Рішення № 75824306, 08.08.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/195/17-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Ранецька Л.А.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 151 151 грн 96 коп.

За участі представників:

Позивача: Сторожука В.Г. - уповноваженого, довіреність №09/12/3 від 10.01.2017

Відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про cтягнення заборгованості в загальній сумі 151 151 грн 96 коп., з яких: 73 750,13 грн - відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, 17 248,56 грн - 3% річних від простроченої суми кредиту та 60 153,27 грн - пеня за простроченим кредитом.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 20.03.2017 на 12:15 год. 03.04.2017, в порядку статті 77 ГПК України, було відкладено на 09:45 год. 18.04.2017 та, відповідно, на 09:30 год. 24.05.2017 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. У судових засіданнях 18.04.2017, 24.05.2017 та 26.05.2017, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10:00 год. 10.05.2017, до 14:30 год. 26.05.2017 та, відповідно, до 16:00 год. 26.05.2017 з підстав, викладених у відповідних формулярах (протоколах) судових засідань, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписки (в матеріалах справи).

Строк вирішення спору було продовжено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 10.05.2017.

Окрім того, 23.05.2017 відповідачем в обґрунтування безпідставності позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до відзиву на позов б/н б/д (вх. №11477) було долучено Договір про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08.05.2008, за умовами якого змінено графік та дату остаточного повернення кредиту, а також відсоткові ставки як за користування кредитом, так і за неправомірне користування кредитом.

Присутні в судовому засіданні 24.05.2017 представники позивача щодо долученого відповідачем до матеріалів справи Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 стверджували, що про існування останнього їм невідомо, просили суд оголосити перерву для надання можливості з'ясувати зазначене питання.

26.05.2017 позивачем до матеріалів справи долучено додаткові письмові пояснення та обґрунтування за вих. №9-1/43 від 26.05.2017 (вх. №11694), з яких вбачається, що 25.05.2017 представниками Банку, у зв'язку із отриманням від відповідача копії Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008, було проведено відповідну перевірку, за наслідками якої встановлено відсутність даного правочину як у кредитній справі, так і у сховищі документів та матеріалів Банку. Також, зазначав, що інформація про даний правочин не відображена і у системі обліку Банку. Вказував, що Договір про внесення змін № 5 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 підписано керуючою філією "Відділення Промінвестбанку в м. Чортків Тернопільської області" ОСОБА_3 на підставі анульованої на момент укладення даного правочину довіреності та з перевищенням передбачених останньою повноважень. Окрім того, звертав увагу суду на можливий факт фальсифікації вказаного правочину.

Ухвалами суду від 26.05.2017 у даній справі було призначено судову технічну експертизу Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08.05.2008, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль, та, відповідно, на підставі ч. 2 п. 1 ст. 79 ГПК України, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 04.12.2017, враховуючи проведення експертною установою судово-технічної експертизи документів, провадження у справі № 921/195/17-г/8 було поновлено.

Ухвалами суду від 11.12.2017, за клопотанням відповідача у даній справі, було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, вул. Смоленська 6, м. Київ, 03057, та, відповідно, на підставі ч. 2 п. 1 ст. 79 ГПК України, провадження по справі № 921/195/17-г/8 зупинено.

18.12.2017, згідно супровідного листа за №1639/17, матеріали справи № 921/195/17-г/8 Господарським судом Тернопільської області було надіслано на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057) для дачі висновку, згідно поставленого в п. 2.1 резолютивної частини ухвали суду від 11.12.2017 питання.

26.01.2018 на адресу суду від Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №69/70/18-22 від 24.01.2018 із клопотанням судового експерта про надання зразків та проведення оплати вартості призначеної судом експертизи. Зокрема, у поданому клопотанні судовий експерт просив суд для проведення почеркознавчої експертизи надати вільні зразки підписів ОСОБА_4 у будь-яких документах за (орієнтовно) 1995-2010 роки в кількості 7-8 документів. Зазначав, що такими можуть бути договори, заяви, паспорти, форма №1 на видачу паспорта, накладні, банківські документи тощо. Також, просив ПАП "Білобожницьке", на яке судом покладено оплату вартості експертизи, перерахувати кошти в сумі 3718 грн за вказаними у рахунку реквізитами, при цьому, зазначивши: "за експертизу №69/70/18-22". Одночасно просив суд згоди на проведення експертизи у термін, що перевищує три місяці, у зв'язку із понаднормовим навантаженням експерта. Поряд з цим, у листі повідомляв суд, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2017 про призначення почеркознавчої експертизи у господарській справі №921/195/17-г/8 надійшла до Відділення від Київського НДІСЕ 22.01.2018, провадження відкрито за №69/70/18-22.

Враховуючи набрання з 15.12.2017 нової редакції ГПК України та п. п. 9 п. 1 Розділу XI "Перехідні Положення" останньої, беручи до уваги те, що справа №921/195/17-г/8, в силу приписів ст. 12 ГПК України, не відповідає ознакам малозначної справи, судом ухвалою від 01.02.2018 постановлено: провадження у справі 921/195/17-г/8 поновити; справу №921/195/17-г/8 розглядати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначити на 12.02.2018 о 16 год. 45 хв.; витребувати від Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль) матеріали справи №921/195/17-г/8.

06.02.2018, на виконання ухвали суду від 01.02.2018, Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно супровідного листа за №69/70/18-22 (вх. №5141 від 06.02.2018), матеріали справи № 921/195/17-г/8 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2018 матеріали справи 921/195/17-г/8 перенаправлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057) для проведення призначеної згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2017 у справі №921/195/17-г/8 судової почеркознавчої експертизи Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08.05.2008; провадження по справі № 921/195/17-г/8 зупинено.

17.04.2018 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та його експерта надійшли клопотання за № 4574/4575/18-32 від 29.03.2018 про погодження терміну проведення експертизи, оплату останньої та надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2018 провадження у справі 921/195/17-г/8 було поновлено; підготовче засідання призначено на 09:30 год. 04.05.2018; витребувано у сторін додаткові документи.

Згідно протокольної ухвали суду від 04.05.2018 розгляд клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. № 4574/4575/18-32 від 29.03.2018 про погодження терміну проведення експертизи, оплату останньої та надання додаткових матеріалів було відкладено на 12:15 год. 22.05.2018.

Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 22.05.2018 та від 06.06.2018 підготовче засідання було відкладено на 10:30 год. 06.06.2018 та, відповідно, на 15:40 год. 18.06.2018 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду; повторно витребувано у сторін додаткові документи. Протокольною ухвалою суду від 18.06.2018 підготовче засіданні було відкладено на 12:00 год. 25.06.2018.

В підготовчому засіданні 25.06.2018 судом розпочато розгляд визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України питань та в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 15:00 год. 26.06.2018 для надання відповідачу можливості надати додаткові докази в обґрунтування заперечень позовних вимог.

В порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, про що судом винесено відповідну ухвалу від 06.06.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2017 в задоволенні клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. № 4574/4575/18-32 від 29.03.2018 про погодження терміну проведення експертизи, оплату останньої та надання додаткових матеріалів у справі відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/195/17-г/8 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 27.06.2018.

У судовому засіданні 27.06.2018 головуючий, у відповідності до норм ст. 201 ГПК України, відкрив судове засідання та оголосив про розгляд справи по суті в рамках загального позовного провадження. Також, у даному судовому засіданні суд заслухав вступне слово позивача по суті позовних вимог. Поряд з цим, ухвалою суду від 27.06.2017 розгляд справи по суті було відкладено на 10:40 год. 18.07.2018 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 18.07.2018, враховуючи явку в судове засідання усіх повноважних представників сторін, суд, в порядку ч. 5 ст. 216 ГПК України, розпочав розгляд справи по суті спочатку, заслухав вступне слово повноважних представників позивача та відповідача по суті позовних вимог та відклав розгляд справи по суті на 16:00 год. 08.08.2018, про що постановив протокольну ухвалу від 18.07.2018.

В судовому засіданні 08.08.2018 суд продовжив розгляд справи по суті, з'ясував обставини справи та дослідив надані сторонами докази.

