Рішення № 75827877, 08.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1212/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо непроведення 19.02.2016 року з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та стягнути з ГУ НП у Волинській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.02.2016 року по 13.06.2016 року в сумі 18525 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 року справу прийнято до свого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні 19.02.2016 року з позивачем не було проведено повний розрахунок, а саме: не виплачено одноразову грошову допомогу. Остаточні її виплати проведені лише 13.06.2016 року. Вважає, що цим відповідач порушив норми Кодексу законів про працю України, а тому просить визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В судове засідання позивач не з'явився, від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча ГУ НП у Волинській області належним чином було повідомлене про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою про отримання повістки.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП у Волинській області від 19.02.2016 року №29 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» з 19.02.2016 року. Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення позивача становила 11 років 11 місяців 07 днів.

13.06.2016 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 27 087,50 грн., що підтверджується витягом з відомостей зарахування коштів на зарплатні картки працівників №60 у ПАТ КБ «ПриватБанк», випискою з особистого рахунку від 02.08.2016 року.

За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 19.02.2016 року по 13.06.2016 року, на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а тому і звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з зазначенням, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 Конституції України права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За правилами статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Разом з тим, а ні Законом України «Про Національну поліцію», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 19.02.2016 року у відповідності до наказу ГУНП у Волинській області № 29 о/с, тоді як, фактичний розрахунок, а саме виплату одноразової грошової допомоги проведено 13.06.2016 року.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись.

Таки чином, враховуючи, що остаточний розрахунок при звільненні позивача був проведений із ним лише 13.06.2016 року, суд доходить висновку, що ГУ Нацполіції у Волинській області допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення, а вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, є обґрунтованими.

Поряд із цим, визначаючи розмір суми середнього заробітку за час затримки, суд не погоджується з позивачем та зазначає наступне.

Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Оскільки ОСОБА_1 В, звільнений в лютому 2016 року, то сума виплат обчислюється за два попередні повні календарні місяці до звільнення: січень 2016 року - грудень 2015 року.

Згідно довідки про доходи №266 від 07.08.2018 року ГУ Національної поліції у Волинській області слідує, що дохід ОСОБА_1 за січень 2016 року - грудень 2015 року складає 10 000 грн. (5 000 + 5 000) грн. за 62 календарних дні, відповідно середньоденний заробіток (грошове забезпечення) ОСОБА_1 становить 161,29 грн.

Відтак, беручи до уваги те, що остаточний розрахунок при звільненні із ОСОБА_1 відбувся із затримкою (період з 20.02.2016 року по 12.06.2016 року), тому стягненню із відповідача підлягає середній заробіток за весь час затримки в сумі 18 387,06 грн. (114 х 161,29 грн.).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ГУ Національної поліції у Волинській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення в сумі 18 387,06 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ Національної поліції у Волинській області щодо не проведення розрахунку з ОСОБА_1 у день його звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 387,06 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Кодексу Законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не проведення розрахунку з ОСОБА_1 у день його звільнення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2016 року по 13 червня 2016 року в сумі 18 387,06 грн. (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 06 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604).

Головуючий суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 13.08.2018 року.