Рішення № 75829950, 06.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/980/1810 год. 57 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивачів - ОСОБА_1, представника відповідача - Шилова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправною відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

22.05.18 ОСОБА_3 (позивач-1), ОСОБА_4 (позивач-2), ОСОБА_5 (позивач-3), ОСОБА_6 (позивач-4) звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача, в якому просять:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в задоволенні заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 5,9184 та кожна, що входять до складу земельної ділянки площею 23,6736 га, розташованої в межах Голопристанської міської ради, яка знаходиться в оренді ФГ "Капуста", для ведення фермерського господарства, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 31-21-0.302-2607/2-18 від 10.05.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок, орієнтовною площею 5,9184 га кожна, що розташовані на території Голопристанської міської ради для ведення фермерського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2017 року, на підставі положень ст. ст. 22, 118 Земельного кодексу України, позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 5,9184 га кожна, що входять до складу земельної ділянки площею 23,6736 га, розташованої у межах Голопристанської міської ради та знаходиться в оренді ФГ "Капуста", для ведення фермерського господарства. За розглядом даної заяви, позивачам 30.10.2017 було відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Позивач оскаржив дану відмову до суду, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №821/1735/17, визнано протиправною відмову відповідача у наданні дозволу позивачам на розробку проектів землеустрою, а також зобов'язано відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 23,6736 га, розташованої в межах Голопрнстанської міської ради та знаходиться в оренді ФГ "Капуста", для ведення фермерського господарства. На виконання вказаної постанови відповідач повторно розглянув заяви позивачів, за результатом розгляду яких надіслав лист від 10.05.2018 р. №31-21-0.302-2607/2- 18. Відповідно до змісту листа, з посиланням на ст. ст. 1, 2, 21, 24, 25, 30, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 Закону України, ст. 13 Закону України "Про фермерські господарства", відповідач зазначив, що оскільки вказана земельна ділянка передана в оренду за договором, зареєстрованим 10.10.2014 за №7331836, даний договір може бути змінений або розірваний виключно за рішенням суду у разі, якщо сторонами не досягнуто згоди про його розірвання. Тому, з метою дотримання вимог раціонального землекористування та наповнення місцевих бюджетів, відповідач повторно відмовив позивачам у задоволенні заяв. Позивачі вважають підстави для відмови у задоволенні заяв надуманими та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві. Позивачі мають право безоплатної приватизації, оскільки земельна ділянка вже надана у користування фермерського господарства "Капуста"; члени фермерського господарства-громадяни зацікавлені у її відведенні для ведення фермерського господарства. Наявність укладеного договору оренди є не перешкодою для відведення земельних ділянок у власність, а, навпаки, підставою для її передачі громадянам, які бажають використовувати ділянку для ведення фермерського господарства, яке зараз має статус її орендаря. Приватизація земельних ділянок засновниками ФГ "Капуста", яке нині орендує ці земельні ділянки, жодним чином не вплине на його право користування цими земельними ділянками, адже воно буде ними користуватись в силу закону. Приватизація земельних ділянок в плані раціоналізації землекористування буде не на шкоду, а на користь землі, оскільки зараз ці ділянки знаходяться у ФГ "Капуста" лише на праві оренди, а значить, по закінченню строку оренди можуть бути передані іншому землекористувачу, який не буде враховувати спосіб використання землі, який вівся ФГ "Капуста", правила сівообороту тощо. Натомість, передача ділянок саме засновникам ФГ "Капуста" сприятиме стабільному та правильному землекористуванню одними і тими ж землекористувачами. Приватизація не вплине на наповнення місцевих бюджетів, адже власники земель зобов'язані сплачувати земельний податок. Тобто, замість орендної плати до місцевого бюджету буде надходити земельний податок.

Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідач відмовив у задоволенні заяв позивачів з інших підстав, які не передбачені законодавством, а значить його відмова підлягає визнанню протиправною. Оскільки відповідач вже двічі відмовляв у наданні такого дозволу, але жодного разу ним не обґрунтовано, що місцезнаходження ділянок суперечить будь-яким нормативно-правовим актам та іншим документам відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, тому єдиний можливий варіант захисту порушених прав позивачів це надання відповідного дозволу у порядку ст. 118 ЗК України.

Ухвалою від 04.06.2018 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за спрощеним позовним провадженням.