Повноважний представник позивача в судове засідання 08.08.2018 прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Присутній в судовому засіданні 18.07.2018 повноважний представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов (вх. №11477 від 23.05.2017), відповіді на ухвалу суду від 23.10.2017 по справі №921\195\17-г\8 та клопотанні за №185 від 24.12.2017 (вх. №22961 від 27.12.2017). Зокрема зазначав, що Кредитний договір №04-11/46 від 08.05.2008 виконаний в повному об'ємі 29.06.2011 внаслідок укладення Кредитного договору від 29.06.2011. В обґрунтування даної позиції посилався також на довідку від 30.06.2011 №01-5-28 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 по справі №876/363/17. Вважав, що: ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України (редакція чинна до 15.12.2017); довідка №01-5-28 про припинення зобов'язань згідно кредитного договору від 08.05.21008 №04-11/46 та довідка НБУ від 28.08.2017 №20-0009/20237 свідчать про безпідставність позовних вимог у даній справі. Наполягав на укладенні між сторонами у справі 30.08.2010 Договору про внесення змін №5 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №04-11/46 від 08.05.2008. Окрім того, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строків позовної давності. Припускав можливість надходження коштів (пені, штрафи, інфляційні) за порушення умов договору за спірний період на інші рахунки банку, які не відображались на кредитних рахунках.

В судове засідання 08.08.2018 повноважний представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином (розписка - в матеріалах справи). Поряд із цим, 07.08.2018 звернувся до суду із заявами за № № 45, 46 від 08.07.2018 (вх. №№15213 та 15215 від 07.08.2018), згідно яких просить відкласти розгляд справи №921/195/17-г/8, яка призначена на 08.08.2018 о 16:00 год., у зв'язку із його неможливістю з'явитись в дане судове засідання. Також, просить суд справу без його участі не розглядати, продовжити процесуальні терміни розгляду даної справи, враховуючи особливі погодні умови, які вкрай важливі у сільськогосподарському виробництві при збиранні врожаю для забезпечення продовольчої безпеки країни та позбавляють його можливості своєчасно та в повному обсязі захищати свої права в суді.

Представник позивача щодо задоволення судом клопотань відповідача про продовження процесуальних термінів розгляду спору та відкладення розгляду справи заперечив. Наполягає на вирішенні спору по суті у даному судовому засіданні. Вважає, що наведені відповідачем обставини не є безумовною підставою для задоволення вказаних заяв, а чергове відкладення розгляду справи призведе лише до затягування термінів вирішення господарського спору.

Розглянувши зазначені вище клопотання відповідача про продовження процесуальних термінів розгляду спору та відкладення розгляду справи, заслухавши думку повноважного представника позивача, суд відзначає наступне:

Ст. 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІV від 23.02.2006 (далі - Закон №3477-ІV) встановлено, що суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права. У свою чергу ст. 18 Закону №3477-ІV визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

П. 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його явка не визнавалась судом обов'язковою; встановлений приписами ст. 195 ГПК України строк розгляду справи по суті спливає, а приписами чинного процесуального законодавства можливість його продовження не передбачена; позивач заперечує щодо подальшого відкладення розгляду спору; в судовому засіданні 18.07.2018 суд, з метою належного та об'єктивного розгляду спору та надання сторонам можливості рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в порядку ч. 5 ст. 216 ГПК України, розпочав розгляд справи по суті спочатку; відкладення розгляду спору саме на 16:00 год. 08.08.2018 мало місце саме з урахуванням клопотання представника відповідача для надання йому можливості взяти участь у даному судовому засіданні; в судовому засіданні 18.07.2018 представник відповідача висловив свою позицію (заперечення) по суті позовних вимог; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд відмовляє у задоволенні зазначених вище заяв відповідача та розглядає справу без участі його представника відповідача, за наявними у ній письмовими доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях 18.07.2018 та 08.08.2018 доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

08.05.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що підтверджується витягом із Статуту (надалі - Банк/позивач) та Приватним агропромисловим підприємством "Білобожницьке" (надалі - Позичальник/відповідач) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 (надалі - Кредитний договір).

Згідно п. п. 2.1, 2.2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 000 00,00 (один мільйон) гривень (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим Договором (далі - кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, встановлені цим Договором. (Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 31 березня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 670 000, 00 грн; з 30 квітня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 340 000,00 грн; з 07 травня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн.). Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 07 травня 2009 року. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п. 3.2., 3.3 Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.

Кредит надається із наступним цільовим призначенням: для придбання паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, гербіцидів, засобів захисту рослин, запасних частин, насіння та інші поточні потреби.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору Банком Позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів визначених у п.2.1 Договору, розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20624310915143, відкритого Банком "Відділення Промінвестбанку в м. Чортків Тернопільської області", код Банку 338921, на рахунок контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. При цьому, за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів в іноземну валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим Договором. Після оплати Банком документів на суму, що вказана у п. 2.1 цього Договору, подальше кредитування в межах строку встановленого п. 2.2 цього Договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Згідно п. 3.2 Кредитного договору сторони домовилися, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 18 (вісімнадцяти) відсотків річних. Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з поточного рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт" виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки нараховується Банком щомісячно в останній робочий день місяця, за перший з першого по останній календарний день звітного місяці, а також, в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 цього Договору. Відсотки сплачується Позичальником щомісяця в останній робочий день місяця з поточного рахунку Позичальника № 26002301915143 в "Відділення Промінвестбанку в ч. Чортків Тернопільської області", код Банку 338921 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок 20680331095143, відкритий Банком у "Відділення Промінвестбанку в м. Чортків Тернопільської області", код Банку 338921.

Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2 цього Договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 36 (тридцять шість) відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.2 цього Договору.

Згідно п. 3.5. Кредитного договору у випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до припинення цих обставин включно та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому до цього Договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття.

У п. 3.7 Кредитного договору сторони встановили черговість погашення Позичальником заборгованості по кредиту та/або плати за кредит ( у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом).

Відповідно до п. 4.1, п.п. 4.1.1 р. 4 Кредитного договору Банк зобов'язався з урахуванням умов, встановлених положенням цього Договору, видати кредит в безготівковому порядку шляхом оплати розрахункових документів Позичальника, виключно з дня набрання чинності угод (договорів, що є забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за Договором).

Позичальник зобов'язався надавати у Банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.2.2 цього Договору строк остаточно повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточних рахунків, вказаних у пункті 3.2. цього Договору (та/або з будь-яких інших рахунків Позичальника, відкритих у будь-яких установах банків) та/або у будь-яких інший незаборонений чинним законодавством спосіб на поточний рахунок, вказаний у п. 3.1 цього Договору; своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбаченому в Договорі, а також суми передбаченої цим Договором неустойки (пп. 4.2.1.-4.2.2 п. 4.2. Кредитного договору).

П. 5.3 Кредитного договору передбачено обов'язок Позичальника сплатити Банку пеню за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно п. п. 6.1, 6.8 Кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років (п. 6.12. Кредитного договору).

П. 6.9 Кредитного договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, 25.02.2009 між сторонами укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08 травня 2008 року, яким внесено зміни та доповнення до п. 3.2 та 3.4 Кредитного договору. Зокрема, визначено, що: - проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 23 (двадцять три) проценти річних. Нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення усіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів встановлюється метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 3.2); - у випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розрізі 46 (сорок шість) процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлено згідно п.3.2 цього Договору (п. 3.4).

Згідно п. 2 Договору про внесення змін №2 до Кредитного договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною Кредитного договору №04-11/46 від 25 травня 2008р., укладеного між Банком та Позичальником.

07.05.2009 між сторонами у справі укладено Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08 травня 2008 року, яким, зокрема, змінено графік та строк повернення кредиту, процентну ставку за користування кредитом та її розмір, у випадку порушення Позичальником строку виконання зобов'язань. Так, згідно п. 1 даного правочину повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку:

- серпень 2009 року - 330 000,00 (триста тридцять тисяч) грн.;

- вересень 2009 року - 330 000,00 (триста тридцять тисяч) грн;

- жовтень 2009 року - 340 000,00 (триста сорок тисяч) грн.

Дата остаточного повернення кредиту 30 жовтня 2009 року.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки в розмірі 23 (двадцять три) проценти річних.

У випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2 цього Договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 46 (сорок шість) процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.2 цього Договору.

Згідно п. 3 Договору про внесення змін №3 останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною Кредитного договору №04-11/46 від 25 травня 2008 р., укладеного між Банком та Позичальником.

04.11.2009 між сторонами у справі було укладено Договір про внесення змін №4 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08 травня 2008 року, яким знову змінено графік та строк повернення кредитних коштів, процентну ставку за користування кредитом та її розмір, у випадку порушення Позичальником строку виконання зобов'язань.

Зокрема, повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку:

- листопад 2009 року - 74 300,00 (сімдесят чотири тисячі триста) грн.;

- грудень 2009 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- січень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- лютий 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- березень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- квітень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- травень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- червень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- липень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн;

- серпень 2010 року - 100 000,00 (сто тисяч) грн.

Дата остаточного повернення кредиту 31 серпня 2010 року.

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки в розмірі 26 (двадцять шість) проценти річних.

У випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 52 (п'ятдесят два) процентів річних, порядок нарахування та сплаті яких встановлюється згідно п.3.2 цього Договору.

Згідно п. 3 Договору про внесення змін №4 до Кредитного договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною Кредитного договору №04-11/46 від 25 травня 2008 р., укладеного між Банком та Позичальником.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобов'язань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачуються ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 346 ГК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, п. 3.1 Кредитного договору №04-11/16 сторони погодили, що Кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів визначених у п. 2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20624310915143 на рахунок контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Згідно пп.4.2.1 п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок вказаний в п. 3.1 Договору.

Долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка з позичкового рахунку №20624310915143 свідчить про те, що за період з 08.05.2008 по 28.08.2008 Позичальнику надано кредит на загальну суму 988 314,75 грн.

За період з 15.05.2009 по 14.08.2009 Позичальником погашено частину кредиту в загальній сумі 14 014,75 грн.

Станом на 30.10.2009 - дата остаточного повернення кредиту визначена Договором про внесення змін №3 до Кредитного договору, залишок заборгованості становив 974 300,00 грн.

02.11.2009 залишок кредитної заборгованості в сумі 974 300 грн винесено на рахунок обліку простроченої заборгованості по кредиту.

04.11.2009, у зв'язку із укладенням Договору про внесення змін №4 до Кредитного договору, залишок кредитної заборгованості в сумі 974 300 грн перенесено на рахунок обліку строкової заборгованості по кредиту.

13.08.2010 Позичальником погашено частину кредиту в сумі 1 700,00.

Станом на 31.08.2010, з врахуванням встановленого Договором про внесення змін №4 графіку повернення Кредиту, залишок простроченої кредитної заборгованості становив 872 600,00 грн, сума строкової заборгованості - 100 000 грн.

01.09.2010 - дата остаточного повернення кредиту, залишок строкової станом на 31.08.2010 заборгованості за кредитом в розмірі 100 000 грн перенесено на рахунок простроченої заборгованості по кредиту.

Таким чином, станом на 01.09.2010 залишок простроченої заборгованості Позичальника (відповідача у даній справі) за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008, з врахуванням Договорів про внесення змін №2 від 25.02.2009, №3 від 07.05.2009 та №4 від 04.11.2009, становив 972 600 грн.

П. 1.1 гл. 1, чинної на час існування правовідносин сторін за вказаним правочином Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 №481, передбачено, що суму заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником (боржником) у визначений договором строк, Банк відображає в бухгалтерському обліку наступного робочого дня такою проводкою: Дебет - рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами; Кредит - рахунки для обліку наданих кредитів.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки з позичкового рахунку №20624310915143 вбачається, що для простроченої станом на 31.08.2010 та 01.09.2010 заборгованості за Кредитним договором №04-11/46 Банком визначено рахунок для обліку простроченої заборгованості №20673305915143.

З долученої позивачем до матеріалів справи банківської виписки з рахунку № 20673305915143 вбачається, що на 01.09.2010 загальний залишок простроченої заборгованості по кредиту склав 972 600,00 грн. Дана виписка також підтверджує, що за період з 23.11.2010 по 29.04.2011 здійснено часткове (на загальну суму 408 958,88 грн) погашення простроченої заборгованості по кредиту та перенесення 13.05.2011 залишку простроченої заборгованості по кредиту в сумі 563 641,12 грн для подальшого обліку боргу по кредиту на рахунок № 20671305687724 у зв'язку із реорганізацією філії.

29.06.2011 між сторонами у справі украдено Кредитний договір №01-1/22, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 575 630 грн для рефінансування кредитної заборгованості ПАП "Білобожницьке" згідно Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №04-11/46 від 08.05.2008, із безпосереднім направленням коштів на рахунок № 20671305687724 в сумі 563 641,12 грн для погашення простроченого кредиту та на погашення прострочених відсотків в сумі 11 988,88 грн.

Долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка з позичкового рахунку № 20671305687724 підтверджує відображення в обліку Банку станом на 13.05.2011 суми простроченого боргу по кредиту в розмірі 563 641,12 грн та здійснення погашення простроченої позики 30.06.2011 у зазначеній вище сумі.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 151 151 грн 96 коп., з яких: 73 750,13 грн - відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, 17 248,56 грн - 3% річних від простроченої суми кредиту та 60 153,27 грн - пеня за простроченим кредитом. Підставою позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк" визначає порушення ПАП "Білобожницьке" зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №04-11/46 від 08.05.2008, з врахуванням Договорів про внесення змін до нього, з моменту видачі кредитних коштів по 29.06.2011 - день укладення Кредитного договору №01-1/22 від 29.06.2011.

При цьому, заявлені до стягнення відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, три проценти річних від простроченої суми кредиту та сума пені за простроченим кредитом нараховані позивачем за період з 01.09.2010 - дата винесення на прострочку залишку кредитної заборгованості в сумі 972 600 грн, згідно встановленого Договором про внесення змін №4 остаточного терміну повернення кредиту по 29.06.2011 - дата укладення Кредитного договору №01-1/22 від 29.06.2011, предметом якого є рефінансування простроченої кредитної заборгованості за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008. При проведенні зазначених нарахувань позивачем взято до уваги часткове погашення за період з 23.11.2010 по 29.04.2011 частини простроченої заборгованості по кредиту в загальній сумі 408 958,88 грн.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт надання відповідачу кредитних коштів згідно Кредитного договору №04-11/46 від 08.05.2008 в сумі 988 314,75 грн, користування ними та неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасного, в обумовлений Договором про внесення змін №4 до Кредитного договору строк позивач підтверджує долученими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунків: №20624310915143, №20673305915143, №20671305687724 та №20620301687724.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку , бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі - Положення, передбачено, що Банк здійснює операції протягом операційного дня з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні. Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

Банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, долучені позивачем до матеріалів справи виписки по рахунках відповідача є первинними документами, а відповідно приймаються до уваги судом як належні і допустимі докази.

Окрім того, факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №04-11/46 від 08.05.2008 встановлений також і адміністративним судом у справі №819/1343/16.

Зокрема, у постанові від 01.12.2016 Тернопільський окружний адміністративний суд встановив, що боржник - ПАП "Білобожницьке" свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, отримані грошові кошти у передбачений строк не повернув, чим порушив умови підпунктів 4.2.1. та 4.2.2. пункту 4.2. розділу ІV кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008.

Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №819/1343/16 залишено без змін.

В силу приписів ч. ч. 3, 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, в редакції чинній на момент прийняття ухвали апеляційним адміністративним судом, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення.

Законом України "Про доступ до судових рішень" N 3262-IV від 22 грудня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями, визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства

В силу приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Ст. 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України інформації, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі №819/1343/16 (справа №876/363/17) набрала законної сили 07.02.2017.

Судом встановлено, що 01.03.2017 ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Чортківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, треті особи: Приватне агропромислове підприємство "Білобожницьке", Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Приватного підприємства "ФІШ-КЛУБ" про зобов'язання вчинити дії.

07.02.2018 касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Чортківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, за участю третіх осіб: Приватне агропромислове підприємство «Білобожницьке», Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Приватного підприємства «ФІШ-КЛУБ» про зобов'язання вчинити дії, прийнято до провадження.

Станом на день вирішення даного спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості про результати перегляду Верховним Судом судових рішень у справі №819/1343/16 відсутні.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 5 ст. 75 ГПК України).

За даних обставин, зважаючи на те, що станом на день розгляду даного спору в суді рішення адміністративного суду у справі №819/1343/16, яким встановлено факт неналежного виконання ПАП "Білобожницьке" зобов'язань за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008, не скасовано, при вирішення даного спору суд виходить з того, що зазначені обставини є встановленими щодо ПАП "Білобожницьке" та не підлягають доказуванню при розгляді даного спору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведених норм чинного законодавства, зважаючи на допущені відповідачем порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманих за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008, з врахуванням Договорів про внесення змін від 25.02.2009, від 07.05.2009 та від 04.11.2009 до нього, кредитних коштів, позивачем за період з 01.09.2010 - 29.06.2011, з врахуванням здійсненого за період з 23.11.2010 по 29.04.2011 часткового погашення боргу, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 17 248,56 грн та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредиту в розмірі 73 750,13 грн.

