Рішення № 75828902, 08.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1463/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання Бутенко К.В..,

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. 2 від 01.01.2018

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 5830/9/22-10-10-18 від 23.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, 0006004708,0006014708, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі – позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.08.2017 ПРАТ «ЛИНІК отримало податкові повідомлення-рішення форми «Р» збільшеної суми податкового зобов’язання зі сплати ПДВ разом зі штрафною санкцією в сумі 1117553,75 грн., форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94660488,00 грн і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47330244,00 грн, та форми «В-4» про зменшений розмір від’ємного значення в сумі 215476642,00 грн.

ПРАТ «ЛИНІК» 05.09.2017 оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до Офісу великих платників податків ДФС, але за наслідками розгляду скарги платника податку прийнято рішення про залишення скарги без розгляду у зв’язку із її підписанням начебто неуповноваженою на те посадовою особою, хоча фактичний її розгляд відбувався, ще й у присутності платника податку. Отож, завершення процедури адміністративного оскарження фактично відбулось 11.10.2017 за рішенням Офісу № 22869/6/99-99-11-01.02-25. До звернення з цим позовом (про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 31.08.2017) ПРАТ «ЛИНІК скористалось правом на оскарження Наказу виконуючого обов’язки начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 1692 від 07.08.2017 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. За наслідками розгляду адміністративної справи № 812/1215/17 постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 позов ПРАТ «ЛИНІК» задоволений, наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 1692 від 07.08.2017 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки скасовано. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у задоволенні апеляційної скарги Відповідача відмовлено, отже рішення набрало чинності.

Незважаючи на це, відповідачем до цього часу спірні податкові рішення не відкликані, а отже права платника податку порушуються до цього часу.

Крім того зазначив, що розрахунок податкових повідомлень-рішень №0005994708, №0006004708 та №0006014708 від 31.08.2017 було здійснено на підставі інших неузгоджених зобов’язань, які до того ж скасовані судовими рішеннями, що набрали чинності.

Також позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про те, що після зупинки у березні 2012 року процесу виготовлення нафтопродуктів, ПРАТ «ЛИНІК» начебто втратив право на визначення суми податкового кредиту, оскільки свою статутну діяльність він не здійснює, залучає кредити, які використовує не на збільшення виробництва, а на збільшення податкового кредиту без отримання реального доходу від своєї діяльності, не зменшуючи при цьому свої витрати, які пов’язані з ремонтними та технологічними роботами, необхідність в яких без наміру виготовлення нафтопродуктів є недоцільною.

Зазначив, що виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, що передбачено нормативними актами з питань техніки безпеки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство покладений обов’язок проводити один раз на два роки капітальний ремонт, а також звжиття цілої низки інших заходів безпеки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач позов не визнав, надіслав до суду відзив на позовну заяву від 02.07.2018 (ОСОБА_3 13 арк. спр. 58-67), у якому послався на те, що в акті перевірки від 17.08.2018 № 64/28-10-47-08/32292929 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за травень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та лютий 2017 року. Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог ст. 189, 198, 199 та 200 Податкового кодексу України. Такі порушення виникли через віднесення до податкового кредиту сум за операціями, які не пов’язані зі здійсненням господарських операцій, оскільки свою основну діяльність з переробки та реалізації нафтопродуктів позивач завершив ще у вересні 2012 року. В ході перевірки виявлено серед постачальників суб’єктів господарювання, які надали податковий кредит і здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Щодо посилань позивача на те, що наказ на проведення перевірки № 1692 від 07.08.2017, за результатами якої в подальшому було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, скасовано судом зазначив, що статтею 60 Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відкликання податкових повідомлень-рішень. Така підстава для відкликання податкового повідомлення-рішення як скасування наказу на проведення перевірки Податковим кодексом України не передбачена. У судовому засіданні доводи, викладені у відзиві на позов підтримав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Під час розгляду даної справи судом проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 позовну заяву приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія ” залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.06.2018, після усунення позивачем недоліків, відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (ОСОБА_3 1 арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” у зв’язку з пропуском строку звернення до суду (ОСОБА_3 13 арк. спр. 117-118)

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (ОСОБА_3 13 арк.спр. 116).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі – ПрАТ «ЛИНІК») зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та статутними документами (ОСОБА_3 1 арк. спр. 221-225).

ПрАТ «ЛИНІК» є платником податку на додану вартість та на час виникнення спірних відносин перебувало на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків державної фіскальної служби.

Судом установлено, що посадовими особами Офісу ВПП ДФС на підставі наказу від 07.08.2017 №1692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17.08.2018 № 64/28-10-47-08/32292929 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за травень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та лютий 2017 року, який позивачем не підписано, про що складено акт від 17.08.2017 № 64/28-10-47-08/32292929 (Том.1 арк.спр. 13-175).

Перевіркою встановлено порушення ПРАТ «ЛИНІК» ст. 189, 198, 199, 200 Податкового кодексу України в частині заниження розміру податкового зобов’язання та завищення розміру податкового кредиту, наслідком чого стало порушення вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині невірного визначення показників розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» декларацій з ПДВ за травень – грудень 2015 року, січень – грудень 2016 року та за лютий 2017 року.

На підставі акту перевірки № 64/28-10-47-08/32292929 від 17.08.2017 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.08.2017 (ОСОБА_3 1 арк. спр. 203-207), а саме:

- № НОМЕР_3 про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 894043,00 грн, нараховано штрафні санкції у розмірі 223510,75 грн, а всього на суму 1117553,75 грн;

- № НОМЕР_2 про зменшення розміру від’ємного значення податку на додану вартість на суму 215476642,00 грн;

- № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 94660488,00 грн та застосовано фінансову санкцію на суму 47330244,00 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення від 31.08.2017 ПРАТ «ЛИНІК» 05.09.2017 подано скаргу до Офісу великих платників податків ДФС та до Державної фіскальної служби України (ОСОБА_3 1 арк. спр. 208-215)

Рішенням № 22869/6/99-99-11-01-02-25 від 11.10.2017 скарга ПРАТ «ЛИНІК» залишена без задоволення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 4 п.п.75.1.2 а.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В силу вимог ст.79.2 ст.79 Податкового кодексу К України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Лише безумовне виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Разом з цим судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі № 812/1215/17 (ОСОБА_3 13 арк. спр. 102-106), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (ОСОБА_3 1 арк. спр. 107-110), адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1692 від 07.08.2017 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування сум від’ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. податкових періодів червня – грудня 2015 року, січня – грудня 2016 року та лютого 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 812/1215/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 за позовом Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки (ОСОБА_3 1 арк. спр. 111-112).

Тобто, судом встановлено, що на даний час є таке, що набрало законної сили судове рішення про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки ПРАТ «ЛИНІК», за результатами проведення якої відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 висловлено правову позицію, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Позиція про те, що у випадку встановлення того, що наказ на проведення перевірки прийнято без наявності правових підстав для його прийняття та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, проведена перевірка на підставі такого наказу відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в органу державної фіскальної служби компетенції на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками здійснення цієї перевірки, підтримана Верховним Судом під час розгляду справи № 808/3439/16 (постанова від 13.02.2018 реєстраційний номер в ЄДРСР 72289825).

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1692 від 07.08.2017 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” з питань достовірності декларування сум від’ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. податкових періодів червня – грудня 2015 року, січня – грудня 2016 року та лютого 2017 року призводить до відсутності правових наслідків цієї перевірки позивача, якими, зокрема, є податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, 0006004708,0006014708.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, 0006004708,0006014708.

Відповідно, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується тверджень представників сторін щодо обставин встановлених перевіркою порушень Приватним акціонерним товариством “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість у спірний період, суд не надає їм правової оцінки, оскільки такі обставини не можуть вплинути на рішення суду у даній справі, внаслідок порушення відповідачем процедури проведення перевірки позивача, наслідком якої стало прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України» пункти 50, 51; «Сєрков проти України» пункти 33, 34).

З огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини суд констатує, що встановлення факту безпідставного (не у спосіб, визначений законом) здійснення перевірки є самостійною достатньою підставою для визнання незаконними всіх наслідків такої перевірки, що виключає необхідність здійснювати перевірку та надавати оцінку іншим доводам позивача щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Посилання представника відповідача на те, що ст. 60 Податкового кодексу України встановлені виключні підстави для відкликання податкових повідомлень-рішень та у податкового органу відсутні підстави для самостійного відкликання спірних податкових повідомлень-рішень суд вважає безпідставним, оскільки п. 60.1.3 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу самостійно скасовувати раніше прийняті податкові повідомлення-рішення.

Звернення позивача з проханням скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, 0006004708,0006014708 через незаконність проведеної перевірки залишено відповідачем без задоволення (ОСОБА_3 2 арк. спр. 128-131).

Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, ОСОБА_1 A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 КАС України).

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач платіжними дорученнями від 06.12.2017 № 0003086 на суму 560000,00 грн та від 11.05.2018 № 0001014 на суму 56700,00 грн сплатив судовий збір за подання до суду даного адміністративного позову у розмірі 616700,00 грн, що складає 1,5 % розміру позовних вимог майнового характеру.

Зазначену суму необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31 серпня 2017 року №№ НОМЕР_1, 0006004708,0006014708

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, оф. 1а, код ЄДРПОУ 32292929) судовий збір у розмірі 616700,00 грн (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 13 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3