Рішення № 75829261, 10.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1794/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2018 /а.с. 30-33/, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0041341301.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1743,92 грн у зв'язку з прощенням банком боргу за кредитним договором. За твердженням позивача, сума анульованого (прощеного) банком боргу включає проценти за кредитом у розмірі 947,04 грн, що не входять до об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

2. Позиція відповідачів.

Відповідачі позов не визнали. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідачів просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 46-48/. При цьому зауважила, що позивачем на порушення вимог підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не задекларовано отриманий дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 42466,29 грн.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрито провадження у справі. Цією ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДФС у Полтавській області.

На підставі приписів частини другої, пункту 6 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

25.06.2018 судом одержано заперечення представника відповідачів проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження /а.с. 38/.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою суду від 26.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження /а.с. 41/.

Так, оскільки характер спірних відносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом ДПІ у м. Полтаві від 25.05.2016 №705 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 тривалістю один робочий день - 27.05.2016 /а.с. 57/.

26.05.2016 копію зазначеного наказу разом із повідомленням про проведення перевірки від 25.05.2016 №88/16-01-13-01-35 надіслано позивачу /а.с. 58-59/ та отримано ним 29.05.2016, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600205051765 /а.с. 60/.

Разом з цим, 27.05.2016 фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 30.05.2016 №1750/16-01-13-01/2862601719 /а.с. 49-54/.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1. не відобразив в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік суму податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу за кредитом у розмірі 42466,29 грн. Внаслідок наведеного порушення позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн.

15.06.2016 ДПІ у м. Полтаві сформовано податкове повідомлення-рішення №0041341301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6975,67 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1743,92 грн /а.с. 63/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2016 №0041341301, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Щодо строку звернення до суду.

Згідно з абзацом першим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У відповідності до абзацу першого пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Позов подано у межах строків, визначених пунктом 56.18 статті 56, статтею 102 Податкового кодексу України, що відповідає вимогам частин першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачем дотримано строк звернення до суду.

Щодо порядку проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Поряд з цим, в силу підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій фіскальними органами як суб'єктами владних повноважень, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.

У даній справі судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.05.2016 №705 та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 25.05.2016 №88/16-01-13-01-35 направлено ДПІ у м. Полтаві на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 26.05.2016 /а.с. 59/ та отримано позивачем 29.05.2016, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 60/.

Разом з цим, як зазначено у наказі від 25.05.2016 №705 про призначення перевірки та в акті перевірки від 30.05.2016 №1750/16-01-13-01/2862601719 /а.с. 50, 57/, перевірку фактично проведено 27.05.2016.

Наведене є підставою для висновку про те, що на момент проведення перевірки позивач не був повідомлений у визначений законом спосіб про дату та місце її проведення.

У зв'язку з цим позивач був позбавлений можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом про призначення перевірки до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що перевірку позивача проведено без наявності на те правових підстав.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнане правомірним.

При цьому суд виходить з приписів частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зважаючи на обов'язок суду надати мотивовану оцінку всім аргументам сторін, суд вважає за доцільне погодитись з доводами позивача про відсутність підстав для нарахування суми податку на доходи фізичних осіб на суму анульованого (прощеного) боргу за процентами у розмірі 947,04 грн.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 21.05.2018 у справі №820/7182/18, за змістом якого оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Водночас, оскільки відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, то викладені у акті перевірки доводи про порушення позивачем вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України суд визнає непідтвердженими.

Наведена обставина, на переконання суду, є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у даному випадку не доведено, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та Податковим кодексом України. Окрім того, ДПІ у м. Полтаві під час ухвалення спірного рішення не забезпечено дотримання принципів обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а також не враховано право позивача на участь у процесі проведення податкової перевірки та прийняття рішення.

Відтак, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, за відсутності документально підтверджених судових витрат відповідачів щодо розгляду даної справи, суд вважає за належне розподілити судові витрати шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.06.2016 №0041341301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36009) судові витрати у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба