Рішення № 75827807, 01.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 серпня 2018 р. Справа № 140/2179/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача: Лукашук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання дій протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Немирівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 20.09.2017 року відкрито провадження у даній справі, якій присвоєно №140/2179/17.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 01.02.2018 матеріали по адміністративній справі №140/2179/17 передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

27.03.2018 матеріали справи №140/2179/17 надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року адміністративну справу №140/2179/17 прийнято до свого провадження.

Згідно матеріалів адміністративної справи мотивами адміністративного позову є посилання позивача на те, що вона народилась в 1964 році в смт. Брацлав Немирівського району та постійно проживала до 1983 року. В подальшому, з 14.09.1987 по теперішній час ОСОБА_1 проживала в смт. Брацлав.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року смт. Брацлав відноситься до населених пунктів четвертої категорії потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в зв'язку із чим позивач на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звернулась до відповідача із заявою про зменшенням пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням (протоколом) №760 від 21.07.2017 року у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено з підстав не дотримання вимог ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернулась до суду та просить:

визнати протиправними дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії;

скасувати рішення Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом №760 від 21.07.2017 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.07.2017.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених в позовній заяві.

Сторона відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на обставини викладені у відзиві. Зокрема, що право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 3акону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофа" мають особи, які працювали, або проживали у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до п.4 ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон) до потерпілих, від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в цій зоні не менше 4 років.

Відповідно до ст. 15 Закону підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

З наданих позивачем документів вбачається: 1) Довідка виконавчого комітету Брацлавської селищної ради від 18.07.2017 року №261, не містить підстави видачі. Також в довідці зазначається, що зареєстрована позивач в смт. Брацлав з 19.04.1989 року; 2). Копія домової книги, містить інформацію, що позивач прописана з 19.04.1989 року, за адресою АДРЕСА_1). Із записів трудової книжки вбачається що з 04.08.1987 року по 21.04.1989 року позивач працювала в колгоспі „ Більшовик" с. Красненьке, Іллінецького району. В смт. Брацлав почала працювати з 16.08.1989 року, бухгалтером Брацлавського хлібзаводу; 4). Прописка згідно паспорту з 19.04.1989 року, в АДРЕСА_1. Позивачем не надано жодних даних про її прописку до 19.04.1989 року.

З приводу клопотання позивача про виклик свідків щодо підтвердження проживання позивача та території селища Брацлав без реєстрації представник відповідача вказала, що покази свідків не можуть бути підставою для ухвалення рішення про періоди проживання на території посиленого радіоекологічного контролю. Факт проживання чи роботи на території зони радіоекологічного забруднення має бути підтверджений виключно документально.

Призначення пенсії з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду України чинним законодавством не передбачено.

Оскільки відсутні документи, які б підтверджували період постійного проживання чи роботи позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 років, тому відповідно до чинного законодавства позивачу було відмовлено в призначені пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧК".

За клопотанням представника позивача судом викликано та допитано в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є сусідами позивача та підтвердили постійне проживання останньої з осені 1987 року в АДРЕСА_1, у будинку батьків разом із своїм чоловіком.

Окрім того, в якості свідка допитано патронажну медичну сестру ОСОБА_6, яка в силу своєї професійної діяльності здійснювала супроводження вагітної ОСОБА_1, яка перебувала у Брацлавській ЦРЛ на обліку, а в подальшому новонародженої дитини за місцем їх постійного проживання за адресою. АДРЕСА_1.

Ухвалою від 26.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін та надані докази, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, смт. Брацлав Немирівського району. Упродовж з 1983 по 1987 рік позивач навчалась у Вінницькій філії Київської сільськогосподарської академії. Після закінчення навчання, 04.08.1987 року позивач прийнята на роботу стажером головного бухгалтера в колгосп «Більшовик» с. Красненьке Іллінецького району Вінницької області. Однак, з 14 вересня 1987 року по 12 жовтня 1987 року ОСОБА_1 фактично проживала в смт. Брацлав Немирівського району та у зв'язку з вагітністю перебувала на стаціонарному лікуванні в Брацлавській ЦРЛ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Брацлав у відділковій лікарні позивач народила дівчинку та оформила відпустку, продовжувала проживати разом з сім'єю в будинку батьків АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що увесь період фактичного проживання з вересня 1987 року в смт. Брацлав Немирівського району проживала без реєстрації.

19 квітня 1989 року ОСОБА_1 зареєструвалась по місцю свого постійного проживання в АДРЕСА_1.

Відповідно до матеріалів справи, факт проживання в період з вересня 1987 року по теперішній час у зоні посиленого радіологічного контролю в смт. Брацлав Немирівського району підтверджується амбулаторною карткою №8179 на ім'я ОСОБА_1, яка заведена в 1987 році в Брацлавській ЦРЛ щодо проходження позивачем обстежень, лікування, пологів в 1987, 1988 та в послідуючі роки.

Також, відповідно до свідоцтва про народження дочки позивача - ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, місцем народження є смт. Брацлав Немирівського району.

Відповідно до посвідчення громадянина ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 від 04.07.1995, довідкою Брацлавської селищної ради №3792 від 02.10.1992 про те, що позивач проживала в АДРЕСА_1 з 1986 по 1992 роки, а також довідкою Брацлавської селищної ради №1261 від 18.07.2017 року про те, що з 12.10.1987 по 19.04.1989 проживала без реєстрації по АДРЕСА_1, а з 19.04.1989 по даний час зареєстрована за вищевказаною адресою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, статтею 14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посвідченням громадянина на ім'я ОСОБА_1 підтверджується той факт, що позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 від 04.07.1995, довідкою Брацлавської селищної ради №3792 від 02.10.1992 про те, що позивач проживала в АДРЕСА_1 з 1986 по 1992 роки, а також довідкою Брацлавської селищної ради №1261 від 18.07.2017 року про те, що з 12.10.1987 по 19.04.1989 проживала без реєстрації по АДРЕСА_1, а з 19.04.1989 по даний час зареєстрована.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач має право на зменшення пенсійного віку з підстав передбачених відповідним положенням, закріпленим статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доказом якого є наявна в матеріалах справи амбулаторна картка №8179 на ім. ОСОБА_1, яка заведена в 1987 році в Брацлавській ЦРЛ щодо проходження позивачем обстежень, лікування, пологів в 1987, 1988 та в послідуючі роки.

Також, відповідно до свідоцтва про народження дочки позивача - ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, місцем народження є смт. Брацлав Немирівського району.

Окрім того, в ході судового розгляду в якості свідків допитано осіб, які проживали із позивачем в сусідстві в смт. Брацлів.

Свідок ОСОБА_4 та сусідка ОСОБА_5 підтвердили те, що ОСОБА_1 з жовтня 1987 року проживала в смт. Брацлав.

Одночасно, в якості свідка допитано патронажну медичну сестру ОСОБА_6, яка в силу своєї професійної діяльності здійснювала супроводження вагітної ОСОБА_1, яка перебувала у Брацлавській ЦРЛ на обліку, а в подальшому новонародженої дитини за місцем їх постійного проживання за адресою. АДРЕСА_1.

Дані пояснення свідків судом беруться до уваги як належні докази в силу того, що достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Крім того, довідкою Брацлавської селищної ради №1261 від 18.07.2017 року підтверджено те, що з 12.10.1987 по 19.04.1989 проживала без реєстрації по АДРЕСА_1. Дана довідка не відкликана, тому на думку суду є документальним підтвердженням проживання позивача у вказаний вище період без реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують на її постійне місце проживання з жовтня 1987 року по даний час в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Суд не погоджується з позицією відповідача, який відмовляючи позивачеві в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказує про непідтвердження постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 надано відповідачу достатньо належних документів, які підтверджують факт її постійного місця проживання з жовтня 1987 року по даний час в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому на переконання суду, позивач має право на призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, зі зменшенням пенсійного віку.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами.

За наведеного, рішення Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом №760 від 21.07.2017 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Тульчинського ОПФУ України Вінницької області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення, а саме з 18.07.2017.

Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії слід зазначити, що результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі протоколу. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання неправомірними дій при його прийнятті, а тому питання неправомірності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснено відповідно до правил ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом №760 від 21.07.2017 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.07.2017.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 427 (чотириста двадцять сім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 10.08.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна