапланової перевірки підприємства, а отже відмова платника від допуску посадових осіб на перевірку ґрунтується на законі, у зв'язку із чим у відповідача не виникло обставин для видання рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського управління Офісу ВПП ДФС від 07.12.2017 року №000004 застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ТД «Дельта Вілмар», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6.

Підставою для прийняття вказаного рішення став акт від 06.12.2017 року №96/28-08-49-14 про не допуск контролюючого органу до документальної позапланової перевірки, призначеної наказом від 27.04.2017 року №885 із змінами, внесеними наказом від 05.12.2017 року №2763.

Посилаючись на безпідставність призначення перевірки, в тому числі і на неправомірність внесення змін у наказ щодо проведення перевірки, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки у відповідача були всі правові та обґрунтовані підстави для накладення адміністративного арешту майна платника податків, відповідне рішення контролюючого органу прийнято в межах повноважень і з дотриманням чинного законодавства, обставин для задоволення адміністративного позову не вбачається.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

За правилами п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Приписами п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Зокрема, повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до п.п. 94.6.1 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається, зокрема, платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Аналіз наведених норм показав, що адміністративний арешт майна є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано на підставі рішення керівника податкового органу, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про накладення повного адміністративного арешту на майно платника податків став акт про відмову в одержанні платником наказу про проведення перевірки, ознайомлення з направленнями на перевірку, а також про відмову в допуску перевіряючих до проведення перевірки.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що правомірність наказу від 27.04.2017 року №885 про призначення позапланової перевірки платника встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року по справі №815/2596/17.

Також, судом першої інстанції вірно враховано, що наказом від 05.12.2017 року №2763 внесено зміни у наказ про призначення перевірки платника від 27.04.2017 року №885, а саме в частині, що стосується терміну, з якого можуть розпочатись перевірочні дії, тобто цим наказом не призначалась повторна перевірка платника.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі №815/6305/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, закрито провадження за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Дельта Вілмар» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого оскаржуваним за цим позовом рішенням відповідача.

Таким чином, з огляду на те, що обґрунтованість рішення щодо адміністративного арешту майна платника податків має бути підтверджена протягом установлених строків, закінчення цього строку виключає правову дію рішення контролюючого органу.

Отже, на час звернення із цим позовом, дія оскаржуваного рішення відповідача не підтверджена, у зв'язку із чим рішення ніяким чином не порушує права та інтереси позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що наказом Офісу ВПП ДФС від 05.05.2017 року № 964 «Про уповноваження на виконання певних функцій керівника», відповідно до п. 20.4 ст. 20, п.п. 14.1.137-1 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, уповноважено Талпу Вікторію Павлівну - начальника Одеського управління Офісу ВПП ДФС на виконання наступних функцій керівника контролюючого органу, передбачених Податковим кодексом України, зокрема прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків (п. 94.6 ст. 94, п. 94.7 ст. 94 ПКУ). Наказом Офісу ВПП ДФС від 09.08.2017 року № 1711 були внесені зміни до наказу від 05.05.2017 року № 964 «Про уповноваження на виконання певних функцій керівника», додані додаткові повноваження, проте, вони відмінні від повноваження щодо прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків (п. 94.6 ст. 94, п. 94.7 ст. 94 ПКУ).

Відповідно до п. 20.4. ст. 20 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, повноваження щодо прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків (п. 94.6 ст. 94, п. 94.7 ст. 94 ПКУ) передано начальнику Одеського управління саме наказом Офісу ВПП ДФС від 05.05.2017 року № 964, яке належним чином оформлене та видане в межах вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Разом з цим, на офіційному веб-сайті відповідача опублікована інформація про начальника Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та перелік функцій, на здійснення яких його уповноважено (http://officevp.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-/), з якої вбачається, що начальником Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є Талпа В.П., а до його повноважень входить прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків (п. 94.6 ст. 94, п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.137-1 ст. 14 Податкового кодексу України уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки правомірність призначення перевірки платника підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій справі, відмова платника у допуску на проведення такої перевірки оформлена належним чином і не спростовується позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача прийнято за обґрунтованих обставин, з дотриманням правил податкового законодавства і межах повноважень контролюючого органу, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову та скасування рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Л.П. Шеметенко