Рішення № 75821668, 01.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2018 Справа № 905/659/18

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом фізичної особи - підприємця Кияшко Сергія Миколайовича (84122, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1)

до Слов'янської міської ради (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок № 2; код ЄДРПОУ 04052821)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Банківська, будинок 70, код ЄДРПОУ - 39767332)

про визнання поновленим договору оренди землі, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В

Фізична особа - підприємець Кияшко Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Слов'янської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на своєчасне звернення до відповідача за поновленням договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 площею 0,0916 га за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Юних Комунарів (Банківська), будинок 99, проте останній безпідставно відмовив у поновленні договору. При цьому позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 він продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що на його думку є підставою вважати договір поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.05.2018 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.05.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2018 відкладено підготовче судове засідання на 26.06.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 30.07.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міськрайонне управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та відкладено підготовче судове засідання на 12.07.2018.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. 29.05.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголошує на тому, що йому було відмовлено в поновленні договору оренди з підстави, що на Генеральному плані м. Слов'янська, затвердженому рішенням міської ради від 26.11.2005 № 20-ХХІV-4 даного об'єкту не має. Відповідно до Генерального плану м. Слов'янська на даній території існує земельна ділянка. Разом із тим, рішення про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою приймалося відповідачем у 2006, рішення про затвердження проекту землеустрою приймалося у 2007 році, а зміни до договору, якими збільшувався строк оренди, приймались у 2009 році. Тобто, впродовж 11 років спірна земельна ділянка співпадала з Генеральним планом затвердженим у 2005 році. 12.07.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. 17.05.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, у наданому відзиві відповідач посилався на те, що за відсутності відповідного рішення неможливо зобов'язати міську раду в судовому порядку укласти договір або поновити його. Крім того, на думку відповідача, позивачем було пропущено встановлений договором строк подання заяви про поновлення договору на новий строк, оскільки остання була надана 18.09.2017, в той час як строк дії договору закінчився 14.11.2017. Відповідач вказує на те, що міська рада письмово повідомила позивача про відмову у поновленні договору землі.

11.06.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній повідомив про те, що на заяву від 17.11.2017 ФОП Кияшко С.М. про поновлення договору оренди землі від 14.11.2007 за №040716700148 щодо земельної ділянки площею 0,0916 га за адресою: м.Слов'янськ, вул. Банківська, 99 для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу була надана відповідь від 13.12.2017 щодо відмови у поновленні договору і повідомлено про те, що відділом раціонального використання земельних ресурсів Слов'янської міської ради було підготовлено відповідний проект рішення міської ради, який із зауваженнями відділів та управлінь міської ради (копії зауважень додаються) було розглянуто депутатами на засіданні постійної комісії міської ради з питань землекористування, містобудування та екології 06.12.2017. З огляду на вищевказані зауваження депутатами було вирішено не включати дане питання в порядок денний сесії міської ради та повернути документи заявнику. На виконання рішення постійної депутатської комісії ФОП Кияшко були повернуті міською радою документи і було викладено зміст зауважень.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

14.11.2007 між Слов'янською міською радою (далі - орендодавець) та приватним підприємцем Кияшко Сергієм Миколайовичем (далі - орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого (в редакції додаткової угоди від 16.12.2009 до договору оренди землі від 14.11.2007) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (згідно рішень Слов'янської міської ради № 7 -ХVІІІ-5 від 26.09.2007, № 33-ХХХVІ-5 від 24.06.2009), яка знаходиться у м. Слов'янськ по вул. Юн. Комунарів, 99.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка (НОМЕР_2) загальною площею 0,0916 га, в тому числі 0,0916га - інші.

Земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка знаходиться у задовільному стані. Інженерні мережі знаходяться в доброму технічному стані (п. 3 договору).

Відповідно до п. 5 договору (в редакції додаткової угоди від 16.12.2009 до договору оренди землі від 14.11.2007) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 491 828,85 грн. (107,39 грн. за м2 - на період будівництва, 536,93 грн. за м2 - після вводу в експлуатацію).

Земельна ділянка знаходиться у зоні житлової та громадської забудови (п. 7договору).

Згідно п. 8 договору (в редакції додаткової угоди від 16.12.2009 до договору оренди землі від 14.11.2007) договір укладається на 10 (десять) років у тому числі 5 (п'ять) років для будівництва, 5 (п'ять) років для експлуатації, у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 договору (в редакції додаткової угоди від 16.12.2009 до договору оренди землі від 14.11.2007) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків грошової оцінки землі, що складає:

2951,12 грн. (3,22 грн. за м2) - на період будівництва;

14754,87 грн. (16,11 грн. за м2) - після вводу в експлуатацію.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р № 33212815700075, код платежу 13050500, отримувач платежу УДК м.Слов'янська, код ЗКПО 34686605 в УДК м. Донецьк, МФО 834016 не пізніше 30 числа, наступного за звітним місяця (п. 11 договору).

Відповідно до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу.

Цільове призначення земельних ділянок: землі комерційного використання (п. 16 договору).

Відповідно до п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Згідно п. 37 договору дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до п. 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками. Також цей договір зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 04076700148 від 14 листопада 2007 року.

Згідно з актом прийому-передачі від 14.11.2007 Слов'янською міською радою передано, а ПП Кияшко Сергієм Миколайовичем прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0916 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки 0,0916 га, за наслідком розгляду якої відповідачем листом від 29.09.2017 повідомлено, що позивачем не надано необхідних документів, а саме: витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також довідки з податкової інспекції про відсутність заборгованості із орендної плати за земельну ділянку.

Листом № 2-15-02-7610 від 29.09.2017 у відповідь на вищевказану пропозицію про поновлення договору оренди земельної ділянки Слов'янська міська рада повідомила про те, що для поновлення договору оренди землі орендарю необхідно надати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також довідку з податкової інспекції про відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та зазначено про те, що заявник має право повторно звернутись до міської ради із повторною заявою та надати вичерпний перелік документів відповідно до переліку адміністративних послуг міста Слов'янська.

17.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки за адресою м. Словянськ, вул. Банківська 99, для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу.

Листом від 13.12.2017 № 2-15-02-9329 Слов'янська міська рада повідомила позивача про те, що відділом раціонального використання земельних ресурсів Словянської міської ради був підготовлений відповідний проект рішення, який із зауваженнями відділів та управлінь міської ради було розглянуто депутатами на засіданні постійної комісії міської ради з питань землекористування, містобудування та екології 06.12.2017. Вирішено не включати дане питання в порядок денний сесії міської ради та повернути документи заявнику. Також, у вказаному листі зазначено, що цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу» не відповідає функціональному призначенню земельної ділянки, передбаченому містобудівною документацією.

Посилаючись на те, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за користування землею, останній звернувся у встановлені договором оренди землі та чинним законодавством строки до відповідача з клопотанням поновити термін дії договору оренди землі, а також зважаючи на відсутність заперечень відповідача проти поновлення дії договору оренди землі, зроблених у передбачені законодавством строки та спосіб, позивач вважає наявними всі підстави для визнання поновленим договору оренди землі на тих самих умовах на той самий строк, зважаючи на що звернувся із розглядуваним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах №912/1552/13 (3-161гс14) від 11.11.2014, №44/69 (3-520гс12) від 20.11.2012, від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15.

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України № 161-XIV узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом згаданої статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України № 161-XIV передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Крім того, під час вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно, зокрема, встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 23.11.2016р. по справі №6-2540цс16, від 25.05.2016р. по справі №3-312гс16, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15.

Отже, приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але це може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, проте у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

Згідно п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, зі змісту якого вбачається, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Як вже зазначалося, строк дії договору оренди землі від 14.11.2007 (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2009 до нього) встановлено до 14.11.2017.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач у встановлений законом строк надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

В той же час, як свідчать матеріали справи, позивач під час строку дії договору належним чином виконував свої обов'язки орендаря, зокрема, щодо своєчасної сплати орендної плати, та продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії квитанцій зі сплати орендної плати за період з грудня 2017 по травень 2018, а також копія листа Головного управління ДФС у Донецькій області № 28427/10/05-99-47-20 від 31.10.2017, відповідно до якого у ФОП Кияшко С.М. відсутній борг по орендній платі за землю.

Крім того, як вже зазначалося, відповідно до п. 15 спірного договору земельна ділянка передавалася в оренду позивачу для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи декларації про початок виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці за об'єктом «Будівництво торгівельного комплексу по вул. Юн. Комунарів, 99 у м. Слов'янськ, Донецька область, 84100, яка була надана позивачем відповідачу 16.02.2016 та була зареєстрована Департаментом ДАБІ у Донецькій області 18.02.2016 за № ДЦ 083160491448, Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням архітектури та містобудування Слов'янської міської ради № 144 від 22.05.2013.

Крім того, п. 8 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки видані Управлінням архітектури та містобудування Слов'янської міської ради № 144 від 22.05.2013 наявне посилання на містобудівну документацію: генеральний план м. Слов'янська, затверджений рішенням міської ради від 26.01.2005 № 20-ХХIV-4, зонування території центральної частини міста (у складі генерального плану).

В матеріалах справи також наявна належним чином засвідчена копія листа Управління містобудування та архітектури Слов'янської міської ради № 11-05-05/07 від 15.01.2018, зі змісту якого вбачається, що відповідно до генерального плану м. Слов'янська, затвердженого рішенням Слов'янської міської ради від 26.01.2005 № 20-ХХIV-4, функціональне призначення земельної ділянки по вул. Банківська, 99 у м. Слов'янську - центральна ділова зона (загальноміський центр). До вказаного листа додано викопіювання з зонування території центральної частини міста Слов'янська у додатку.

Суд зауважує, що факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди землі також не заперечується відповідачем по справі.

Вищевказані обставини не спростовані відповідачем належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку щодо належного виконання орендарем умов договору оренди землі та положень ст. 96 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов'язки при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Суд також зазначає, що орендар за відсутності у місячний строк після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов'язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Виходячи зі змісту п. 32-35 цього рішення, майном у значенні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції".