Розглянувши проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи доведений Банком факт існування у відповідача станом на 01.09.2010 заборгованості по кредиту в сумі 972 600 грн та її остаточне погашення лише 30.06.2011, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з врахуванням часткового за період з 23.11.2010 по 29.04.2011 погашення кредиту, провів перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно проведеного судом перерахунку 3 % річних, за період з 01.09.2010 по 29.06.2011 правомірним є нарахування останніх в розмірі 17 248 грн 55 коп. Річні в сумі 0,01 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Згідно проведеного судом, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, а також, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997), перерахунку інфляційних втрат, за визначений позивачем період правомірним є нарахування останніх в сумі 73 213 грн 42 коп. Інфляція в сумі 536 грн 71 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Правова позиція щодо можливості зміни передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування пені викладена у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 р. у справі №3-53гс15.

Також, у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питанні практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

П. 5.3 Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

При цьому, п. 3.5 Кредитного Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховуються Банком з дати виникнення обставин, що стали підставою для застосування пені до дня припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому положеннями цього Договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття.

Таким чином, Банк та Позичальник (відповідач у справі) умовами Кредитного договору, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, передбачили збільшення періоду нарахування пені.

Окрім того, ч. 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом із тим, в силу приписів ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Ч. 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в п. 3.3 постанови пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, з наступними змінами і доповненнями, господарським судам звернуто увагу на те, що за правилами ч. 1 ст. 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вже зазначалось вище, п. 6.12 Кредитного договору передбачено, що всі спори між сторонами при недосягенні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

Таким чином, зважаючи на те, що право Банку на нарахування пені за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та, відповідно, обов'язок Позичальника сплатити останню передбачені умовами укладеного Кредитного договору, суд прийшов до висновку, що встановлений п. 6.12 Кредитного договору строк позовної давності у десять років стосується як загальної, так і спеціальної позовної давності.

На підставі наведених норм чинного законодавства, зважаючи на допущені відповідачем порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманих за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008, з врахуванням Договорів про внесення змін від 25.02.2009, від 07.05.2009 та від 04.11.2009 до нього, кредитних коштів, позивачем за період з 01.09.2010 - 28.02.2011, з врахуванням здійсненого відповідачем часткового погашення боргу, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 60 153 грн 27 коп.

В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями, зазначено, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок пені по простроченому кредиту, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", зважаючи на доведений позивачем факт існування у відповідача станом на 01.09.2010 заборгованості по кредиту в сумі 972 600 грн, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з врахуванням здійсненого відповідачем часткового погашення кредиту, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно проведеного судом перерахунку за період з 01.09.2010 по 28.02.2011 нарахування пені за простроченим кредитом в сумі 60 153 грн 27 коп. є правомірним, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

Зважаючи на встановлений вище судом факт збільшення за домовленістю сторін строку позовної давності (як загальної, так і спеціальної) до 10 років та правомірності нарахування позивачем пені за визначений у позові період, доводи позивача про безпідставність позовних вимог про стягнення пені, зважаючи на передбачену ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальну позовну давність, суд вважає необґрунтованими та, відповідно, відхиляє клопотання ПАП "Білобожницьке" про застосування позовної давності у зв'язку із її спливом.

Також, суд вважає за доцільне наголосити, що виконання основного зобов'язання (повернення кредитних коштів) з порушенням встановлених умовам Договору строків здійснення платежів та остаточного терміну повернення кредиту не позбавляє позивача права на звернення до суду з вимогою про стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за період, у який зобов'язання належним чином не виконувалось та, відповідно, мала місце прострочка. Відтак, твердження відповідача про припинення зобов'язань за Кредитним договором №04-11/46 від 08.05.2008 з посиланням на довідку №01-528 від 30.06.2011 та повідомлення №01-5-27 від 24.07.2011, на думку суду, є безпідставним.

Окрім того, зважаючи на те, що заявлені позивачем вимоги у даній справі - стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором №04-11/46 від 0805.2008 не були предметом судового розгляду у адміністративній справі №819/1343/16, безпідставними є і твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017.

Щодо посилань відповідача на Додатковий договір про внесення змін №5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №11-44/46 від 08.05.2008, суд зазначає наступне:

П. 6.9 Кредитного договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно наявних в матеріалах справи додаткових письмових пояснень та обґрунтувань за вих. №9-1/43 від 26.05.2017 (вх. №11694), представниками Банку, у зв'язку із отриманням від відповідача копії Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008, було проведено відповідну перевірку, за наслідками якої встановлено відсутність даного правочину як у кредитній справі, так і у сховищі документів та матеріалів Банку, інформація про даний правочин не відображена і у системі обліку Банку. Окрім того, позивач зазначав, що Договір про внесення змін № 5 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 підписано керуючою філією "Відділення Промінвестбанку в м. Чортків Тернопільської області" ОСОБА_3 на підставі анульованої на момент укладення даного правочину довіреності та з перевищенням передбачених останньою повноважень. Також, вказував на можливий факт фальсифікації вказаного правочину. Зокрема, звертав увагу суду, що нижня частина договору із підписами сторін просто була прикладена до тексту договору, оскільки, при візуальному аналізі копії Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008, вбачається, що умовна верхня лінія перших літер реквізитів сторін (слова Банк та Позичальник) перетинається із нижньою лінією літер слів Позичальнику п. 3 договору. Вказував на відмінність шрифтів, розмір літер по договору тощо.

З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, встановлення правомірності доводів та заперечень представників сторін щодо укладення/не укладення Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 ухвалами суду від 26.05.2017 у справі № 921/195/17-г/8 було призначено судову технічну експертизу Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08.05.2008, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 4.

Висновком судового експерта №585/17-22 від 30.08.2017, складеного за результатами проведення судово-технічної експертизи документів - Договору про внесення змін №5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №04-11/46 від 08.05.2008 встановлено, що:

- при його виготовленні використано монтаж за допомогою комп'ютерної техніки: частину тексту документу до п. 3 включно нанесено за допомогою лазерного принтера, а увесь текст, розташований нижче, нанесено за допомогою струминного принтера;

- відтиск печатки ПАП "Білобожницьке" нанесено за допомогою рельєфного кліше;

- підпис від імені директора ПАП "Білобожницьке" виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до виконання;

- відтиск печатки ЗАТ Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку та підпис від імені керуючого ОСОБА_3 у досліджуваному документі відсутні (є лише їх зображення, нанесені за допомогою технічних засобів - нанесено за допомогою струминного принтера.

Наведені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що Договір про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 не підписаний та не скріплений печаткою банку, а відтак, є неукладеним. Посилання відповідача на останній є безпідставними.

Окрім того, беручи до уваги те, що призначена ухвалою суду від 11.12.2017 у даній справі судова почеркознавча експертиза не була проведена, у зв'язку із її неоплатою відповідачем, зважаючи на те, що примірник Договору про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору № 04-11/46 від 08.05.2008 був наданий саме відповідачем, висновком судового експерта №585/17-22 від 30.08.2017 встановлено факт підписання вказаного документу від імені директора ПАП "Білобожницьке рукописним способом, без попередньої підготовки до виконання, суд, керуючись приписами ч. 4 ст. 102 ГПК України, відмовляє у визнанні встановленою обставини щодо невиконання підпису на Договорі про внесення змін № 5 від 30.08.2010 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 04-11/46 від 08.05.2008 особисто директором Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" ОСОБА_4

Доводи відповідача про те, що на дослідження експерта згідно ухвал суду від 27.05.2017 було надано та, відповідно, експерте дослідження було проведено зовсім іншого документу, - не з оригіналу (відсутня, за твердженням відповідача, спеціальна позначка, а саме: літера "Б" в правому верхньому куті), судом оцінюються критично, оскільки ні долучена попередньо відповідачем до відзиву на позов б/н б/д (вх. №11477 від 23.05.2017) копія згаданого документу, ні наявна у жетоні справи №921/195/17-г/8 його копія, яка була знята судом перед направленням матеріалів господарської справи на адресу експертної установи, вказаного позначення не містять.

Інші доводи та заперечення відповідача не спростовують правомірності заявлених позивачем позовних вимог.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

У відповідності до вимог ст. 123, ч. 2 п. 1, ч. 4 п.3 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 259 грн 23 коп., витрати за проведення судово-технічної експертизи в сумі 3 700 грн 81 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягають відшкодування позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного ст. ст. 73-75, 86, 98, 104, 123, 129, 195, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30787853, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", провул. Шевченка,12, м. Київ, ідентифікаційний код 30787853:

- 60 153 грн 27 коп. - пені;

- 17 248 грн 55 коп. -3% річних;

- 73 213 грн 42 коп. - інфляційних втрат;

- 2 259 грн 23 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору;

- 3 700 грн 81 коп. - витрат за проведення судово-технічної експертизи.

3. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.08.2018

Суддя І.М. Гирила