Постанова № 75831038, 08.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року справа №805/808/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., за участю представника відповідача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/808/18-а (головуючий суддя І інстанції Буряк І.В.), складену в повному обсязі 25 квітня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000104003 від 12 січня 2018 року про накладення на позивача фінансових санкцій у розмірі 20 000,00 грн. (а.с. 3-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 12 січня 2018 року № 0000104003 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 74-81).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги податковим органом зазначені загальні обставини по справі, вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним.

Зазначає, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права ст. 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 82-83).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24 липня 2015 року ОСОБА_2 (ІПН 3009320172), є фізичною особою-підприємцем, місце проживання 87500, АДРЕСА_1, основний вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 14).

19 грудня 2017 року відповідачем на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу про проведення перевірки від 18 грудня 2017 року № 1623 (а.с. 71) та направлень на перевірку від 18 грудня 2017 року № 2094 та №2095 (а.с. 42, 43), проведено фактичну перевірку за дотриманням позивачем встановлених законодавством вимог, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено Акт від 27 грудня 2017 року № 0261/05/99/19/40/3009320172 (а.с. 29-32).

З вказаного акта перевірки встановлено, що перевірка проведена у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить суб'єкту господарювання ОСОБА_2 Перевірка проведена у присутності продавця ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Перевіркою встановлено порушення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року № 634) ст. 11, п. 10 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (надалі Закон № 481/95-ВР).

Позивач відмовився від підписання та отримання акта перевірки, про що складене відповідний акт (а.с. 33).

Матеріали фактичної перевірки направлено на адресу позивача та отримано останнім 29 грудня 2017 року (а.с. 27-28).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0000104003, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 14, 15 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 20 000,00 грн. (а.с. 12, 54).

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення, вбачається, що контролюючим органом застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 000,00 грн. за порушення абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95, 100% вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000 грн. та у розмірі 10 000 грн. за порушення абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95, 100% вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних роздрібних цін, але не менше 10 000 грн., всього на суму 20 000,00 грн. (а.с. 13, 55).

Листом від 12 січня 2018 року № 1353/10/05-99-40-03-11-4 позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0000104003, який ним отримано 16 січня 2018 року (а.с. 52-53).

Не погодившись із зазначеним податковим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення недійсним і його скасування.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця підлягають частковому задоволенню, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 12 січня 2018 року № 0000104003 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення абз 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи положення ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 10 000,00 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров"я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95 (далі - Закон № 481/95).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцемплодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною четвертою статті 17 Закону України № 481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону № 481/95, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

В силу п.5 Порядку № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 790 фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

У відповідності до положень статті 11-1 Закону №481/95-ВР, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК України, максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків (підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

З метою правильного застосування норм податкового законодавства листом Державної фіскальної служби України від 20 січня 2015 року №1519/7/99-99-19-03-03-17 роз'яснено, що обчислення граничної роздрібної ціни тютюнових виробів (ГРЦТВ) відбувається наступним чином: ГРЦТВ = МРЦ : 100 х 105.

Як вбачається з розрахункової квитанції серії ААЖА №095403, ОСОБА_3 здійснила продаж сигарет "Кент" за ціною 33.00 грн. (а.с. 34, )

Поясненнями продавця ОСОБА_4, підтверджено продажу, зокрема, цигарок "Кент" за ціною 33,00 грн. за 1 пачку (а.с. 35).

Однак, розрахункова квитанція серія ААЖА 095403 підтверджує лише факт продажу, при цьому не ідентифікує товар на предмет встановлення максимальної роздрібної ціни, визначеної виробником та інших даних.

Наявні у матеріалах справи фотографії пачки цигарок "Кент 4" не можуть бути використані судом у якості доказів, оскільки останні не відповідають ознакам доказів, що встановлені ст.ст. 72, 75, 99 КАС України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявна в матеріалах справи квитанція не стосуються предмету спору з огляду на те, що в ній не вказано, за який саме товар було здійснено розрахунок. У фіскальному чеку зазначено «цигарки Кент», без визначення які саме цигарки та не містить буд-яких ідентифікуючих ознак.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 КАС України)

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанцій, відповідальність за продаж тютюнових виробів за ціною, вищою, ніж вказана на пачці до позивача не може застосовуватися, оскільки відповідачем не доведено продаж цигарок «Кент 4» перевіряючим при здійсненні фактичної перевірки.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій за порушення абз 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, вважає, що спірне рішення прийнято з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/808/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 08 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

Г.М. Міронова

І.Д. Компанієць