Постанова № 75824824, 26.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа№ 910/2361/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. (повний текст складено 04.06.2018р.)

у справі №910/2361/18 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання відсутнім права, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (надалі - банк) про визнання відсутнім права та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10.04.2014р. між ним та банком був укладений договір застави майнових прав, однак, за згодою сторін, згідно укладеною між ними додатковою угодою №1, договір застави розірваний 24.07.2014р., а застава - припинена. Проте, відповідач не здійснив запису про припинення обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому незважаючи на припинення застави на момент подання позову у вказаному реєстрі існує запис за реєстраційним номером №14299704 від 11.04.2014р., чим порушуються права позивача. У зв'язку з цим позивач просив суд:

- визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" права утримувати під обтяженнями та обмеженнями майнові права на отримання грошових коштів за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., укладеним між ТОВ "Ді Соуз" та ПАТ "ВБР", яке виникло на підставі договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., укладеного між цими ж особами;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подати державному реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяжень та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером №14299704 від 11.04.2014р., внесеного на підставі договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., укладеного між ТОВ "Ді Соуз" та ПАТ "ВБР".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. у справі №910/2361/18 позов задоволено. Визнано відсутнім право Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" за договором застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Соуз" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", утримувати під обтяженням та обмеженням майнові права на отримання грошових коштів за депозитним договором про розміщення грошових коштів на депозитному вкладі "Інвестиційний плюс" №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Соуз" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку".

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подати державному реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером №14299704 від 11.04.2014р., внесеного на підставі договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Соуз" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" 3 524,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення про визнання відсутнім права утримувати під обтяженням та обмеженнями на підставі договору застави майнових прав майнові права на отримання грошових коштів за депозитним договором про розміщення грошових коштів на депозитному вкладі "Інвестиційний плюс" №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р. та зобов'язання відповідача подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження. Прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскор-Інвест" у задоволенні позову.

На думку апелянта, додаткова угода №1 від 24.07.2014р. про розірвання договору застави не відповідає вимогам достовірності з підстави її не відповідності фактичним обставинам справи, на доказ чого скаржником було надано ряд належних доказів, а саме: виписки по особовим рахункам ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", які були консолідовані у розрахунок заборгованості, з метою доведення наявності у ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" неналежно виконаних зобов'язань за кредитним договором №KKPOD.80407.024 від 29.10.2013р., забезпечених заставою майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором. Однак такі аргументи та докази не були враховані судом першої інстанції при прийнятті ним рішення.

Крім того, апелянт вважав, що суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення комплексної криміналістичної (почеркознавчої та технічної) експертизи щодо додаткової угоди та не врахував правових наслідків включення кредиторських вимог ТОВ «Аскор-Інвест» у реєстр вимог до банку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 26.07.2018р.

10.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

26.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Соуз" (клієнт) укладено договір про розміщення грошових коштів на депозитному вкладі "Інвестиційний Плюс" №ZKDID04.6314.039 (далі - депозитний договір).

За умовами договору банк приймає від клієнта грошову суму вкладу (депозит, вклад) в розмірі 2 720 900,00 доларів США на рахунок №26107028183281 та зобов'язується сплачувати клієнту проценти. Банк приймає від клієнта вклад терміном до 28.05.2015р. (п.п. 1.1, 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 10.04.2014р.).

10.04.2014р. між вкладником, як заставодавцем, та банком, як заставодержателем, укладено договір застави №ZXN019500.6314.049 (далі - договір застави), предметом якого є майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., у забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" перед заставодержателем - Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку", що випливають з укладеного між ними кредитного договору №KKPOD.80407.024 від 29.10.2013р.

З наявного у справі витягу №54857502 від 14.02.2018р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається реєстрація обтяження на користь банку на підставі договору застави за №14299704 від 11.04.2014р.

24.07.2014р. між ТОВ "Ді Соуз" та ПАТ "ВБР" була укладена додаткова угода №1 про розірвання договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р. (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором), відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р. з 24.07.2014р., а також передбачили, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою припиняються зобов'язання сторін, що виникли з договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із цього договору застави.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р. (пункти 3,4 договору).

26.02.2015р. між ТОВ "Ді Соуз" (цедент) та ТОВ "Аскор-Інвест" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії), відповідно до якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги належне цедентові, і стає кредитором за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., укладеним між ТОВ "Ді Соуз" та банком (боржник).

За договором цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: виплачувати проценти в термін, згідно умов договору депозитного вкладу; забезпечити повне збереження грошових коштів, прийнятих боржником, згідно умов договору депозитного вкладу; повернути грошові кошти, прийняті боржником та нараховані проценти, згідно умов договору депозитного вкладу; гарантувати збереження інформації, що містить банківську таємницю, згідно умов договору депозитного вкладу. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору (п. п. 2, 2.1).

Згідно до пункту 5 договору цесії, цесіонарій за відступлення права вимоги зобов'язується у день підписання цього договору сплатити цеденту грошові кошти у сумі, що дорівнює грошовій сумі вкладу (депозиту), згідно умов депозитного вкладу.

Пунктом 6 договору цесії передбачено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника з дати набрання чинності цього договору та проведення повного розрахунку, згідно з пункту 5 цього договору.