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 року відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд відхиляє твердження відповідача щодо письмового повідомлення листом від 13.12.2017 про відмову у поновленні спірного договору оренди землі з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту вказаного листа, на повторну заяву позивача про поновлення договору оренди землі (від 17.11.2017) відділом раціонального використання земельних ресурсів Слов'янської міської ради був підготовлений відповідний проект рішення, який, з урахуванням зауважень відділів та управлінь міської ради було розглянуто депутатами на засіданні постійної комісії міської ради з питань землекористування, містобудування та екології 06.12.2017, на підставі яких було вирішено не включати дане питання в порядок денний та повернути документи заявнику. Зокрема, вказані зауваження стосувалися того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та відсутність об'єкту будівництва (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 22.05.2013) в Генеральному плані м. Слов'янська зонування території центральної частини міста.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням. Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язаний забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 Земельного кодексу України).

У свою чергу наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель", зареєстрованим в Мін'юсті 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306, визначено класифікацію видів цільового призначення земель в межах категорій, встановлених статтею 19 Земельного кодексу України.

Згідно вимог частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.03 №174 (який був чинний, на момент проведення державної реєстрації договору оренди) державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру. Законом України "Про Державний земельний кадастр", який набрав чинності з 01.01.13, та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.12 №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" створено єдиний Державний земельний кадастр.

Відповідно до пунктів 4, 5 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи, до складу яких входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень.

За приписами пунктів 10, 15 вказаного Порядку відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Статтею 37 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру. Так, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

В матеріалах справи наявний лист № 0-5-0.20-1823/116-17 Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, яким останнє повідомило Кияшко С.М. про те, що згідно даних державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Юних Комунарів (Банківська) 99, м. Слов'янськ, Донецької області, що знаходиться в оренді у ФОП Кияшка С.М. для будівництва та експлуатації торгівельного комплексу, згідно договору оренди № 040716700148 зареєстрованого від 14.11.2007, не була внесена до Державного земельного кадастру.

15.11.2017 державним кадастровим реєстратором відділу у Слов'янському районі міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янськ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки і присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4.

Також у вищевказаному листі було зазначено, що кадастровий номер НОМЕР_2, який зазначений у договорі оренди № 040716700148 зареєстрованого від 14.11.2007, вважається недійсним.

В матеріалах справи також наявний лист Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 966/116-18 від 09.07.2018, зі змісту якого вбачається, що відповідно до даних Державного земельного кадастру станом на 01.01.2013 року ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 значилась за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Правди, 73; цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; вид використання - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; вид права - право власності, власник земельної ділянки - ОСОБА_4. Але, після перенесення інформації про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру було виявлено помилку у кадастровому номері НОМЕР_2. Відповідно до індексної кадастрової карти ДЗК ділянка по вулиці АДРЕСА_3 знаходиться у 15 кадастровому кварталі. Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства по вул. АДРЕСА_3 та штампу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру про прийняття обмінного файлу» від 25.03.2010 року, земельній ділянці для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстроване за гр. ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 13.04.2010 року, реєстраційний номер 011017200150 на підставі рішення Слов'янської міської ради від 16.12.2009 № 13-ХLI-5. Тобто, у Державному реєстрі земель знаходилося два обмінних файли на одну земельну ділянку по вул. АДРЕСА_3 з різними кадастровими номерами. Тому, на підставі заяви щодо виправлення помилки, допущеної у ДЗК внаслідок помилкового перенесення земельної ділянки до державного земельного кадастру від 26.08.2016, ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 було перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи.

Також у вищевказаному листі зазначено, що державним кадастровим реєстратором відділу у Слов'янському районі міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янськ головного управління Держгеокадастру у Донецькій області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з іншим кадастровим номером, а саме: НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:

а) межі адміністративно-територіальних одиниць;

б) кадастрові номери земельних ділянок;

в) межі земельних ділянок;

г) цільове призначення земельних ділянок;

ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);

д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель;

є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;

ж) земельні угіддя;

з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;

і) бонітування ґрунтів;

ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі, а земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відсутня.

Наведене спростовує твердження відповідача щодо невідповідності призначення спірної земельної ділянки містобудівній документації.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки, у томі числі і поновлення такого договору на той же термін і на тих саме умовах, є наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, що передбачено ст.116 та ст.124 Земельного кодексу України, оскільки приписи ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не містить такої вимоги.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Кияшко Сергія Миколайовича до Слов'янської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі - задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди землі від 14 листопада 2007 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Кияшко Сергієм Миколайовичем та Слов'янською міською радою щодо земельної ділянки загальною площею 0,0916 га, яка розташована за адресою: вул. Юних Комунарів (Банківська) 99, м. Слов'янськ Донецької області, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стягнути з Слов'янської міської ради (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок № 2; код ЄДРПОУ 04052821) на користь фізичної особи - підприємця Кияшко Сергія Миколайовича (84122, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1) 1 762,00 гривень судового збору.

У судовому засіданні 01.08.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: фізична особа - підприємець Кияшко Сергій Миколайович (84122, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1)

Відповідач: Слов'янська міська рада (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок № 2; код ЄДРПОУ 04052821).

Суддя С.М. Фурсова