Рішення № 75829502, 08.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р. Справа № 818/1530/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.&ls; Текст &?л;,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" про визнання протиправним та скасування рішення,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.05.2004 року засуджений Апеляційним судом Полтавської області за ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, ч.2 ст.115 КК України до покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке відбуває у Державній установі «Роменська виправна колонія ( №56)».

29.11.2017 року дисциплінарною комісією установи було прийняте рішення про притягнення позивача до відповідальності за невиконання покладений обов»язків та порушення встановлених заборон у вигляді оголошення «профілактичної бесіди» за те, що 21листопада 2017 року він намагався спілкуватися із засудженими, які знаходилися в прогулянкових двориках з порушенням встановлених правил ізоляції що є фактичним порушення заборони, передбаченої ч.4 ст.107 КВК України.

Вказане рішення позивач вважає протиправним і просить скасувати, зазначаючи, що ч.1 ст.132 КВК України передбачає перелік заходів стягнення, до якого оголошення профілактичної бесіди не входить. Крім того, позивач стверджує, що не допускав порушень заборон, встановлених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначивши про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях позивача, а також про порушення відповідачем процедури притягнення до відповідальності, що свідчить про протиправність дій установи.

Відповідач в судове засідання не з»явився, подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, проте, при надсиланні відзиву на позов відповідач не виконав положення частин 3, 4 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання обов»язку надіслання відзиву іншим учасникам справи, а відтак не може прийматися судом до уваги.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 14.05.2004 року засуджений Апеляційним судом Полтавської області за ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, ч.2 ст.115 КК України до покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке відбуває у Державній установі «Роменська виправна колонія ( №56)».

29.11.2017 року дисциплінарною комісією установи було прийняте рішення про притягнення позивача до відповідальності за невиконання покладених обов»язків та порушення встановлених заборон у вигляді оголошення «профілактичної бесіди» за те, що 21листопада 2017 року він намагався спілкуватися із засудженими, які знаходилися в прогулянкових двориках з порушенням встановлених правил ізоляції що є фактичним порушення заборони, передбаченої ч.4 ст.107 КВК України ( а.с.15).

Суд вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.131-1 Кримінально-виконавчого кодексу України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, визначений ст.134 Кримінально-виконавчого кодексу України. Відповідно до ч. 16 цієї статті адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис. Тобто, вирішення питання про проведення профілактичних заходів щодо засудженого віднесене до повноважень адміністрації установи, а самі такі заходи не є видом стягнення.

Водночас, статтею 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачена процедура дисциплінарного провадження. Частинами 1, 2 статті визначено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки.

Частиною 7 ст.135 Кодексу передбачено, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Зміст зазначених норм свідчить про те, що дисциплінарна комісія є колегіальним органом, відмінним від адміністрації колонії, створеним в установі на постійній основі, до повноважень якого відноситься вирішення питань про доцільність застосування стягнення до осіб, що відбувають покарання, робота такої комісії відбувається у формі засідання. При цьому вирішення питання про застосування до осіб профілактичних заходів та визначення їх виду до повноважень комісії не відноситься.

Разом з тим, судом встановлено, що дисциплінарною комісією 29.11.2017 року прийняте рішення про накладення на позивача стягнення за невиконання покладених обов»язків та порушення встановлених заборон ( а.с.15), в якому всупереч положенням ч.7 ст.135 Кримінально-виконавчого кодексу України не наведені мотиви притягнення позивача до відповідальності, а також застосоване стягнення, яке не передбачене у переліку стягнень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі ( ч.1 ст. 132 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Крім того, суд вважає, що і факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, виходячи з такого.

Об»єктивна сторона дисциплінарного проступку, передбаченого п.4 ст.107 цього Кодексу, полягає, зокрема, у спілкуванні засудженого із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, тобто має бути встановлений факт спілкування. Водночас, відповідач в своєму рішення зазначає про намагання позивача спілкуватися з іншими засудженими, не розкриваючи в чому воно полягало. Так само відповідач не обґрунтовує в чому полягало порушення правил ізоляції під час перебування засуджених, в тому числі і позивача, у прогулянкових двориках. Натомність, із рапортів співробітників колонії вбачається, що позивач намагався встановити міжкамерний зв»язок з іншими засудженими, які знаходилися в прогулянкових двориках.

Таким чином рішення дисциплінарної комісії про накладення стягнення не відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте з порушенням вимог ст.ст.134,135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач не виконав свого обов»язку щодо надання доказів на підтвердження правомірності власного рішення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (АДРЕСА_1) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 29 листопада 2017 року про накладення стягнення на засудженого ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Повне рішення складене 13 серпня 2018 року.