Рішення № 75828124, 13.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 р. Справа№0540/5695/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою, якій на підставі її заяви від 20 червня 2017 року Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради була призначена та виплачувалася допомога при народженні дитини: одноразово в сумі 10320 грн. на період з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року (отримала повністю), і щомісяця в сумі 860 грн. на період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2019 року.

Однак, з 10 січня 2018 року виплату допомоги при народженні дитини припинено. Ні рішень, ні повідомлень щодо цього вона не отримувала.

Не маючи коштів для проживання у м. Лимані Донецької області вимушена була повернутися до м. Горлівки Донецької області, де з лютого 2018 року проживала зі своєю дитиною.

05 червня 2018 року звернулася до відповідача із запитом щодо підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини, на що 06 липня 2018 року отримала відповідь від 22 червня 2018 року № 09вх В-5-6-2, в якій зазначалося, що виплату допомоги призупинено у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання.

Вважаючи свої права порушеними просила:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради у нарахуванні та виплаті їй допомоги при народженні дитини;

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про відмову в призначені їй допомоги при народженні дитини;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради поновити та провести виплату їй державної допомоги при народженні дитини за її заявою від 20 червня 2017 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що позивачу допомога при народженні дитини була призначена наступним чином: одноразово в сумі 10320 грн. на період з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року, і щомісяця в сумі 860 грн. на період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2019 року. У січні 2018 року з 01 лютого 2018 року виплату допомоги при народженні дитини припинено, оскільки вона не проживає за місцем реєстрації, а повернулася до місця проживання на непідконтрольну українській владі територію, що також підтверджується її інформаційним запитом від 05 червня 2018 року. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Лиман Донецької обл.), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16 червня 2017 року № 0000241234.

Має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджуються відповідним свідоцтвом про народження.

На підставі її заяви від 20 червня 2017 року Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради позивачу була призначена допомога при народженні дитини наступним чином:

- одноразово в сумі 10320 грн. на період з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року;

- щомісяця в сумі 860 грн. на період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2019 року.

Розпорядженням Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 22 січня 2018 року «Про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини» виплату допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2018 року призупинено у зв'язку з тим, що заявник за вказаною нею адресою не проживає.

Про вказане рішення позивача не проінформовано.

05 червня 2018 року позивач звернулася до відповідача із запитом щодо підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини, на що 06 липня 2018 року отримала відповідь від 22 червня 2018 року № 09вх В-5-6-2, в якій зазначалося, що виплату допомоги призупинено з 01 лютого 2018 року у зв'язку з тим, що під час перевірки фактичного місця проживання факт проживання не підтверджено, у зв'язку з чим неможливо встановити факт сумісного проживання матері та дитини, про що складено акт від 10 січня 2018 року. Вказані обставини стали підставою для прийняття комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лиманської міської ради від 25 січня 2018 року № 80 рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги, та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб у зв'язку з не підтвердження місця фактичного проживання.

Також повідомлено, що поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесено разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Виплата соціальних виплат поновлюється, якщо особа, якій були призупинені виплати, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги з письмовою заявою.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, визначено, що виплата допомоги припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

У разі влаштування дитини до дитячого закладу на повне державне утримання виплата раніше призначеної допомоги поновлюється органами соціального захисту населення шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.

Вказані у ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та у п.13 Порядку підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини є вичерпними.

Призупинення виплати такої допомоги законодавством не передбачено.

Припинення виплати допомоги при народженні дитини відбулося не з підстав, що встановлені законом.

Крім того, приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

До першого з вказаних Переліків внесено, зокрема м. Горлівка Донецької обл., де проживала та отримувала допомогу при народженні дитини позивач, і з якого позивач переміщена на контрольовану територію та взята на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи наведене відповідач неправомірно припинив виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини.

Згідно з п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Оскільки на час звернення до суду з позовом позивачу не було відомо про наявність рішення (розпорядження) органу соціального захисту населення про призупинення виплати позивачу державної допомоги при народженні дитини, яке і створює правові наслідки, тому з огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню дещо іншим шляхом - шляхом визнання протиправними та скасування вказаного рішення суб'єкта владних повноважень із зобов'язанням відповідача поновити нарахування та виплату позивачу допомоги при народженні дитини з дня припинення її виплати.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (84401, Донецька обл., м.Лиман, вул.Л.Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 22 січня 2018 року про призупинення виплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, яка була призначена на підставі її заяви від 20 червня 2017 року, з дня припинення її виплати.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 13 серпня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.