Справа розглядалась 25.06.18 з перервою до 06.08.18.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. У відзиві зазначив, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 по справі № 821/1735/17, Головне управління повторно розглянуло заяви позивачів стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), на території Голопристанської міської ради, для ведення фермерського господарства за рахунок земель, наданих в оренду гр. ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства. По результатах розгляду вказаних заяв позивачив, Головним управлінням надано відповідь заявнику та всім членами ФГ "Капуста" від 10.05.2018 № 31-21-0.302-2607/2-18 щодо неможливості задоволення їх клопотання та відмовило в достроковому розірванні договору оренди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Між відділом Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області та ОСОБА_5 укладено та зареєстровано у встановленому законодавством порядку 10 жовтня 2014 року договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 23,6736 га. кад.номер НОМЕР_5.

25 лютого 2016 року зареєстровано фермерське господарство "Капуста", членами якого, згідно Статуту, є позивачі.

Відповідно до наявного у справі рішення № 2 загальних зборів членів фермерського господарства "Капуста" від 01.03.2016, вирішено розпаювати земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ФГ "Капуста", між членами фермерського господарства а саме, - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом отримання у приватну власність у розмірі земельної частки (паю).

14 вересня 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 5,9184 га кожна, що входять до складу земельної ділянки площею 23,6736 га, розташованої у межах Голопристанської міської ради та знаходиться в оренді ФГ "Капуста", для ведення фермерського господарства. В заяві вказано, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано. Листом № К-11425/0-3933/6-17 від 13 жовтня 2017 року в задоволенні заяв відмовлено. В листі зазначено, що на даний час Головне управління має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Земельна ділянка, на яку претендують позивачі, не увійшла до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території області. У зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів, Головне управління відмовляє у задоволенні клопотання позивачів. Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою відповідача, позивачі звернулися до суду. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №821/1735/17, визнано протиправною відмову відповідача у наданні дозволу позивачам на розробку проектів землеустрою, а також зобов'язано відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 23,6736 га, розташованої в межах Голопрнстанської міської ради та знаходиться в оренді ФГ "Капуста", для ведення фермерського господарства. На виконання вказаної постанови відповідач повторно розглянув заяви позивачів, за результатом розгляду яких надіслав лист від 10.05.2018 №31-21-0.302-2607/2- 18. Відповідно до змісту листа, з посиланням на ст. ст. 1, 2, 21, 24, 25, 30, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 Закону України, ст. 13 Закону України "Про фермерські господарства", відповідач зазначив, що оскільки вказана земельна ділянка передана в оренду за договором, зареєстрованим 10.10.2014 за №7331836, даний договір може бути змінений або розірваний виключно за рішенням суду у разі, якщо сторонами не досягнуто згоди про його розірвання. Припинення договірних відносин та передача у власність земельної ділянки зумовить значне зменшення доходів до місцевого бюджету.

Не погоджуючись з відмовою у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. "а" ч. 3 ст.22 ЗК України).

Згідно пунктом в) ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Згідно ч. 2 даної статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної, або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України).

Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-VІ, стаття 13 також встановлює, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частинами 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства… у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається …органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, єдиним способом приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що перебуває в оренді чи користуванні фермерського господарства, є її поділ (при потребі) та приватизація фізичними особами - членами фермерського господарства.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відповідно, законодавцем встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із відповідді Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вбачається, що відмова по суті не відповідає фактичним обставинам, а саме, судом не встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Тобто, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Така підстава для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, як знаходження земельної ділянки оренді фермерського господарства, надходження орендної плати до бюджету, факт відсутності згоди обох сторін на розірвання договору оренди Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.

Крім того, факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, дозвіл лише засвідчує намір про таку передачу. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивачі мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності на ділянки та на дострокове припинення договору оренди. Суд також приймає до уваги, що зміст договору оренди , укладеного з ОСОБА_5 також передбачає (п.11.3 договору) право на розпаювання земельної ділянки, та на придбання орендарем земельної ділянки у власність (п. 14.2 договору).

Таким чином, виходячи з обставин справи та норм діючого законодавства, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає таку відмову протиправною.

Що стосується доводів відповідача про зменшення фінансових надходжень до місцевого бюджету внаслідок передачі земельних ділянок у власність, то суд не приймає їх до уваги, у зв'язку з відсутністю у земельному законодавстві такого виду обмеження у отриманні земельних ділянок членами фермерського господарства у власність.

Пунктом 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, визначено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Підпунктом 11 пункту 11 наведеного вище Положення передбачено, що начальник Головного управління, зокрема, підписує накази Головного управління. З наведеного вбачається, що чинним законодавством України передбачена єдина форма рішення, що приймається територіальними органами Держгеокадастру, за результатами розгляду заяв про надання земельних ділянок, - це наказ.

Суд вважає, що відмова відповідача, оформлена у формі листа, наказу чи у будь-якій іншій формі, змісту не змінює та є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо обрання того чи іншого способу вирішення питання в межах дискреції, встановленої законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу позивачів про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, що викладена в листі № 31-21-0.302-2607/2-18 від 10.05.2018.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати позивачам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі 5,9184 га кожна із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Капуста" для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди землі за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Херсонської області, то суд вважає, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними відмов відповідача у наданні таких дозволів, тому також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В силу ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на положення ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 6 КАС України кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Як зазначено в абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що суд не може перебирати на себе повноваження відповідача, вирішуючи замість нього, які рішення він повинен приймати та перевіряти наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідач/апелянт посилається на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до частини 3,4 якої у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд керується принципом верховенства права, як інструментом протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи, мають обмежуватися законом. Повноваження відповідача, які є предметом оскарження в даному спорі, не є дискреційними. Відповідач вибирає можливість прийняття одного із двох можливих рішень: надання дозволу або відмова в його наданні. Право діяти на власний розсуд чітко пов'язано з можливістю прийняття одного рішення із декількох, а не із двох можливих. Суд виходить з того, що фактично відповідач зобов'язаний прийняти єдине рішення - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за відсутності підстав для відмови. Якщо у наданні такого дозволу було відмовлено безпідставно і це визнано судом неправомірним, то в такому випадку ні про який власний розсуд органу Держгеокадастру не може йти мова і він може прийняти тільки одне єдине рішення - надати такий дозвіл. Тому суд вважає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення цих дій - це єдино можливий спосіб відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом №8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, в даному випадку правильним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

В ході розгляду справи позивач надав суду від відділу у Голопристанському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області інформацію про розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. З відповіді від 26.06.18 № 604/110-18 вбачається, що у відповідності до технічної документації розмір земельної частки (паю) при поділі земель колективної власності (паї) для передачі їх в натурі власникам сертифікатів із земель ВАТ "Дніпровський" на території Голопристанської міської ради Херсонської області розмір земельної частки (паю) становить 5.95 умовних кадастрових гектар. Отже, вказаний в позовній заяві розмір паю не перевищує розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

За таких обставин суд задовольняє позов в повному обсязі.

Позивачам відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в повному обсязі за рахунок відповідача.

В судовому засіданні 06.08.2018 оглолошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ч. 1 ст. 139, ст. 143, ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в задоволенні заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок орієнтовною площею 5,9184 гектарів кожна, що входять до складу земельної ділянки площею 23,6736 га розташованої в межах Голопристанської міської ради, яка знаходиться в користуванні фермерського господарства "Капуста", для ведення фермерського господарства, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 31-21-0.302-2607/2-18 від 10.05.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) для ведення фермерського господарства земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 5,9184 га, що входить до складу земельної ділянки кад.номер НОМЕР_5, яка перебуває у користуванні фермерського господарства "Капуста", та розташована на території Голопристанської міської ради.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) для ведення фермерського господарства земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 5,9184 га, що входить до складу земельної ділянки кад.номер НОМЕР_5, яка перебуває у користуванні фермерського господарства "Капуста", та розташована на території Голопристанської міської ради.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) для ведення фермерського господарства земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 5,9184 га, що входить до складу земельної ділянки кад.номер НОМЕР_5, яка перебуває у користуванні фермерського господарства "Капуста", та розташована на території Голопристанської міської ради.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) для ведення фермерського господарства земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 5,9184 га, що входить до складу земельної ділянки кад.номер НОМЕР_5, яка перебуває у користуванні фермерського господарства "Капуста", та розташована на території Голопристанської міської ради.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (75600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (75600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (75600, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 (75600, АДРЕСА_2, НОМЕР_4) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 серпня 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 6.3