Рішення № 75828385, 17.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року № 826/2596/18

ОСОБА_1 (Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 6/1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо протизаконного застосування у жовтні 2017 року при переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної у 2005 році відповідно до Розділу IV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до розділу ІІІ Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” показника величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,00%;

- зобов’язати Ірпінське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести обчислення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 27, частин 1 та 2 статті 40, статті 45 та пункту 4-4 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу у цілому по Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн.) та показника величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % з дня звернення за призначенням пенсії за віком, тобто з 12.10.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу, справу (позовну заяву) №826/2596/18 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відкрите спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення пенсійного віку він набув право на призначення пенсії за віком за Законом № 1058-IV із застосуванням показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,38 %. Проте, при призначенні пенсії відповідач застосував схему визначення розміру пенсії, яка використовується при перерахунку раніше призначених пенсій, визначивши розмір пенсії виходячи із величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,38 % застосовується до визначення розміру пенсії, що призначається особі вперше. Оскільки пенсія позивачеві вже була призначена, відповідач вважає, що правомірно застосував до визначення розміру пенсії позивача величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

У зв'язку із наявністю клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та неявки відповідача судове засідання, призначене на 03.05.2018, судом, враховуючи положення частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, та ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 грудня 2005 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Судом встановлено, що 12.10.2017 позивача було переведено з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до розділу ІV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до розділу ІІІ Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, визначаючи розмір пенсії за віком, фахівцями Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, посилаючись на частину 3 статті 45 Закону № 1058-IV та пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, для обчислення коефіцієнту страхового стажу було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %.

10 січня 2018 року позивач звернувся до Ірпінського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, у якій просив розрахувати призначену йому пенсію за віком із застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.

Листом від 24.01.2018 №21/К-03 Ірпінське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача про відсутність підстав для зміни розміру пенсії за віком. При цьому позивачеві роз’яснено, що відповідно до пункту 4.3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Не погоджуючись із застосованим органом Пенсійного фонду показником величини оцінки одного року страхового стажу, позивач звернувся до суду.

У частині першій статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.03.2003 №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс):( 100 % х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Пунктом 4-3 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що під час переведення особи з одного виду пенсії на інший, розмір пенсії визначається виходячи з середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Посилання позивача на необхідність застосування при визначенні розміру його пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Так, пунктом 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на який посилається позивач як на підставу для проведення розрахунку його пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Буквальний зміст пункту 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” дає підстави стверджувати, що величина оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % застосовується лише при призначенні особі пенсії.

У даному випадку пенсія відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вже була призначена позивачеві 26.12.2005, а відтак положення пункту 4-4 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Доводи позивача з приводу того, що відповідно до його заяви від 12.10.2017 пенсія за віком призначалась йому вперше зазначених висновків суду не спростовують.

З матеріалів справи слідує, що заява позивача від 12.10.2017 була подана з метою переведення з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Таким чином, за заявою позивача від 12.10.2017 відповідачем не вирішувалось питання про призначення позивачеві пенсії, а лише було замінено її вид.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви та письмових пояснень позивача, що були надані ним під час розгляду справи, слідує, що фактично спірні правовідносини виникли у зв’язку з помилковим ототожненням позивачем таких понять як “призначення пенсії” та “переведення з одного виду пенсії на інший”.

Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

Однак, наприклад, якщо особі первинно призначений певний вид пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, подальша зміна виду пенсії такої особи на підставі та у порядку, зокрема, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.03.2003 №1058-ІV є саме призначенням пенсії, оскільки наведені законодавчі акти передбачають різні підстави та порядок призначення пенсій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та у постанові від 22 грудня 2015 року.

Беручи до уваги, що під час реалізації заяви позивача від 12.10.2017 йому не призначалась пенсія у розумінні Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, підстав для застосування до розрахунку пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % – немає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного судового рішення – 17.07.2018.

Суддя Панченко Н.Д.