Таким чином, на підставі договору цесії до позивача - ТОВ "Аскор-Інвест", як нового кредитора, перейшло право вимоги до банку в частині права користування депозитом за договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р.

21.12.2015р. Національним банком України була прийнята постанова №914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято відповідне рішення №234 від 22.12.2015р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із введенням у банку ліквідаційної процедури, позивач, як новий кредитор за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., подав до банку заяву №21/01-26 від 21.01.2016р. із кредиторськими вимогами, у якій просив визнати ТОВ "Аскор-Інвест" кредитором банку за депозитним договором, укладеним між ТОВ "Ді Соуз" та банком.

Розглянувши вказану заяву, банк листом №4809 від 09.11.2017р. повідомив позивача, що кредиторські вимоги ТОВ "Аскор-Інвест" за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р. включені до 7 черги реєстру акцептованих вимог ПАТ "ВБР".

Цим же листом банк повідомив, що грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на підставі договору №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., були арештовані згідно з ухвалою суду по кримінальній справі №757/8032/16-к від 23.02.2016р. та перебувають під обтяженням за договором застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р.

19.01.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою №02/19-01, у якій вказував, що договір застави є розірваним у відповідності до додаткової угоди №1 від 24.07.2014р., у зв'язку із чим зобов'язання за ним у сторін припинились, і просив банк вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та припинення обтяження заставою грошових коштів за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р., право на які позивач набув на підставі договору цесії від 26.02.2015р.

У відповіді банк відмовив позивачу у задоволенні викладених тим вимог (лист №270 від 01.02.2018р.), пославшись на відсутність у нього інформації щодо укладення додаткової угоди про розірвання договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р. та відсутності оригіналу цієї угоди у матеріалах кредитної справи банку, як сторони договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Наводячи аргументи у підтвердження своєї позиції про відсутність у нього, як у обтяжувача, обов'язку подати відомості про зняття обтяження з Державного реєстру обтяжень, у апеляційній скарзі банк заперечував припинення застави за згодою сторін відповідного договору, вказуючи на відсутність у нього оригіналу додаткової угоди, на яку посилався позивач.

З наявного у справі протоколу судового засідання від 24.05.2018р. (а.с. 17-18, т. 3) вбачається, що о 10:34:34 у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача Глазков Є.С. на вимогу суду надав для огляду оригінал додаткової угоди №1 від 24.07.2014р., підписану сторонами, і цей документ був предметом безпосередньої судової оцінки.

Зауважень на протокол судового засідання від 24.05.2018р. у даній справі банк не висловлював.

Тож твердження банку про відсутність у нього примірника додаткової угоди не можуть самі по собі заперечувати правочин про дострокове припинення застави, і не спростовують встановленої статтею 204 Цивільного Кодексу України презумпції правомірності вказаного правочину.

Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Також відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України, якими регулюються загальні положення припинення зобов'язань, передбачено, що у разі розірвання договору - зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, враховуючи зазначені вище норми діючого законодавства, а також встановлений судом факт розірвання договору застави № ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., застава майнових прав за договором застави припинилась з 24.07.2014р., з моменту підписання між заставодержателем та заставодавцем додаткової угоди №1 про розірвання договору застави № ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р.

Доводи банку та третьої особи про наявність неприпиненого основного зобов'язання за кредитним договором між банком та позичальником ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" не впливає на законність припинення акцесорного зобов'язання між банком та ТОВ "Ді Соуз", якщо таке припинення здійснено сторонами за їх згодою та у своїй волі, в силу принципу свободи договору.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку з документальним підтвердженням припинення застави майнових прав згідно укладеної між ТОВ "Ді Соуз" та банком додаткової угоди №1 від 24.07.2014р. про розірвання договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., банк позбавлений права утримувати під обтяженням майнові права, які є об'єктом припиненої застави. Указане свідчить про обґрунтованість вимог ТОВ "Аскор-Інвест" в цій частині.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Відповідно до ст. 44 вказаного Закону обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, зобов'язаний протягом п'яти днів подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Отже, разом з державною реєстрацією відомостей про припинення застави (припинення обтяження майнових прав заставою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення такого нотаріального договору та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача (ч. 5 ст. 43 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

У зв'язку з тим, що обтяжувач відмовляється добровільно подати заяву про припинення обтяження, ним не подано доказів на спростування презумпції правомірності правочину з припинення обтяження і водночас не подано заяви про припинення обтяжень та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером №14299704 від 11.04.2014р., внесеного на підставі договору застави №ZXN019500.6314.049 від 10.04.2014р., вимога про зобов'язання відповідача припинити обтяження, звернувшись до реєстратора Державного реєстру не суперечить 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказував, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи банку про внесення ним 09.11.2017р. до реєстру акцептованих кредиторських вимог заявлених 25.01.2016р. ТОВ "Аскор-Інвест" вимог за депозитним договором №ZKDID04.6314.039 від 28.05.2013р.

На думку судової колегії, акцептування банком вимог позивача означає лише те, що банк визнав законність уступки належних попередньому кредитору прав вимог новому кредитора, тому такі дії банку будь-яких особливих наслідків на результат вирішення спору не має.

Інші доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі, правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. у справі №910/2361/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. у справі №910/2361/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2361/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 30.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко