Рішення № 75828297, 06.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року № 810/2193/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Київській області доОСОБА_1простягнення податкового боргу,ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) з позовом до ОСОБА_1 (03027, АДРЕСА_1) про стягнення податкового боргу у розмірі 29221,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 29221,06 грн. у зв'язку з несплатою податкових зобов’язань з транспортного податку та нарахованої пені за несвоєчасну сплату.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито спрощене провадження у справі №810/2193/18. У зв'язку із перебуванням 04.06.2018 судді у відпустці наступне судове засідання призначене на 02.07.2018.

У судове засідання 02.07.2018 учасники справи не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача 02.07.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Копії ухвал суду про відкриття провадження у справі з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи та про призначення наступного судового засідання було направлено відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання.

Разом з цим, вони не були вручені відповідачеві з причин, що не залежали від суду, що підтверджується довідками відділення поштового зв’язку із зазначенням причини повернення “за закінченням встановленого строку зберігання” (а.с. 22 та 28).

У силу приписів частини восьмої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено фізичній особі, якщо вона доставлена за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Цією ж статтею передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що така повістка вручена належним чином.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно матеріалів справи за ОСОБА_1 рахується податковий борг з транспортного податку у розмірі 29221,06 грн., який виник з наступних підстав.

У червні 2015 року контролюючим органом було визначено відповідачеві податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., у зв’язку з чим сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 17.06.2015 №19321-17.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 17.06.2015 №19321-17 було вручено відповідачеві особисто 20.07.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з даних інтегрованої картки платника податків, 25.07.2016 відповідач сплатив податкове зобов’язання у розмірі 25000,00 грн.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань з транспортного податку за 2015 рік, контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 4221,06 грн.

У червні 2016 року контролюючим органом було визначено відповідачеві податкове зобов’язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн., у зв’язку з чим сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.06.2016 №3518-17.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.06.2016 №3518-17 було вручено відповідачеві особисто 15.07.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 №3518-17 матеріали справи не містять, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що визначена у ній сума податкових зобов’язань є узгодженою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми “Ф” від 03.02.2016 №236-23 на суму 25177,94 грн.

Вказану податкову вимогу було направлено за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_2.

Надісланий за зареєстрованим у встановленому законом порядку конверт з податковою вимогою від 03.02.2016 №236-23 не був вручений відповідачеві з причин, які не залежали від контролюючого органу, що підтверджується довідкою відділення поштового зв’язку із зазначенням причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до пункту 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.06.2017 №610, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 за № 902/30770 (Порядок №610), податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Беручи до уваги, що вказану податкову вимогу не було вручено відповідачеві з причин, які не залежали від контролюючого органу, вважається, що така податкова вимога була вручена відповідачеві належним чином.

Доказів оскарження податкової вимоги від 03.02.2016 №236-23 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 29221,06 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є саме стягнення заборгованості, а не спір щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення. Слід зазначити, що елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позови. За елементами проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування, що узгоджується з таким принципом судочинства, як принцип диспозитивності, який пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 03027, АДРЕСА_3) на користь Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) податковий борг у розмірі 29221 (двадцять дев’ять тисяч двісті двадцять одна) грн. 06 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного судового рішення – 06.07.2018.

Суддя Панченко Н.Д.