Вирок № 75822990, 13.08.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1879/15-к

Провадження №1-кп/359/35/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю прокурора Каспрука Д.І.,

за участю захисника Саламатової А.Г.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне про-вадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працю-ючого, не одруженого, на утриманні якого перебуває малолітня дитина, раніше судимого: вироком Харків-ського районного суду м. Києва від 29 серпня 2001 року за ч.2 ст.17 ч.3 ст.81 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 3 роки; вироком Святошинського районного суду м. Києва від 9 вересня 2002 року за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.2 ст.146 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2006 року за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010 року за ч.2 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 повторно здійснив таємне викрадення чужого майна (вчинив крадіжку) за таких обставин.

21 січня 2015 року обвинувачений за допомогою власного мобільного телефону від-шукав на інтернет-сайті www.Doba.ua оголошення про оренду кімнати в житловому будинку по АДРЕСА_2. Після цього ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3, який здавав кімнату в оренду, та домовився з ним про зустріч. В той же день приблизно о 16 годині 00 хвилин обвинувачений зустрівся з потерпілим та оглянув кімнату в житловому будинку по АДРЕСА_2. Під час огляду кімнати ОСОБА_2 побачив плазмовий телевізор торгової марки «Panasonic». Обвину-вачений був неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності. Не зважаючи на те, що його судимість не була погашена та не була знята у встановленому порядку, у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на вчинення крадіжки телевізора. Реалізуючи цей злочинний умисел та керуючись виключно корисливим мотивом, обвинувачений повідомив ОСОБА_3 про те, що його влаштовує кімната, та передав потерпілому орендну плату за одну добу в розмірі 300 гривень. Після того, як ОСОБА_3 вийшов з кімнати, ОСОБА_2 залишився один в кімнаті. Він усвідомлював те, що за ним ніхто не спостерігає. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел та керуючись корисливим мотивом, обвинувачений таємно заволодів телевізором торгової марки «Panasonic» вартістю 8360 гривень та виніс його з кімнати. Після цього ОСОБА_2 зачинив кімнату та на таксі перевіз телевізор до ломбарду, розташованого в м. Києві по вул. Малишка, 15/1, де продав його охоронцю ломбарду ОСОБА_4 за 1500 гривень. У такий спосіб обвинувачений розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні злочину та зізнався у тому, що 21 січня 2015 року він за допомогою власного мобільного телефону відшукав на інтернет-сайті www.Doba.ua оголошення про оренду кімнати в житловому будинку по АДРЕСА_2. Після цього обвинувачений зателефонував особі, яка розмістила це оголошення, та домовився з нею про зустріч. В той же день приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_2 оглянув кімнату в житловому будинку по АДРЕСА_2. Під час огляду кімнати він побачив плазмовий телевізор торгової марки «Panasonic». Обвинувачений не оспорює того, що вартість цього телевізора становила 8360 гривень. ОСОБА_2 усвідомлював, що його судимість за вчинення попередніх злочинів не була погашена та не була знята. Водночас, у нього виник намір викрасти телевізор. Тому обвинувачений повідомив про те, що його влаштовує кімната та передав потерпілому орендну плату за одну добу в розмірі 300 гривень. Після того, як ОСОБА_2 залишився один в кімнаті, він зняв телевізор зі стіни та виніс його з кімнати. Після цього обвинувачений зачинив кімнату та на таксі перевіз телевізор до ломбарду, розташо-ваного в м. Києві по вул. Малишка, 15/1, де продав його охоронцю ломбарду за 1500 гри-вень.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не оспорює обставини вчинення інкримінованого йому злочину, на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення та обмежився дослідженням доказів на підтвердження обставин, що характеризують особу обвинуваченого, а також мають значення для правильного вирішення питання про долю речових доказів, розподілу судо-вих витрат та звернення застави в дохід держави.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані:

- за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 вчинив викрадення телевізору непомітно для потер-пілого та інших осіб. Тому вчинене ним діяння є таємним, а не відкритим. Викрадений телевізор не був ввірений обвинуваченому та не перебував в його віданні. За цими ознаками вчинений злочин є крадіжкою, а не грабежом чи привласненням тощо. ОСОБА_2 продав викрадений телевізор та у такий спосіб розпорядився ним. Тому вчинений ним злочин є закінченим. Крім того, раніше обвинувачений вже був засуджений за вчинення злочинів проти власності. Судимість за ці кримінальні правопорушення не погашена та у встановленому порядку не знята. Це свідчить про те, що в діях ОСОБА_2 є ознака повторності. Водночас, умисел, спрямований на викрадення телевізора, виник у обвинуваченого вже після огляду кімнати. Ця обставин свідчить про те, що в його діях відсутня ознака проникнення в житло.

З огляду на це, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_2 повинен бути засуд-жений:

- за ч.2 ст.185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує те, що він щиро розкаявся з приводу вчинення кримінального правопорушення. Ця обставина пом'якшує його по-карання. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні. Аналіз даних про особу ОСОБА_2 свідчить про те, що він не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарко-лога. Водночас, обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідаль-ності за вчинення злочинів проти власності. Він не зробив жодного висновку для себе, не став на шлях виправлення та знову вчинив крадіжку. Ця обставина негативно характери-зує його особу.

З огляду на це суд вважає, що ОСОБА_2 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк.

Крім того, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Тому на підставі ч.4 ст.70 КК України при визначенні обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю злочинів належить застосувати поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Водночас, ОСОБА_2 та його захисник Саламатова А.Г. заявили клопотання про застосування до обвинуваченого п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування призначеного покарання.

Прокурор Каспрук Д.І. не заперечує проти задоволення цього клопотання.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, під-лягають звільненню від відбування покарання, якщо на день набрання чинності цим Законом вони мають дітей, яким не виповнилося 18 років, та не позбавленні батьківських прав.

Встановлено, що ОСОБА_2 вчинив умисний злочин середньої тяжкості. З повного витягу про актовий запис про народження з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що він має малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Обвинувачений не позбавлений батьківських прав відносно дитини.

З огляду на це суд вважає допустимим звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання.

Водночас, відповідно до ч.8 ст.182 КПК України якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно з п.14 ч.1 ст.368 цього ж Кодексу, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, йому була визначена застава в розмірі 24360 гривень. У виконання цієї ухвали слідчого судді була сплачена застава у вказаному розмірі. Однак після звільнення з-під варти ОСОБА_2 почав переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на це суд вважає, що сплачену заставу в розмірі 24360 гривень належить звернути в дохід держави.

Речовий доказ - телевізор торгової марки «Panasonic» слід залишити у володінні ОСОБА_3

Цивільний позов ним не пред'явлений. Судові витрати відсутні.

Керуючись ч.1 ст.369, ст.370, ч.1-ч.2, ч.6 ст.371, ч.2-ч.3 ст.373 та ст.374-376 КПК України, суд

присудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального право-порушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком суду, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі стро-ком на 5 років.

Заставу в розмірі 24360 гривень, сплачену на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року, звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31217205026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200).

Речовий доказ - телевізор торгової марки «Panasonic» залишити у володінні ОСОБА_3.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець