Ухвала суду № 75828958, 10.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3040/18

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 серпня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Р.П., розглянув у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи, заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4) до Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції (81707, Львівська область, м. Жидачів, вул. Вокзальна, 6) про зобов'язання вчинити дії, -

у х в а л и в:

Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Жидачівського відділення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання відповідача зарахувати сплачені боржником 6660647,75 грн. з червня 2016 по січень 2018 як єдиного соціального внеску, саме як сплату єдиного соціального внеску за період з червня 2016 по січень 2018 та визнання незаконним зарахування цих платежів в погашення кредиторської заборгованості.

Ухвалою суду від 23.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

09.08.2018 за вх. № 25068 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити органам ДФС України, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям України вчиняти будь-які дії до ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», пов'язані із питанням сплати ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з червня 2016 по 30.06.2018, до вирішення справи № 813/3040/18 по суті та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Позивач згідно з цією заявою також просив розглянути її впродовж двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 154 КАС України та у випадку, якщо суд прийме рішення викликати для пояснень заявника, просив здійснити виклик у судове засідання представника позивача Зошія Ю.Й.

В обґрунтування цієї заяви зазначив, що предметом та підставою позову є те, що позивач сплатив Єдиний соціальний внесок на суму 660647,75 грн. за період з червня 2016 по січень 2018. Позивач у позовній заяві стверджує про те, що відповідач не зарахував вказану суму як плату за єдиним соціальним внеском, а самостійно зарахував кошти як погашення кредиторської заборгованості в процедурі санації позивача за рішенням Господарського суду Львівської області. Станом на сьогоднішній день, у зв'язку із тим, що відповідач самостійно зарахував сплачений єдиний соціальний внесок як погашення кредиторської заборгованості в процесі санації позивача, де-юре існує заборгованість позивача перед податковим органом зі сплати єдиного соціального внеску. У зв'язку з викладеним, 13.07.2018 ГУ ДФС у Львівській області надіслали позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 6936129,70 грн. станом на 30.06.2018. На переконання позивача, така вимога покладає обов'язок на позивача сплатити зазначену суму у 10-ти денний строк; є виконавчим документом; тягне за собою накладення штрафних санкцій за несплату єдиного соціального внеску.

Відтак, за час розгляду справи у суді позивач зобов'язаний сплатити 6936129,70 грн. єдиного соціального внеску, інакше до завершення розгляду справи на нього накладуть штрафні санкції, а сама вимога як виконавчий документ, є підставою для застосування до Комбінату заходів примусового стягнення, що у разі позитивного вирішення справи у суді істотно ускладнює відновлення порушених прав, в т.ч. відновлення платоспроможності, з огляду на те, що в процедурі санації погашення боргу затверджується господарським судом Львівської області у справі № 914/410/14 і стягнуті 6936129,70 грн. єдиного соціального внеску за вимогою, як такі, що стягнуті поза межами затвердженого плану санації не підуть на погашення боргу перед кредиторами.

Непогашення боргу в процедурі санації є підставою для визнання позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що позивач сплачував єдиний соціальний внесок як поточні грошові зобов'язання, які виникли після порушення справи про банкрутство, а зарахування цієї суми в погашення кредиторської заборгованості перед ДФС України утворило борг з поточних платежів за єдиним соціальним внеском.

Оскільки Вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску є юридичним документом, який засвідчує поточне боргове зобов'язання підприємства позивача перед податковим органом - до кінця розгляду справи № 813/3040/18 у Львівському окружному адміністративному суді, Господарський суд Львівської області у межах справи № 914/4160/14 наділений правом визнати позивача банкрутом. В такому випадку відновлення прав Комбінату стає неможливим взагалі, оскільки Комбінат ліквідовується як юридична особа.

На переконання позивача, системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України та Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (Постанова Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі № 3-1095гс15; Постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 3-957гс15).

Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року у справі № 914/4160/14 (копія додається) затверджено зміни до плану санації ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», що оформлено протоколом засідання комітету кредиторів від 28.04.2017 р. за № 6. Згідно черговості погашення кредиторської заборгованості затвердженого плану санації, погашення кредиторської заборгованості перед органами ДФС України - травень 2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року у справі № 914/4160/14 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача. В реєстрі вимог кредиторів та згідно плану санації, погашення боргу перед органами ДФС міститься у четвертій, шостій чергах.

З наведеного вище, Комбінат вбачає очевидне порушення вказаного вище законодавства, яке полягає в тому, що всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» податковий орган самостійно зарахував поточні платежі, як платежі в погашення кредиторської заборгованості в процедурі банкрутства.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що на виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 «Про продовження строку процедури санації» сплатило Єдиного соціального внеску на суму 6660647,75 грн. за період з червня 2016 по січень 2018. Разом з тим, ці кошти не зараховано як сплату єдиного соціального внеску, а самостійно зараховано як погашення кредиторської заборгованості. Позивач вважаючи зарахування податковим органом сплаченого єдиного соціального внеску в рахунок погашення кредиторської заборгованості незаконним, звернувся із цим позовом до суду.

13.07.2018 ГУ ДФС надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-76-25 про сплату 6936129,70 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, оскарження рішення органів доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску.

Разом з тим, позивачем не надано доказів оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), відтак, з врахуванням презумпції правомірності рішення відповідача, стверджувати про очевидну протиправність цього рішення є неможливим.

Крім цього, суд не може надавати оцінку доводам позивача щодо неправомірності зарахування коштів як погашення кредиторської заборгованості в процедурі санації, оскільки встановлення цих обставин є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову, а при розгляді відповідної заяви, питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується.

З огляду на викладене, враховуючи способи забезпечення позову, що обрані позивачем, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, вжиття заходів забезпечення позову у такі способи є неможливим, оскільки такі не стосуються предмета спору..

На переконання суду, підприємство позивача належним чином не обґрунтувало свою заяву про забезпечення позову, не надало доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат як і самої вимоги, правомірність якої не предметом розгляду цієї адміністративної справи.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити факти очевидної протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2018, чи очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ухвалення судового рішення у цій справі, а відтак, заява позивача задоволенню не підлягає як безпідставна та необґрунтована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про забезпечення позову шляхом заборони органам ДФС України, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям України вчиняти будь-які дії до ПАТ товариство з обмеженою відповідальністю «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», пов'язані із питанням сплати ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з червня 2016 по 30.06.2018, до вирішення справи № 813/3040/18 по суті та набрання рішенням суду у цій справі законної сили, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 10.08.2018 року.

Суддя Качур Р.П.