Рішення № 75830016, 09.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 р. № 820/3367/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 польова пошта В6250 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати пункт 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250», яким майора ОСОБА_1 за недостовірно надану інформацію щодо преміювання рядового ОСОБА_2, солдата ОСОБА_3, солдата ОСОБА_4, солдата ОСОБА_5, прапорщика ОСОБА_6, солдата ОСОБА_7, солдата ОСОБА_8, солдата ОСОБА_9, рядового ОСОБА_10, рядового ОСОБА_11, солдата ОСОБА_12, солдата ОСОБА_13, солдата ОСОБА_14, солдата ОСОБА_15, рядового ОСОБА_16 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму - 79224,07 грн.; зобов'язати Військову частину А 0501 польова пошта В6250 анулювати відповідний запис в службовій картці майора ОСОБА_1; зобов'язати Військову частину А 0501 польова пошта В6250 повернути ОСОБА_1 відповідні суми утримані на виконання пункт 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250» із заробітної плати ОСОБА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при прийнятті даного наказу не було встановлено факту заподіяння прямої дійсної шкоди, протиправність поведінки позивача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вини у заподіянні шкоди. За таких підстав, позивач вважав, що позивача було безпідставно притягнуто до відповідальності.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти пред'явлених вимог, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись та той факт, що позивачем було на власний розсуд позбавлено премій підпорядкований йому особовий склад за відсутності відповідних рапортів на позбавлення премій за дисциплінарні проступки з боку командування нижчого рівня, що призвело до надмірного витрачання коштів. Отже, спірний наказ, є законним та обґрунтованим заходом реагування на порушення позивача.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання наказу командира військової частини (польова пошта В6250) №695 від 01.03.2017 року комісією було проведено перевірку, зокрема, з питання повноти накладених дисциплінарних стягнень в частині позбавлення премій та додаткових премій, що надаються до святкових дат, у відповідних наказах про виплату щомісячної премії військовослужбовцям.

За результатами перевірки встановлено, що у 162 випадках не було утримано премії з військовослужбовців, які отримали дисциплінарне стягнення, в тому числі - з 21 військовослужбовців 1 механізованого батальйону, 37 - 2 механізованого батальйону, 58 - 3 механізованого батальйону, 9 - танкового батальйону, 23 - підрозділів бригадної артилерійської групи, 7 - групи інженерного забезпечення, 6 - ремонтно-відновлювального батальйону,1 -групи матеріального забезпечення.

У зв'язку з цим, командиром військової частини (польова пошта В6250) - наразі Військова частина А0501 польова пошта В6250, 30.03.2017 року було видано наказ №887 «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250», пунктом 2.11 якого, позивача, за недостовірно надану інформацію щодо преміювання: рядового ОСОБА_2, солдата ОСОБА_3, солдата ОСОБА_4, солдата ОСОБА_5, прапорщика ОСОБА_6, солдата ОСОБА_7, солдата ОСОБА_8, солдата ОСОБА_9, рядового ОСОБА_10, рядового ОСОБА_11, солдата ОСОБА_12, солдата ОСОБА_13, солдата ОСОБА_14, солдата ОСОБА_15, рядового ОСОБА_16, було притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму - 79224,07 грн.

Позивач дізнавшись про зміст зазначеного наказу, звернувся до суду за його оскарженням, в частині, що стосується нього.

Юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень визначив приписи Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (затверджено постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року N 243/95-ВР,) а фактичною підставою послугувало викладене у спірному наказі судження про заподіяння позивачем шкоди державі у зв'язку недостовірно наданою інформацією.

Законом України "Про Збройні Сили України" визначено функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".

Пунктом 1 розділу 1 цього Закону визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно п. 4 розділу Закону, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Пунктом 5 розділу 1 Закону встановлено, що, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби ЗСУ, пунктом 101 якого встановлено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові полку (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний: щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки ( абз.13 п.102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами унормовані приписами Положенням «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (затверджено постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 року №243/95-ВР; далі за текстом - Положення №243), відповідно до якого, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.

Пунктом 2 Положення № 243 встановлено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності ( п.3 Положення № 243).

Пунктом 13 Положення №243 визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах.

Згідно п. 37 Положення №243 матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

За фактом заподіяння шкоди у випадках, передбачених пунктом 37 цього Положення, командир (начальник) військової частини призначає розслідування, що проводиться відповідно до пунктів 17-23 Положення. За результатами розслідування видається наказ про списання суми заподіяної шкоди ( п. 38 Положення №243).

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 ( зареєстр. в Мінюсті 14 липня 2008 р. за № 638/15329), затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до п. 31.1 цієї Інструкції ( чинної на час прийняття оскаржуваного наказу), командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього ( абз.2 п. 31.7 Інструкції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного наказу).

Розглядаючи вказану справу, суд акцентує увагу, що відповідач, посилаючись у відзиві на п. 13 Положення №243, в контексті перекручування звітних даних і обману держави в інших формах, вказував, що позивачем було на власний розсуд позбавлено премій підпорядкований йому особовий склад за відсутності відповідних рапортів на позбавлення премій за дисциплінарні проступки з боку командування нижчого рівня.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що наказами командира В/ч польова пошта В 6250 від 26.06.2016 року № 557, від 12.01.2016 року № 34, від 02.02.2016 року № 159, від 10.06.2016 р. № 1151, від 01.04.2016 № 638, від 24.05.2016 №1021, від 30.04.2016 р. № 887, від 01.04.2016 року № 642 рядового ОСОБА_2, солдата ОСОБА_3, солдата ОСОБА_4, солдата ОСОБА_5, прапорщика ОСОБА_6, солдата ОСОБА_7, солдата ОСОБА_8, солдата ОСОБА_9, рядового ОСОБА_10, рядового ОСОБА_11, солдата ОСОБА_12, солдата ОСОБА_13, солдата ОСОБА_14, солдата ОСОБА_15, рядового ОСОБА_16 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарні стягнення з позбавленням премії.

Судом встановлено, що позивач не є безпосереднім командиром зазначених військовослужбовців, а наведені накази підписані безпосередньо командиром ( або тимчасово виконуючим обов'язки), що спростовує твердження відповідача про відсутність рапортів щодо позбавлення їх премії, оскільки за відсутності таких, були б відсутні і зазначені накази.

Крім того, виходячи з наведеного формулювання, з боку позивача відсутнє перекручування звітних даних, оскільки рапорти не є звітністю.

Також, суд зазначає, що підставою притягнення позивача до відповідальності в оскаржуваному наказі зазначено п.14 Положення №243, за яким, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідачем не надано доказів заподіяння позивачем шкоди саме розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення №243 залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно п.10 Розділу ІІ «Обмежена матеріальна відповідальність» Положення №243 передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Оцінивши наявні у справі документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів з приводу заподіяння позивачем умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Таким чином, відповідачем не доведено факт правомірного застосування у спірному випадку саме повної матеріальної відповідальності.

За таких обставин, беручи до уваги вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, через що, п. 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250», який стосується позивача, підлягає скасуванню, оскільки розглядом справи доведено відсутність з боку позивача як протиправної поведінки, так і причинного зв'язку між зазначеним та настанням шкоди, а отже - відсутність вини у заподіянні шкоди.

Щодо вимоги про зобов'язання Військову частину А 0501 польова пошта В6250 повернути ОСОБА_1 відповідні суми утримані на виконання пункту 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250» із заробітної плати ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві прямо вказував про утримання з позивача на виконання спірного наказу сум у розмірі 79224,07 грн., на підтвердження чого надано витяг з книги стягнень та нарахувань, відтак, оскільки п. 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250», який стосується позивача, скасовано судом, на користь позивача підлягають поверненню зазначені кошти.

Щодо посилань відповідача у відзиві на пропуск позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що в даній справі, враховуючи її специфіку, застосовуються строки, передбачені ч.5 ст. 122 КАС України.

Відповідач вказував, що спірний наказ позивачу було доведено, більш того, оскільки відрахування з грошового забезпечення позивача на виконання зазначеного наказу почались у 2017 році та є значними, за таких обставин, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки, оскаржуючи наказ від 30.03.2017 року, останній звернувся до суду з відповідним позовом у 2018 році.

У свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, коли саме позивачеві було доведено до відома спірний наказ, позивач, водночас, вказував, що звернувся до суду з дотриманням строків, оскільки ним було отримано наказ лише у квітні 2018 року, з приводу чого ним було подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, беручи до уваги зазначене, зважаючи на встановлені обставини, суд зазначає, що у спірних правовідносинах наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є поважними та відхиляє відповідну позицію відповідача, оскільки, в протилежному випадку, буде порушено право позивача у доступі до правосуддя, що передбачене ст. 5 КАС України.

До вказаного висновку суд дійшов, серед іншого, використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права .

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Щодо вимоги про зобов'язання Військову частину А 0501 польова пошта В6250 анулювати відповідний запис в службовій картці майора ОСОБА_1, позов в цій частині не підлягає задоволенню, з огляду на положення п.106 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, за якими усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, заносяться до службової картки військовослужбовця, у свою чергу, спірним наказом позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності, а не до дисциплінарної. Відповідною дисциплінарною відповідальністю, у розумінні положень Дисциплінарного Статуту ЗСУ, є накладення дисциплінарних стягнень у вигляді зауваження, догани, суворої догани, попередження про неповну службову відповідальність, пониження в посаді, позбавлення військового звання тощо, в залежності від звання.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Військової частини А0501 польова пошта В6250 (вул. Горішного, м.Чугуїв, Харківська область,63505, код ЄДРПОУ24976272) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250», яким майора ОСОБА_1 за недостовірно надану інформацію щодо преміювання рядового ОСОБА_2, солдата ОСОБА_3, солдата ОСОБА_4, солдата ОСОБА_5, прапорщика ОСОБА_6, солдата ОСОБА_7, солдата ОСОБА_8, солдата ОСОБА_9, рядового ОСОБА_10, рядового ОСОБА_11, солдата ОСОБА_12, солдата ОСОБА_13, солдата ОСОБА_14, солдата ОСОБА_15, рядового ОСОБА_16 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму - 79224,07 грн.

Зобов'язати Військову частину А 0501 польова пошта В6250 повернути ОСОБА_1 відповідні суми утримані на виконання пункту 2.11 Наказу командира військової частини польова пошта В6250 №887 від 30.03.2017 року «Про результати роботи комісії щодо організації перевірки дисциплінарної практики у військовій частині польова пошта В6250» із заробітної плати ОСОБА_1.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.