Рішення № 75829387, 13.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2762/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65031) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Ак.Заболотного,38-А, м.Одеса,65025) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (а.с.34-37) звернулась ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №324-17 від 22.06.2015 року про визначення їй - ОСОБА_1 податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році у розмірі 20833 (двадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки.

Позивач зазначив, що вона є власником транспортного засобу, а саме легкового автомобілю у 2015 році мав у власності автомобіль Infiniti FX37, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3696см3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

22.06.2015 року вона отримала податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №324-17 від 22.06.2015 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» код 18011000 у розмірі 25000грн.

Станом на час сплати податкового зобов'язання 19.10.2016 року їй було нараховано пеню у розмірі 1200грн., проте пізніше проконсультувавшись з юристами, вона дійшла висновку про протиправність оскаржуваного рішення, та звернулась до відповідача про повернення помилково сплаченого грошового зобов'язання, відповідач не надав відповідь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ). Законом внесено зміни до ПКУ, які набрали чинності з 01.01.2015 року. Позивач вважає, що застосування транспортного податку в 2015 році суперечить нормам п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, згідно з якими зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПК України податок на майно належить до місцевих податків. Згідно з пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Рішення Одеської міської ради №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», яке послугувало підставою нарахування податкового зобов'язання, було ухвалено 21.01.2015 року. Оскільки транспортний податок введений Законом України №71- VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не може справлятися у 2015 році.

Позивач зазначила, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №825/1890/16 від 13.03.2018 року зазначив, що рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою. В іншому випадку таке застосування не відповідало б положенням ст.58 Конституції України.

Позивач вважає, що їй неправомірно було нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік та просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін у справі за наявними матеріалами.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Відповідачем не наданий відзив на адміністративний позов. Ухвала суду про відкриття провадження по справі відправлена на електронну адресу відповідача 09.07.2018 року, а також засобами поштового зв'язку, згідно з поштовим повідомленням отримна відповідачем 16.07.2018 року.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Infiniti FX37, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3696см3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.22).

22.06.2015 року згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №324-17, форми «Ф», яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб сумі 20833,33грн.

Суд вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №324-17 від 22.06.2015 року не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2016 року, об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Позивач не заперечувала, що автомобіль, якій належить їй на праві власності, підпадав під визначення об'єкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року.

Суд вважає вказану позицію позивача обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок - транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принципі стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України № 71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік, зокрема, податку на майно (в частині транспортного податку) та установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Суд враховує, що зазначеним пунктом 4 лише рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податків. Крім того, вказаний пункт не виключає вимог ПКУ щодо строків встановлення місцевих податків та їх розмірів, оприлюднення відповідних рішень місцевих органів самоврядування та строків їх застосування, зокрема положень пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з ДПІ за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2,9, 12,139,242-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65031, РНОКПП НОМЕР_2) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Ак.Заболотного,38-А, м.Одеса,65025, код ЄДРПОУ 39578136) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2015 року №324-17, форма «Ф» про визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання на суму 20833,33 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.